24 червня 2020 р. Справа № 160/5744/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши в письмовому провадженні заяву позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка Андрія Сергійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Кредитна спілка «Взаємний кредит» про визнання протиправною та скасування постанови, -
26.05.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка Андрія Сергійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Кредитна спілка «Взаємний кредит», в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченком Андрієм Сергійовичем 20.01.2020 року про відкриття виконавчого провадження № 61016592, де стягувачем є Кредитна спілка «Взаємний кредит».
Ухвалою суду від 28.05.2020 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, з урахуванням вимог ст. ст. 257 - 262, ст. 287 КАС України.
23.06.2020 року позивач надав суду заяву про забезпечення позову, в якій, посилаючись на положення ст. ст. 150, 151 КАС України, зазначив, що з наданих до суду документів вбачається, що приватним виконавцем вже прийнято рішення про стягнення в тому числі основної винагороди виконавця у розмірі 144981,07 грн. та спосіб виконання рішення передбачає продаж квартири, що належить ОСОБА_1 на праві власності з прилюдних торгів, оскільки після відкриття провадження у справі її було залучено до виконавчого провадження в якості боржника, що неодмінно призведе до втручання держави у мирне володіння ОСОБА_1 майном та заміну її майнового стану. Позивач вважає, що захід забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа прямо передбачений п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України, забезпечує досягнення мети заходів забезпечення позову та в жодному разі не може бути ототожнений з фактичним вирішенням спору по суті без судового розгляду, оскільки у разі ухвалення судом рішення не на користь позивача та набрання ним законної сили, заходи забезпечення позову скасовуються, а стягнення проводиться у встановленому законом порядку.
З огляду на викладене, позивач просить суд зупинити стягнення на підставі виконавчого листа, виданого 29.02.2016 року за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2014 року у справі № 201/16014/13-ц.
Проаналізувавши доводи позивача, викладені в заяві про забезпечення позову та матеріали справи, суд вважає вказану заяву такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Вичерпний перелік підстав забезпечення позову визначений частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З наведених норм КАС України вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача є наявність відповідних підстав.
Тобто, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Поряд з цим обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ”, за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд має навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. Суд також враховує співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Суд наголошує на тому, що позивачем не доведено суду підстав для забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа, виданого 29.02.2016 року за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2014 року у справі № 201/16014/13-ц.
Так, суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, не допускається забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Відповідно до частини 6 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Відповідно до частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, за поясненнями позивача, що викладені в заяві про забезпечення позову та за поясненнями відповідача, що викладені у відзиві на позов від 18.06.2020 року, ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження, бо постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.06.2020 року було залишено без змін ухвалу Жовтневого районного суду м Дніпропетровська від 20.03.2020 року у справі про заміну сторони виконавчого провадження з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП 61016592. Проте, ані в матеріалах виконавчого провадження, наданих відповідачем на вимогу суду, ані в матеріалах адміністративного справи, не міститься письмових доказів наявності вказаних судових рішень щодо заміни сторони виконавчого провадження ВП 61016592 з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .
Також, суд враховує нормативно вказані вище підстави, що враховуються для недопуску вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, щодо заборони забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення. Так, суд зазначає, що виконавчі дії приватного виконавця в тому числі щодо стягнення на підставі виконавчого листа, виданого 29.02.2016 року за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2014 року у справі № 201/16014/13-ц, не стосуються предмета спору в адміністративній справі. Адже, позивачем оскаржується постанова, винесена приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченком Андрієм Сергійовичем 20.01.2020 року про відкриття виконавчого провадження № 61016592, де стягувачем є Кредитна спілка «Взаємний кредит». Також, суд бере до уваги те, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться, в тому числі від імені держави (державного органу).
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження ВП № 61016592 та на момент розгляду заяви про забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, а також враховуючи предмет оскарження в адміністративній справі, суд дійшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову, є необґрунтованою, у зв'язку з чим, не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка Андрія Сергійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Кредитна спілка «Взаємний кредит» про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька