25 листопада 2019 року Справа № 160/9020/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:
- визнання протиправною та скасування Вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 20.11.2018р. №Ф-2791-55/04 на суму 15' 819грн. 21коп., прийняту Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач);
- визнання протиправною та скасування Вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 15.05.2019р. №Ф-2791-55/04 на суму 21' 030грн. 57коп., прийняту відповідачем;
- визнання протиправною та скасування Вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 12.08.2019р. №Ф-2791-55 на суму 23' 784грн. 75коп., прийняту відповідачем.
В обґрунтуванні своїх позовних вимог зазначає, що має статус адвоката, однак не є самозайнятою особою у розумінні закону, а тому обов'язок з нарахування та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у нього відсутній. Тому, вважає вимоги ГУ ДФС у Дніпропетровській області незаконими, протиправними та необґрунтованими, які порушують його законні права та інтереси, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 23.09.2019р. позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
18.11.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позову та вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) у сумі 23' 784грн. 75коп. прийнятою відповідно до норм чинного законодавства України, тому позивач зобов'язаний сплатити єдиний внесок.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №1842 від 26.05.2008 року.
На підставі заяви ОСОБА_1 від 11.01.2016 року, його адвокатська діяльність зупинена відповідно до п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що Радою адвокатів Дніпропетровської області внесено відповідні відомості у Єдиний Реєстр Адвокатів України.
Згідно відомостей з інтегрованої картки платника податків за позивачем значиться заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску у сумі 23' 784грн. 75коп.
У зв'язку із наявністю заборгованості у позивача зі сплати єдиного внеску, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області сформовані вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2791-55/04 від 20.11.2018р. на суму 15' 819грн. 21коп.; №Ф-2791-55/04 від 15.05.2019р. на суму 21' 030грн. 57коп.; №Ф-2791-55 від 12.08.2019р. на суму 23' 784грн. 75коп.
В адміністративному порядку позивачем оскаржені зазначені вимоги, однак рішення щодо розгляду скарги останній не отримав.
Вважаючи протиправними вимоги про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до п.2 та п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
За змістом п. 5 ч.1 ст.4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 ч.1 ст.4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абз. 2 ч.1 ст.5 Закону №2464-VI).
Разом з тим, п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI).
За приписами ч.2 та 3 ст.9 Закону №2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Частиною 8 ст.9 Закону №2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 ч.1 ст.4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Отже, особи, які провадять адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ до платників єдиного внеску.
Поряд з цим, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076).
Пунктами 1 та 2 ч.1 ст.1 Закону №5076 визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
При цьому, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (ст. 13 Закону №5076-VI).
Згідно із п.1 ч.1 ст.31 Закону №5076, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі: подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.
Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої п.1 ч.1 цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п.1 ч.3 ст.31 Закону №5076).
За правилами ч.5 та 6 ст.31 Закону №5076, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 зупинив адвокатську діяльність з 11.01.2016 року на підставі власної заяви, відповідно до п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Отже, з цієї дати позивач не здійснює адвокатської діяльності та не отримує доходу від такої діяльності, а згідно положень Закону №5076 не може нею займатися та одержувати дохід.
Таким чином, у позивача з 11.01.2016 року відсутній обов'язок сплачувати єдиний внесок як самозайнятою особою, у розумінні законодавства про зайнятість населення.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.11.2018 року у справі №820/1538/17.
За наведених обставин, нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску в сумі 23' 784грн. 75коп., за період, коли адвокатську діяльність позивача зупинено, є протиправним.
При цьому, вбачається, що позивачем до скасування заявлені вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2791-55/04 від 20.11.2018р. на суму 15' 819грн. 21коп., від 15.05.2019р. на суму 21' 030грн. 57коп., №Ф-2791-55 від 12.08.2019р. на суму 23' 784грн. 75коп.
Отже, фактично за одним номером різними датами на різні суми направлені вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску.
При цьому, у своєму відзиві на позов відповідач не надає жодного обгрунтування щодо наведеного факту.
З роздруківки інтегрованої картки платника вбачається опис операцій за податковим номером позивача:
- 19.04.2018, 02.05.2018, 19.07.2018, 19.10.2018, 21.01.2019, 19.04.2019, 19.07.2019, 21.10.2019 - нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю;
- 19.04.2018, 02.05.2018, 19.07.2018, 19.10.2018, 21.01.2019, 19.04.2019, 19.07.2019, 21.10.2019 - збільшено недоїмки невизначений документ N ? по нарахування єдиного внеску.
Відтак, суд доходить висновку, що відповідачем збільшена сума однієї й той самої вимоги за різний період різними датами.
За визначенням п.п.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податку щодо погашення суми податкового боргу.
Надсилається податкова вимога не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання, - так визначає п. 59.3 ст.59 ПКУ.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Надсилається (вручається) податкова вимога також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, проте не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені ПКУ строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення - це визначено п. 59.4 ст.59 ПКУ.
Пункт 59.1 статті 59 ПКУ визначає, що у разі виникнення у платника податків податкового боргу, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) такому платнику податків податкову вимогу.
Відтак, за сумою податкового боргу виноситься одна вимога, яка діє до сплати боргу платником податків.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч.1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Враховуючи викладене, оцінюючи усі докази, які були долучені до матеріалів справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо прийняття відносно ОСОБА_1 вимог про сплату боргу (недоїмки) є протиправними, у зв'язку з чим підлягають скасуванню вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2791-55/04 від 20.11.2018р. на суму 15' 819грн. 21коп.; №Ф-2791-55/04 від 15.05.2019р. на суму 21' 030грн. 57коп.; №Ф-2791-55 від 12.08.2019р. на суму 23' 784грн. 75коп.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 768грн. 40коп. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Керуючись ст.ст.9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 257, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2018р. №Ф-2791-55/04 на суму 15' 819грн. 21коп.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019р. №Ф-2791-55/04 на суму 21' 030грн. 57коп.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019р. №Ф-2791-55 на суму 23' 784грн. 75коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) судовий збір у розмірі 768грн. 40коп. (сімсот шістдесят вісім грн. 40коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова