Справа №766/22436/19
Пров. №2/766/834/20
22 червня 2020 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі: головуючого - судді Ус О.В., секретар судового засідання Неменко Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення сплаченої грошової суми та стягнення моральної шкоди, -
07 листопада 2019 року до Херсонського міського суду Херсонської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення сплаченої грошової суми та стягнення моральної шкоди, в якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь сплачені ним відповідно до договору про надання юридичних, інших послуг та представництва від 27.07.2018 року грошові кошти в розмірі 2000,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн. , посилаючись на Закон України "Про захист прав споживачів".
В обґрунтування позову зазначено, що 27.07.2018 року між ФОП ОСОБА_2 та ним укладено договір про надання юридичних, інших послуг та представництва. Згідно умов договору відповідач взяв на себе зобов'язання надавати послуги з оскарження в судовому порядку договору купівлі-продажу, а він зобов'язався сплатити за його послуги 6000,00 грн. На виконання домовленості за умовами договору він сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 6000,00 грн. Однак, після отримання коштів відповідач почав уникати телефонних дзвінків та зустрічей. Згодом, йому стало відомо, що відповідач не має права займатися адвокатською діяльністю та представляти його інтереси в апеляційному суді. В зв'язку з чим, він прийшов до офісу відповідача 08.08.2018 року з вимогою про розірвання договору від 27.07.2018 року. Відповідач погодився розірвати договір та повернув одразу 4000,00 грн., пообіцявши пізніше повернути ще 2000,00 грн. Проте, згодом відповідач повідомив, що грошові кошти у сумі 2000,00 грн. він повертати не буде, а залишить їх собі у якості «втраченої вигоди». На його звернення із вимогою добровільно повернути кошти, відповідач не реагує, внаслідок чого він змушений звернутись до суду. Вважає, що відповідач на підставі ч. 4 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" при розірванні договору повинний повернути йому збитки - суму, яку він сплатив за договором.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.11.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
25.11.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому вказав, що заперечує проти позовних вимог та аргументів позивача з наступних підстав. Дійсно, до нього у липні 2018 року звернувся позивач з питання оцінки можливості судового оскарження договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та подальшого перегляду рішень у справі №668/13275/14-ц щодо розділу майна подружжя. Він не заперечує, що отримав від позивача 6000,00 грн. авансу. Він почав підготовку позову та періодично спілкувався по телефону з позивачем, підготував 30.07.2018 року позивачу клопотання до слідчого. Позивач нотаріальну довіреність не видав. Після цього, позивач неодноразово телефонував йому та висловлював претензію щодо неприїзду до м. Берислав на зустріч зі слідчим та прокурором та про бажання розірвати договір. При цьому, позивач впевнений, що він не має права представляти його інтереси у суді, проте він не зважив на те, що умовами Договору передбачена можливість залучення адвоката до участі у судовому процесі. З метою уникнення конфлікту, він перевів позивачу на картку 4000,00 грн. та направив йому звернення на сторінку у фейсбук стосовно непорозумінь, що виникли. Натомість, позивач через декілька днів прийшов до нього та почав вимагати повернення коштів, та вказав, що жодних звернень він не отримував. Вказує, що претензії позивача є безпідставними, а позов необґрунтованим.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 27.11.2019 року вирішено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
26.12.2019 року представником позивача подано відповідь на відзив в якому просила не приймати до уваги відзив відповідача на позов. Окрім того, вказала, що твердження відповідача проте, що після підписання Договору та передання коштів, відповідач періодично спілкувався з позивачем не відповідають дійсності, оскільки майже одразу після отримання коштів відповідач почав уникати позивача, ніяких клопотань до слідчого відповідач позивачу не готував. Враховуючи вищевикладене, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13.03.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивачем та його представником подані заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини не явки суд не повідомляв. В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.
27.07.2018 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , (юрист) який діє на підставі свідоцтва від 21.11.2006 р. та ОСОБА_1 (замовник) укладено Договір про надання юридичних, інших послуг та представництва, за умовами якого сторони домовились про те, що юрист надасть послуги для оскарження в судовому порядку договору купівлі-продажу (правочин з продажу) квартири АДРЕСА_1 (співвласником якої був замовник), а замовник оплатить послуги Юриста одноразовим платежем під час підписання даного договору в сумі 6000,00 грн. Договором визначений перелік послуг, що будуть надані юристом замовнику, серед іншого: консультації; складення позову про визнання недійсним правочину (договору неукладеним) та його подача до відповідного суду; складення та подача інших процесуальних документів; представництво в суді першої інстанції - протягом року з дати підписання Договору (як безпосередньо, так і шляхом залучення адвоката з укладенням відповідної угоди/ордера); ознайомлення з матеріалами судової справи та їх фотографування; повідомляти замовника про всі свої дії в контексті даного Договору, подані документи; інформувати замовника про хід судового процесу та про прийняті судом рішення/ухвали; складення апеляційних/касаційних скарг та представництво в суді апеляційної інстанції, а також представництво в органах влади - за додатковою домовленістю. Для забезпечення належного виконання юристом своїх зобов'язань замовник повинен зокрема оформити та надати юристу нотаріально посвідчену довіреність. Питання оплати інших (додаткових) послуг вирішуються окремо. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 2019 року (арк. справи 6).
21.08.2018 року ОСОБА_1 на ім'я керівника місцевої прокуратури Гулякова К.В. було подано скаргу на шахрайській дії ОСОБА_2 , з проханням вжити заходи спрямовані на повернення йому коштів (арк. справи 7).
