Справа № 152/615/20
1-кп/152/62/20
іменем України
22 червня 2020 року м. Шаргород
Шаргородський районний суд
Вінницької області
в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
Справа №152/615/20
Провадження №1-кп/152/62/20
розглянувши в залі суду у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт від 05.06.2020 року та угоду про примирення від 05.06.2020 року у кримінальному провадженні, що 15.05.2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020020360000107 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Носиківка, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, невійськовозобов'язаного, раніше не судимого,
- у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,
з участю:
сторін кримінального провадження -
зі сторони обвинувачення:
начальника Шаргородського
відділу Жмеринської
місцевої прокуратури - ОСОБА_4 ,
зі сторони захисту:
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
учасника судового провадження:
потерпілого - ОСОБА_5 ,
встановив:
Обвинувачений ОСОБА_3 приблизно о 15 годині 10.05.2020 року, перебуваючи поблизу домоволодіння АДРЕСА_2 , достовірно знаючи, що у криниці поруч із домоволодінням знаходиться водяний вібраційний насос, що належить ОСОБА_5 , вирішив вчинити крадіжку цього насоса. Після цього, реалізуючи свій умисел на таємне викрадення чужого майна, обвинувачений ОСОБА_3 , скориставшись відсутністю власника насоса та сторонніх осіб, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, умисно, таємно, з корисливих мотивів підійшов до криниці та шляхом вільного доступу витягнув та викрав водяний вібраційний насос марки «WOMAR», вартістю 276,03 грн., відповідно до висновку експерта №3896/20-21 від 26.05.2020 року, який належить ОСОБА_5 , і, залишивши місце злочину, розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Своїми злочинними діями обвинувачений ОСОБА_3 заподіяв потерпілому ОСОБА_5 збитків на загальну суму 276,03 грн.
Таким чином, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
Під час проведення досудового розслідування 05.06.2020 року між підозрюваним ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_5 було укладено угоду про примирення у кримінальному провадженні №12020020360000107, яка направлена до суду разом із обвинувальним актом і яка відповідає вимогам ст.471 КПК України.
З означеної угоди від 05.06.2020 року вбачається, що її сторони - підозрюваний ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12020020360000107 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення; його правової кваліфікації за ч.1 ст.185 КК України, яка ніким не оспорюється; ОСОБА_3 повністю визнає свою винуватість у вчиненому злочині; сторони угоди зазначили істотні для даного кримінального провадження обставини, зокрема, пом'якшуючі покарання ОСОБА_3 обставини - його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, зазначили про добровільне відшкодування завданого збитку та про відсутність обтяжуючих покарання обставин; визначили розмір шкоди, заподіяної потерпілому ОСОБА_5 внаслідок злочинних дій ОСОБА_3 в сумі 276,03 грн., та розмір відшкодованої шкоди в сумі 276,03 грн., а також розмір судових витрат в сумі 326,88 грн., які мають бути сплачені підозрюваним; узгодили призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за ч.1 ст.185 КК України у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин, та надали згоду на його призначення.
Також, в угоді зазначено, що її сторонам роз'яснені наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України.
У відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що він розуміє: надані йому законом права на справедливий судовий розгляд і наслідки укладення та затвердження угоди про примирення; характер пред'явленого обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, який буде до нього застосований у разі затвердження угоди судом.
Обвинувачений ОСОБА_3 показав, що укладення угоди є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, наполягає на затвердженні угоди про примирення та погоджується на призначення покарання, що зазначене в угоді, може реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання, зокрема, щодо відшкодування судових витрат на проведення стороною обвинувачення експертизи в сумі 326,88 грн.
Суду обвинувачений ОСОБА_3 показав, що він користується земельною ділянкою по вул. Гагаріна в с. Руданське з дозволу своїх знайомих. Прийшовши для обробітку земельної ділянки 10.05.2020 року, він побачив у криниці поруч із домоволодінням за АДРЕСА_2 у криниці водяний насос, який був прив'язаний мотузкою і опущений у криницю. Виявивши цей насос, він вирішив його викрасти. Приблизно о 15 годині він підійшов до криниці, пересвідчився, що поруч нікого немає, витягнув з криниці насос за допомогою мотузки та поклав його у мішок і переніс до нежилого будинку, розміщеного на земельній ділянці, якою він користується, де заховав, а ввечері того ж дня повернувся і забрав насос, який переніс до себе додому у домоволодіння АДРЕСА_1 , де залишив, маючи намір в наступному встановити у криницю та використовувати для власних потреб. Наступного дня він перебував у лісі на заготівлі дров, коли йому зателефонувала дружина і повідомила, що приїхали поліцейські, які розшукують насос. Після цього, повернувшись з роботи, на наступний день він відніс насос і повернув ОСОБА_5 . У вчиненому він розкаюється, в ході досудового розслідування відшкодував потерпілому збитки, заподіяні злочином, добровільно та активно сприяв розкриттю злочину.
