номер провадження справи 12/72/20
15.06.2020 Справа № 908/967/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
розглянувши матеріали справи № 908/967/20
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6)
до відповідача: Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)" (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Запорізька, буд. 32)
про стягнення 43 459,82 грн.
Без виклику представників сторін
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № 14/4-2185-20 від 31.03.2020 до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)" про стягнення пені в сумі 24777,58 грн., трьох процентів річних в сумі 3783,30 грн. та інфляційних витрат в сумі 14898,94 грн. за договором постачання природного газу № 4358/16-ТЕ-13 від 21.12.2015, що разом складає 43459,82 грн.
При цьому в пункті 1 прохальної частини поданої позовної заяви позивач просить здійснити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2020 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/967/20, присвоєно справі номер провадження 12/72/20, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою запропоновано відповідачу не пізніше п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечень щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом не скористався, про розгляд справи № 908/967/20 повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення останньому копії ухвали від 16.04.2020.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 15.06.2020.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Позов мотивовано тим, що 21.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі Постачальник, та Державним підприємством "Підприємство Біленківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 99)" (ідентифікаційний код 08680106), далі Споживач, був укладений договір постачання природного газу № 4358/16-ТЕ-13, далі Договір, за умовами якого (п. 1.1., 1.2.) Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2016 році природний газ (надалі - газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього Договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
До вказаного Договору між сторонами були укладені додаткові угоди № 1 від 31.12.2015, № 2 від 29.01.2016.
Згідно із п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 226 від 06.03.2019 ”Деякі питання акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” постановлено змінити тип публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” з публічного на приватне та перейменувати його в акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”. Вказана постанова набрала чинності 20.03.2019.
Відповідно до відомостей витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006791234 станом на 15.06.2020 вбачається, що проводилась державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи за ідентифікаційним кодом 08680106, а саме: зміна повного та скороченого найменування. Тобто відбулась зміна найменування юридичної особи з Державного підприємства "Підприємство Біленківської виправної колонії № 99 управління Державного департаменту з питань виконання покарань в Запорізькій області" на Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 99)" (відповідач у справі).
Додатковою угодою № 1 від 31.12.2015, яка набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01 січня 2016 року, сторони дійшли згоди викласти пункт 1.3. статті 1 «Предмет Договору» Договору у наступній редакції: « 1.3. За цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України Публічною акціонерною компанією «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»)».
Умовами додаткової угоди № 2 від 29.01.2016, яка поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2016 року, сторони узгодили викласти пункт 1.3. статті 1 « Предмет договору» Договору в наступній редакції: « 1.3. За цим договором може бути поставлений газ власного видобутку (газ, видобутий на території України» та/або імпортований газ (за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України)».
Відповідно до п. 2.1. (п.п. 2.1.1.) Договору Постачальник передає Споживачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) газ обсягом до 166,5 тис. куб.м. (сто шістдесят шість тисяч п'ятсот куб.м.) у тому числі по місяцях (тис. куб.м.): січень 2016 року - обсяг газу 72,0, лютий 2016 року - обсяг газу 63,0, березень 2016 року - обсяг газу 31,5. Обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі - плановий обсяг), повністю забезпечують Споживача природним газом для потреб, викладених в п. 1.2. цього Договору.
Умовами п. п. 3.1. (з урахуванням редакції додаткової угоди № 1 від 31.12.2015), 3.4., 3.5. Договору Постачальник передає Споживачу газ на газорозподільних станціях (ГРС) ПАТ «Укртрансгаз» або у точці балансового розмежування (для об'єктів, які безпосередньо приєднані до магістральних трубопроводів ПАТ «Укртрансгаз»). Право власності на газ переходить від Постачальника до Споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ. Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, Споживач зобов'язується надати Постачальнику:
- завірену копію акта про фактичний обсяг розподіленого/протранспортованого за цим Договором природного газу за розрахунковий місяць, складеного між Споживачем та оператором ГРМ/ГТС; у разі надання технічного акту на загальний обсяг розподіленого/протранспортованого природного газу, Споживач надає детальну розбивку газу за категоріями (в т.ч. за цим договором) за власним підписом;
- підписані та скріплені печатками Споживача два примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактичні ціна та вартість. Постачальник не пізніше 8-го числа повертає Споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. У випадку ненадання або несвоєчасного надання Споживачем акту приймання-передачі природного газу обсяги використання встановлюються відповідно до даних оператора ГРМ/ГТС. У випадку відмови Споживача від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають врегулюванню відповідно до умов договору або в порядку, передбаченому чинним законодавством України. До врегулювання сторонами розбіжностей обсяги використання встановлюються відповідно доданих оператора ГРМ/ГТС.