23.08.2018 року керівницом Херсонської місцевої прокуратури Гуляковим К. звернення ОСОБА_1 , щодо можливих шахрайських дій ОСОБА_2 було перенаправлено начальнику Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області Говоруну А.В. (арк. справи 8).
10.09.2018 року начальником Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області Говоруном А.В., стосовно заяви ОСОБА_1 по факту протиправних дій гр. ОСОБА_2 було повідомлено, що в ході проведення перевірки було встановлено, що у даному випадку вбачаються цивільно-правові відносини в зв'язку з чим заявнику рекомендовано звернутись до суду (арк. справи 9).
Відповідно до листа Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів головного Управління Держпродспоживслужби в Херсонській області від 05.07.2019 року №06/П-786/2 на звернення зі скаргою ОСОБА_1 щодо порушення вимог законодавства про захист прав споживачів з боку ФОП ОСОБА_2 , так розглядом скарги встановлено, що ОСОБА_1 27.07.2018 року з ФОП ОСОБА_2 уклали Договір про надання юридичних послуг та представництва і оплатили послуги юриста одноразовим платежем під час підписання Договору у сумі 6000,00 грн. під час проведення позапланової перевірки з'ясовано, що ОСОБА_1 розірвав договір з ФОП ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 повернув ОСОБА_1 кошти у розмірі 4000,00 грн. на картковий рахунок останнього, а решту суми у розмірі 2000 грн., виходячи з пояснень фізичної особи-підприємця, як часткове виконання договору. За результатами позапланового заходу виявлено порушення ст. 18 Закону України «Про захист споживачів», а саме: умови договору є несправедливими, які призвели до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків ОСОБА_1 як споживача (арк. справи 14).
28.12.2018 року ФОП ОСОБА_2 було подано пояснення щодо позапланової перевірки по скарзі ОСОБА_1 та вказав, що угоду від 02.04.2018 року ним виконано належним чином, наразі вона фактично є припиненою через відмову ЄСПЛ у розгляді заяви; договір від 27.07.2018 року ним виконаний частково (проведено аналіз документів та суд-практики, надано консультації, позов складено на 30 %). Вказав, що де-юре він не зобов'язаний повертати будь-які кошти за угодою/договором, а питання їх розірвання чи будь-які претензії з боку споживача повинні вирішуватись у судовому порядку (арк. справи 21).
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч.1 ст. 611 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позовна заява подана ОСОБА_1 як позовна заява з захисту прав споживача.
Відповідно до статті 906 ЦК України виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 907 ЦК України визначено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Позивач посилається на ч.4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідно до якої за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Позивачем не зазначено, а судом не встановлено, який істотний недолік виник з вини відповідача при виконанні договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивач вважає, що виконання договору було є неможливим через відсутність у відповідача статусу адвоката, та, відповідно, можливість останнім приймати участь в суді. В той же час, договір містить зауваження, що послуга з представництва в суді першої інстанції може здійснюватися безпосередньо юристом (для забезпечення виконання зобов'язань замовник зобов'язаний оформити та надати юристу нотаріально посвідчену довіреність), так і шляхом залучення адвоката з укладенням відповідного ордера/угоди, а представництво в суді апеляційної інстанції - за додатковою домовленістю.
Посилання на ст. 18 Закону України «Про захист прав споживача» щодо неправдивості умов договору не мають правового значення, оскільки предметом позовних вимог не є визнання недійсними умов договору.
Слід зазначити, що розірвання договору за ч.1 ст. 651 ЦК України допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач посилається на своє право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків, але у своїх вимогам просить лише відшкодувати 2 тис.грн., тобто плату за надання послуг, що не є збитками в розумінні за ч.2 ст. 22 ЦК України.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що спірний договір фактично розірваний із односторонньою відмовою замовника - ОСОБА_1 від договору за усною домовленістю сторін (ч.1 ст. 907, ч.3 ст. 651 ЦК України), зобов'язання між сторонами припинилися через розірвання договору.
За ч.4 ст. 653 ЦПК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Докази неналежного виконання договору до моменту його розірвання матеріали справи не містять.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування в якості збитків 2000,00 грн.
В даному випадку суд вважає, що в судовому засіданні не встановлено порушення прав позивача, як споживача відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів", а тому вимоги є необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Частиною 1 ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно п. 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.95р. питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
У постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016року у справі 6-1575 цс 16 висловлена наступна правова позиція, а саме, що спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди. Покладаючи на відповідача обов'язок відшкодувати моральну шкоду, суд безпідставно застосував правила статті 1167 ЦК України, яка на спірні відносини не поширюється, оскільки регулює позадоговірні (деліктні) відносини. Правовідносини сторін випливають з договірних відносин щодо надання консультаційних та юридичних послуг.
Згідно ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист справ споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII встановлено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист справ споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII встановлено, що споживач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Враховуючи той факт, що позивачем не доведено факту та судом не встановлено порушення прав споживача та нанесення позивачу моральної шкоди внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), то позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Судові витрати компенсуються за рахунок держави, оскільки позивач, як споживач послуг, звільнений від сплати судового збору.
Про наявність судових витрат відповідачем у встановленому законом порядку не заявлено.
Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.
Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.
Рішення в повному обсязі складено 22 червня 2020 року.
На підставі викладеного, ст.ст. 6-13, 81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 )РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про захист прав споживачів, стягнення сплаченої грошової суми та стягнення моральної шкоди відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Херсонського апеляційного суду або через Херсонський міський суд Херсонської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. В. Ус