Також, обвинувачений ОСОБА_3 показав, що йому роз'яснено та зрозуміло, що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, і що він має права, визначені в п.1 ч.5 ст.474 КПК України, а також, зрозумілі наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України, вважає, що угода відповідає вимогам КПК України та КК України, просить затвердити угоду та призначити покарання, узгоджене із потерпілим в угоді про примирення.
Потерпілий ОСОБА_5 , що є стороною угоди про примирення, в підготовчому судовому засіданні показав, що йому зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення, що її укладення є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, погоджується із розміром матеріальної шкоди, відповідно до умов угоди, яку обвинувачений відшкодував в ході досудового розслідування, повернувши викрадений насос, а також на призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, що вказане в угоді, і просить затвердити угоду, оскільки вважає, що угода відповідає вимогам КПК України та КК України.
Прокурор ОСОБА_4 вважає, що угода відповідає нормам КПК України та КК України, сторони угоди не заперечують щодо затвердження угоди, тому вважає, що є підстави для затвердження угоди про примирення між підозрюваним ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_5 і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами угоди покарання у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин.
Вислухавши сторони угоди про примирення - обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_5 , думку прокурора ОСОБА_4 , перевіривши угоду про примирення на відповідність вимогам чинного КПК України та КК України, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.469 КПК України, угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).
Згідно із ч.3 ст.469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Як вбачається із обвинувального акту та угоди про примирення, дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України, які, відповідно до ст.12 КК України, класифікуються як злочин середньої тяжкості.
Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку (ч.5 ст.469 КПК України).
Відповідно до вимог ч.1 ст.474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду.
Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження (ч.2 ст.474 КПК України).
Зміст угоди про примирення від 05.06.2020 року, укладеної між підозрюваним ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_5 , відповідає вимогам, встановленим в ст.471 КПК України, так як містить усі необхідні реквізити.
Зокрема, у вказаній угоді зазначені: її сторони; формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням частини статті Кримінального кодексу України; істотні для даного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; узгоджене покарання та згода сторін на його призначення; наслідки укладення та затвердження угоди; наслідки невиконання угоди. Угода містить зазначення дати укладення та скріплена підписами сторін.
Крім того, судом встановлено, що укладення угоди про примирення між сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє права, визначені п.1 ч.5 ст.474 КПК України; характер обвинувачення; вид покарання, що і обвинувачений, і потерпілий ОСОБА_5 розуміють наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України.
Таким чином, суд вважає, що укладена угода між підозрюваним ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_5 відповідає вимогам КПК України та КК України, дії обвинуваченого, що виразилися у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вірно кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України, фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_3 - наявні, узгоджене сторонами угоди покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним в ст.65 КК України, зокрема, ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі винного.
При цьому, суд враховує обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, зокрема, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Так, суд враховує обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого, тобто, щире каяття, виходячи з правового висновку Верховного Суду у справі №756/4830/17-к від 09.10.2018 року, який суд враховує відповідно до вимог ч.ч.5, 6 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», якими передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Так, з вказаного вище правового висновку вбачається, що щире каяття - це психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчинення інших дій, спрямованих на розкриття злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна вважати щирим, справжнім. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти відображення в матеріалах кримінального провадження.
Суд, враховуючи вище викладені правові висновки Верховного Суду, враховує таку пом'якшуючу покарання обставину, як щире каяття, оскільки упродовж досудового розслідування та судового провадження обвинувачений визнав вину, добровільно надав показання про факти та обставини вчинення злочину, що свідчить про наявність належної критичної оцінки обвинуваченим своєї протиправної поведінки та про готовність нести кримінальну відповідальність.
Також, відповідно до вимог п.п.1, 2 ч.1 ст.66 КК України, суд враховує таку обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого, як активне сприяння розкриттю злочину, оскільки обвинувачений впродовж досудового розслідування та в підготовчому засіданні визнав вину, надавав показання щодо своєї злочинної діяльності, механізму вчинення злочину, що свідчить про наявність активного сприяння розкриттю злочину.
В п.3 угоди про примирення зазначено про відшкодування заподіяної злочином шкоди.