Умови щодо визначення ціни газу викладені в розділі 5 Договору, зокрема в п. 5.1.- 5.4. Так, пунктами 5.1., 5.2. Договору визначено, що регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим Договором, в період з 01 січня 2016 по 31 березня 2016 (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758. Ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором в період з 01 січня 2016 по 31 березня 2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74 гривень, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до ціни на природний газ - 2%-;
- податок на додану вартість за ставкою - 20%.
До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1806,15 грн., крім того ПДВ - 20% - 361,23 грн., всього з ПДВ - 2167,38 грн. (дві тисячі сто шістдесят сім грн. 38 коп.).
Відповідно до додаткової угоди № 1 від 31.12.2015 до Договору сторони погодили викласти пункти 5.1., 5.2. статті 5 «Ціна газу» Договору у наступній редакції: « 5.1. Регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим Договором, в період з 01 січня 2016 по 31 березня 2016 (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758. Тарифи на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ «Укртрансгаз» установлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), і є обов'язковими для Договору з моменту введення їх в дію. 5.2. Ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором в період з 01 січня по 31 березня 2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж становить 1770,74 гривень, крім того податок на додану вартість - 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ «Укртрансгаз» - 332,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 398,40 грн. (триста дев'яносто вісім гривень 40 коп.). До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2102,74 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 2523,29 грн. (дві тисячі п'ятсот двадцять три грн. 29 коп.).».
Згідно із п. п. 5.3., 5.4. Договору реалізація газу Споживачу за визначеною у п. 5.2. ціною здійснюється за умови:
- наявності відповідної ліцензії на виробництво теплової енергії (у випадках, передбачених чинним законодавством України);
- виконання Споживачем, на якого станом на 30 вересня 2015 року поширювалася дія статті 191 Закону України «Про теплопостачання», обов'язку щодо відкриття рахунку із спеціальним режимом використання. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
Порядок та умови проведення розрахунків сторони узгодили в розділі 6 Договору. Так, відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до підпункту 6.3.3. п. 6.3. Договору сторони дійшли згоди, що за наявності заборгованості у споживача за цим договором Постачальник зараховує кошти, що надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від Споживача, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.
Підпунктом 6 п. 7.2. Договору передбачений обов'язок Споживача, а саме: своєчасно оплачувати поставлений природний газ в розмірі та порядку, передбаченому даним Договором.
Умовами п. 10.3. Договору сторони визначили, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Згідно із п. 12 Договору цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 31 березня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Позивач в позові вказує, що відповідач оплату за переданий природний газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк, визначений договором, чим порушив умови п. 6.1. Договору.
Так, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу за період з січня 2016 по березень 2016, а останній прийняв у власність природний газ, передбачений умовами договору на загальну суму 229725,18 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами без зауважень та заперечень (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи) (а.с. 20-22).
Втім, оскільки з боку відповідача мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, що спричинило звернення з позовом до суду, позивач просить суд стягнути з останнього пеню в сумі 24777,58 грн. за загальний період з 16.02.2016 по 14.10.2016, передбачену сторонами у п. 8.2. Договору. Так, вказаним пунктом Договору передбачено, що у разі невиконання Споживачем пункту 6.1. цього Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
З посиланням на приписи ст. 625 ЦК України, позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 16.02.2016 по 03.09.2017 в сумі 3783,30 грн. та інфляційні втрати за загальний період з березня 2016 по серпень 2017 в сумі 14898,94 грн.
Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір на постачання продукту, яким виступає природний газ. У Цивільному кодексі України 2003 року договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), а тому можливо керуватися вимогами про договір купівлю-продаж, коли інше не встановлено договором, законом або витікає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Тобто, положення про порядок оплати товару, ціни, спожитого природного газу потрібно брати із загальних положень, присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. 655-697 ЦК України.
Втім, потрібно дотримуватися статті 55 ГК України, де зазначено, що сторонами договору поставки можуть бути лише суб'єкти господарювання. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції - природного газу, зокрема договір постачання.
Частина 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Разом з тим, спеціальним законом, що регулює спірні відносини сторін на момент їх виникнення є Закон України “Про ринок природного газу” № 329-VIII від 09.04.2015.
Частиною 1 ст. 12 Закону України “Про ринок природного газу” (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами) визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України “Про ринок природного газу” (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами) права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов Договору позивач за період з січня 2016 по березень 2016 поставив відповідачу, а останній прийняв у власність природний газ, передбачений умовами договору, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, на загальну суму 229725,18 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними сторонами у справі (а.с. 20-22), зокрема:
- актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 131263,96 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу від 29.02.2016 на суму 83798,40 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2016 на суму 14662,82 грн.
Однак, фактичні обставини справи та наявні докази свідчать, що відповідачем порушено строк оплати за природний газ, встановлений п. 6.1. Договору, що підтверджується наданою позивачем до матеріалів справи довідкою по операціях з підприємством «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99) ДП» за період з 01.01.2016 по 31.12.2019 та банківськими виписками по рахунку позивача (а.с. 24, 27-40), з яких вбачається наступне:
- 16.03.2016 здійснена часткова оплата в сумі 112747,11 грн.;
- 29.04.2016 здійснена часткова оплата в сумі 1000,00 грн.;
- 06.06.2016 здійснена часткова оплата в сумі 1000,00 грн.;
- 17.06.2016 здійснена часткова оплата в сумі 3000,00 грн.;
- 20.07.2016 здійснена часткова оплата в сумі 1000,00 грн.;
- 28.07.2016 здійснена часткова оплата в сумі 1978,07 грн.;
- 31.08.2016 здійснена часткова оплата в сумі 1500,00 грн.;
- 16.11.2016 здійснена часткова оплата в сумі 44000,00 грн.;
- 27.12.2016 здійснена часткова оплата в сумі 1000,00 грн.;
- 31.01.2017 здійснена часткова оплата в сумі 1000,00 грн.;
- 30.03.2017 здійснена часткова оплата в сумі 7500,00 грн.;
- 31.03.2017 здійснена часткова оплата в сумі 10000,00 грн.;
- 04.09.2017 здійснена часткова оплата в сумі 44000,00 грн.
Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали свідчать, що відповідач, всупереч умов укладеного між сторонами Договору належним чином взяті на себе зобов'язання щодо здійснення вчасного розрахунку не виконав, оплату поставленого газу здійснив з простроченням.
Так, 30.11.2016 набув чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” № 1730-VIII від 03.11.2016, далі Закон № 1730-VIII, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1730-VIII заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно із ст. 2 Закону № 1730-VIII дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
В преамбулі Закону України № 1730-VIII зазначено, що цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Як вбачається із п. 1.2. договору № 4358/16-ТЕ-13 від 21.12.2015 газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Отже відповідач, відповідно до ст. 1 Закону України “Про теплопостачання” є теплогенеруючою організацією.
Доказів зворотнього позивачем суду не надано.
Разом з тим, умовами п. 5.3. Договору сторони диспозитивно визначили, що реалізація газу Споживачу за визначеною у п. 5.2. ціною здійснюється за умови:
- наявності відповідної ліцензії на виробництво теплової енергії (у випадках, передбачених чинним законодавством України);
- виконання Споживачем, на якого станом на 30 вересня 2015 року поширювалася дія статті 191 Закону України «Про теплопостачання», обов'язку щодо відкриття рахунку із спеціальним режимом використання.
Таким чином, враховуючи постачання позивачем відповідачу в період з січня 2016 по березень 2016 природного газу згідно підписаних між ними актів приймання-передачі природного газу, таке постачання повинно було здійснюватись з урахуванням умов п. 5.3. Договору.
