Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 червня 2020 р. Справа№200/4730/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
Адвокат Дементьєва Наталя Володимирівна в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (ідентифікаційний код 13486010, 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, б.3). Просила визнати протиправними дії щодо невиплати пенсії; зобов'язати відновити нарахування та виплату пенсії та сплатити заборгованість за весь період, протягом якого позивач мав право на виплату, але не отримав її. Позов вмотивовано тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, покинув місце проживання - м.Донецьк, та переїхав до м.Красний Лиман. 20.06.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії як внутрішньо переміщеній особі, однак виплата пенсії не поновлена. Вважає безпідставною невиплату пенсії.
13 травня 2020 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
До суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог. Свою позицію вмотивовував тим, що виплата пенсії позивачу була припинена без прийняття відповідного рішення у зв'язку із не підтвердженням фактичного місця проживання зазначеної в довідці внутрішньо переміщеної особи. Також відповідач вважає, що позивач у визначеному законодавством порядку не вживав заходів, спрямованих на отримання належної йому суми пенсійних виплат та у зв'язку з цим не зміг отримати вказані виплати, тобто реалізувати гарантоване Конституцією право. Посилається на необхідність застосування норм Постанов Кабінету Міністрів, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про призначення розгляду справи в порядку загального позовного провадження, яке суд відхиляє та зазначає, що відповідачем не надано належних заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, а із заяви та відзиву не вбачається існування надмірного обсягу доказів та особливий їх характер.
За таких обставин суд визнав за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України; місце реєстрації, згідно паспортних даних м. Донецьк Донецької області; зареєстровий, як внутрішньо переміщена особа в м. Лиман та перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії.
Пенсія виплачена до 01.11.2019, з листопада 2019року виплата призупинена без прийняття відповідного рішення у зв'язку із надходженням до управління інформації про відсутність особи за фактичним місцем проживання вказаним в довідці, викладене в листі Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради від 13.11.2019 вх. №10-01-0005-44.
На підтвердження нарахування пенсій у період листопад 2019 року - травень 2020 року (включно) відповідачем надана довідка від 27.05.2020 №144/03.2-11.
Суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не оспорюється сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачено діючим законодавством. Спірним питання є невиплата належної пенсії позивачу.
Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Принципи, засади та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону № 1058-IV, за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Судом встановлено, що рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», управлінням не приймалось.
Суд наголошує, що скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є передбаченою статтею 49 Закону № 1058-IV підставою для припинення виплати пенсії.
Суд зауважує, що відповідач не заперечує право позивача на отримання пенсії, проте зазначає про її невиплату з огляду на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Таке посилання суд вважає необґрунтованим, оскільки ця постанова є підзаконним нормативно-правовим актом та фактично запроваджує підставу для припинення виплати пенсії, що не передбачено статтею 49 Закону № 1058-IV. Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" № 8 від 13 червня 2007 року встановлено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.
Отже, враховуючи те, що рішення про припинення виплати пенсії з підстав визначених статтею 49 Закону № 1058-IV управлінням не приймалось, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо припинення виплати пенсії з 01.11.2019 є протиправними, у зв'язку з чим виплата пенсії підлягає поновленню, а позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій з припинення виплати пенсії з 01.11.2019, зобов'язання відновити виплату пенсії з 01.11.2019, та сплату заборгованості з пенсії, починаючи з 01.11.2019.
Позовні вимоги щодо нарахування сум пенсії є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки, на підтвердження нарахування відповідачем надана довідка від 27.05.2020 №144/03.2-11.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже, рішення в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Фактично позовні вимоги задоволені, оскільки припинення виплати пенсії є безпідставним, а задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії є похідними від першої вимоги, отже присудженню підлягає судовий збір у розмірі, який передбачений сплаті як за одну позовну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачу відстрочено сплату судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору у розмірі 840,80 грн. на користь Державного бюджету України, як за одну вимогу немайнового характеру.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення евиплати пенсії ОСОБА_1 з 01 листопада 2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код 13486010, 85122, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Соборна, буд.3) відновити виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 01 листопада 2019 року та сплатити заборгованість з виплати пенсії, що виникла починаючи з 01 листопада 2019 року.
У задоволені вимоги щодо зобов'язання здійснити нарахування сум пенсії з 01 листопада 2019 року відмовити.
Звернути до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (ідентифікаційний код 13486010, 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, б.3) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 00 коп. на користь Державного бюджету України.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням підпункту 15.11 підпункту 15 пункту 1, пункту 3 розділу VII Перехідні положення КАС України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Кошкош