Разом з тим, судом встановлено із показань обвинуваченого, ним усунуто заподіяну шкоду шляхом повернення викраденого насоса у робочому стані, що не заперечується потерпілим, у зв'язку із чим суд розцінює вказану обставину, не як добровільне відшкодування шкоди, а як добровільне усунення заподіяної шкоди, що також враховує, як пом'якшуючу покарання обставину, передбачену п.2 ст.66 КК України.
Крім того, суд враховує відсутність обтяжуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_3 обставин.
При цьому, суд вважає, що покарання, узгоджене сторонами угоди про примирення, необхідне та достатнє для виправлення ОСОБА_3 і попередження нових злочинів.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, судом було роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_3 , що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а також, роз'яснено сторонам кримінального провадження і потерпілому їх право змагальності, тобто самостійного обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту, а також потерпілим їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.
Сторони кримінального провадження і потерпілий вважають, що угода про примирення відповідає вимогам КПК України і КК України та підлягає затвердженню.
При цьому обвинувачений ОСОБА_3 надав суду показання, з яких вбачається, що він визнає себе винуватим у вчиненні злочину при обставинах, зазначених у обвинувальному акті.
Потерпілий ОСОБА_5 не має претензій до ОСОБА_3 , так як обвинуваченим заподіяна йому шкода усунута, із розміром шкоди в сумі 276,03 грн. він погоджується.
З наведених вище підстав, вивчивши угоду про примирення, суд прийшов до висновку, що означена угода, укладена між потерпілим ОСОБА_5 і підозрюваним ОСОБА_3 , підлягає затвердженню відповідно до процедури, встановленої КПК України, а саме: на підставі п.1 ч.3 ст.314 КПК України - в підготовчому судовому засіданні.
Такий висновок суду ґрунтується на практиці Європейського Суду з прав людини, викладеній, зокрема, у рішенні в справі «Коваль проти України» від 19.10.2006 року, відповідно до п.113 якого вбачається, що «основна мета статті 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) у рамках кримінального провадження - забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість «будь-якого кримінального обвинувачення». Стаття 6 Конвенції в цілому гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (див. рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роув і Дейвіс проти Сполученого Королівства»). А також у рішеннях в справах «Леонід Лазаренко проти України» від 28.10.2010 року та «Боротюк проти України» від 16.12.2010 року, у пунктах 52 та 80 яких, відповідно, зазначено, що «ані буква, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися - у відкритий чи мовчазний спосіб - від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови (див. рішення у справі «Сейдович проти Італії»)».
Також, обвинуваченому слід призначити узгоджене сторонами покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин.
Крім того, відповідно до вимог ст.314 КПК України, враховуючи відсутність клопотань учасників підготовчого судового засідання про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу, підстав для його обрання - немає.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з речовими доказами.
Водяний насос марки «WOMAR», який визнано речовим доказом, приєднано до матеріалів кримінального провадження і передано на зберігання потерпілому ОСОБА_5 до вирішення кримінальної справи (а.с.26, 27), - слід, відповідно до вимог ст.100 КПК України, повернути законному володільцю - потерпілому ОСОБА_5 .
Відповідно до п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що по справі понесені процесуальні витрати за проведення експертизи у зв'язку із залученням стороною обвинувачення експерта спеціалізованої державної установи.
Зокрема, експертом Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України проведено: 26.05.2020 року товарознавчу експертизу і надано висновок за №3896/20-21, вартість експертизи становить 326,88 грн. (а.с.31).
Таким чином, ці процесуальні витрати в сумі 326,88 грн. на залучення експерта з ініціативи сторони обвинувачення, відповідно до ч.2 ст.122 та ч.2 ст.124 КПК України, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 .
Керуючись п.1 ч.3 ст.314, ст.368, ч.1 ст.369, ст.ст.122, 124, 373-376, 471, 473-475 КПК України, ст.ст.65-67, ч.1 ст.185 КК України, суд
ухвалив:
Затвердити угоду від 05.06.2020 року, що укладена у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020020360000107 15.05.2020 року, про примирення між підозрюваним ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, за якою призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин.
До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 - не застосовувати.
Речовий доказ: водяний насос марки «WOMAR» залишити у власності законного володільця - потерпілого ОСОБА_5 .
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави на відшкодування процесуальних витрат за проведення експертизи залученими стороною обвинувачення експертами спеціалізованої державної установи - Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України: 326 (триста двадцять шість) гривень 88 (вісімдесят вісім) копійок за проведення товарознавчої експертизи.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, визначених ст.394 КПК України - 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частиною п'ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; 2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу; 3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку суду надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Головуючий - суддя : ОСОБА_1