Частиною 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII, яка окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. При цьому застосування приписів частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16, від 06.04.2018 у справі № 904/10747/16, від 15.05.2018 у справі № 908/3126/16.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, вартість природного газу, поставленого за Договором у період: за січень 2016 була повністю оплачена відповідачем 16.11.2016, та заборгованість за лютий 2016 була частково погашена сумі 34961,22 грн. 16.11.2016, тобто до набрання чинності Законом, у зв'язку з чим, нараховані на вказану заборгованість суми пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат підлягають списанню в силу прямої дії норми Закону.
Разом з тим, умовами п. 1.2. Договору сторони чітко визначили, що газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Таким чином, оскільки, станом на день набрання чинності Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” (30.11.2016 року) відповідач не мав перед позивачем кредиторської заборгованості за спожитий природний газ за січень 2016 за договором постачання природного газу № 4358/16-ТЕ-13 від 21.12.2015, придбаний відповідачем за Договором природний газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії, відповідач є теплогенеруючою організацією, відтак на нього поширюється дія Закону № 1730-VIII, відповідно до ч. 3 ст. 7 вказаного Закону нараховані пеня, три проценти річних та інфляційні витрати підлягають списанню з 30.11.2016 року, а позивач не провів такого списання, тому суд дійшов висновку про те, що нараховані позивачем пеня на заборгованість за газ за січень 2016 в сумі 7065,18 грн., три проценти річних в сумі 579,45 грн. та інфляційні витрати в сумі 1208,97 грн. які є предметом розгляду у справі № 908/967/20, не підлягають стягненню з відповідача.
Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати вартості поставленого природного газу в сумі 24777,58 грн. за загальний період з 16.02.2016 по 14.10.2016 на підставі п. 8.2. Договору.
Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором намагається стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 16.02.2016 по 03.09.2017 в сумі 3783,30 грн. та інфляційні втрати за загальний період з березня 2016 по серпень 2017 в сумі 14898,94 грн.
Дослідивши розрахунок пені та трьох відсотків річних, виконаний позивачем, суд дійшов висновку про здійснення їх перерахунку у зв'язку з допущенням позивачем помилок, а саме позивач не врахував, що відповідач частково погасив заборгованість за газ за лютий 2016 також до набрання чинності Законом, а саме 16.11.2016 здійснив оплату на суму 34961,22 грн. Відтак нараховані позивачем пеня, три проценти річних та інфляційні витрати на цю заборгованість (34961,22 грн.) підлягають списанню з 30.11.2016 року.
Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок пені та трьох відсотків річних за допомогою програми “Законодавство”.
Пеня та три відсотка річних розраховані судом наступним чином:
1) на заборгованість за поставлений природний газ у лютому 2016 за актом приймання-передачі природного газу від 29.02.2016, строк оплати за яким настав 14.03.2016, прострочка виникла з 15.03.2016, враховуючи погашення відповідачем до набрання чинності Законом боргу в сумі 34961,22 грн., а також часткові оплати відповідачем боргу 27.12.2016 в сумі 1000,00 грн., 31.01.2017 в сумі 1000,00 грн., 30.03.2017 в сумі 7500,00 грн., 31.03.2017 в сумі 10000,00 грн., 04.09.2017 в сумі 29337,18 грн.
- за період з 15.03.2016 по 14.09.2016 (184 дні прострочення) від залишку суми боргу 48837,18 грн. пеня складає 8877,43 грн.;
- за період з 15.03.2016 по 26.12.2016 (287 днів прострочення) від залишку суми боргу 48837,18 грн. три відсотка річних складають 1148,87 грн.;
- за період з 27.12.2016 по 30.01.2017 (35 днів прострочення) від залишку боргу 47837,18 грн. три відсотка річних складають 137,56 грн., однак за розрахунком позивача - 137,24 грн., оскільки згідно із ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак сума трьох процентів річних за розрахунком позивача - 137,24 грн. вважається вірною;
- за період з 31.01.2017 по 29.03.2017 (58 днів прострочення) від залишку боргу 46837,18 грн. три відсотка річних складають 223,28 грн., однак за розрахунком позивача - 222,67 грн., оскільки згідно із ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак сума трьох процентів річних за розрахунком позивача - 222,67 грн. вважається вірною;
- за 30.03.2017 (1 день прострочення) від залишку боргу 39337,18 грн. три відсотка річних складають 3,23 грн., однак за розрахунком позивача - 3,22 грн., оскільки згідно із ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак сума трьох процентів річних за розрахунком позивача - 3,22 грн. вважається вірною;
- за період з 31.03.2017 по 03.09.2017 (157 днів прострочення) від залишку боргу 29337,18 грн. три відсотка річних складають 378,57 грн., однак за розрахунком позивача - 377,54 грн., оскільки згідно із ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак сума трьох процентів річних за розрахунком позивача - 377,54 грн. вважається вірною;
2) на заборгованість за поставлений природний газ у березні 2016 за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2016, строк оплати якої настав 14.04.2016, прострочка виникла з 15.04.2016, враховуючи оплату боргу повністю 04.09.2017
- за період з 15.04.2016 по 14.10.2016 (183 дні прострочення) від суми боргу 14662,82 грн. пеня складає 2479,86 грн.;
- за період з 15.04.2016 по 03.09.2017 (507 днів прострочення) від суми боргу 14662,82 грн. три відсотка річних складають 610,16 грн., однак за розрахунком позивача - 609,35 грн., оскільки згідно із ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак сума трьох процентів річних за розрахунком позивача - 609,35 грн. вважається вірною.
Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума пені складає 11357,29 грн., а загальна сума трьох відсотків річних складає 2498,89 грн.
За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)" про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 11357,29 грн., про стягнення трьох відсотків річних підлягають задоволенню частково в сумі 2498,89 грн.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат у зв'язку з допущеними в ньому помилками судом з власної ініціативи здійснено перерахунок суми інфляційних витрат за допомогою програми “Законодавство”, зокрема:
1) за актом приймання-передачі природного газу від 29.02.2016, строк оплати за яким настав 14.03.2016, прострочка виникла з 15.03.2016, враховуючи погашення відповідачем до набрання чинності Законом боргу в сумі 34961,22 грн., а також часткові оплати відповідачем боргу 27.12.2016 в сумі 1000,00 грн., 31.01.2017 в сумі 1000,00 грн., 30.03.2017 в сумі 7500,00 грн., 31.03.2017 в сумі 10000,00 грн., 04.09.2017 в сумі 29337,18 грн.
- за період з квітня 2016 по листопад 2016 від залишку боргу 48837,18 грн. інфляційні витрати складають 4743,09 грн.;
- за грудень 2016 від залишку боргу 47837,18 грн. інфляційні витрати складають 430,53 грн.;
- за період з січня 2017 по лютий 2017 від залишку боргу 46837,18 грн. інфляційні витрати складають 988,73 грн.;
- за період з березня 2017 по серпень 2017 від залишку боргу 29337,18 грн. інфляційні витрати складають 1707,96 грн.
2) за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2016, строк оплати якої настав 14.04.2016, прострочка виникла з 15.04.2016, враховуючи оплату боргу повністю 04.09.2017
- за період з травня 2016 по серпень 2017 від суми боргу 14662,82 грн. інфляційні витрати складають 2283,31 грн.
Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума інфляційних витрат за прострочення оплати спожитого природного газу становить 10153,62 грн.
За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” щодо стягнення з Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)" інфляційних витрат підлягають задоволенню частково в сумі 10153,62 грн.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 4 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)" задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)", 70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Запорізька, буд. 32, ідентифікаційний код 08680106, на користь:
- Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720, пеню в сумі 11357 (одинадцять тисяч триста п'ятдесят сім) грн. 29 коп., три відсотка річних в сумі 2498 (дві тисячі чотириста дев'яносто вісім) грн. 89 коп., інфляційні витрати в сумі 10153 (десять тисяч сто п'ятдесят три) грн. 62 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1161 (одна тисяча сто шістдесят одна) грн. 27 коп., видавши наказ.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)" відмовити.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 22.06.2020 року.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.