«16» червня 2020 року
м. Харків
справа № 646/7646/16-ц
провадження № 22ц/818/2255/20
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),
суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.
за участю секретаря - Колосовської А.Р.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , представниця відповідача - ОСОБА_3 ,
треті особи - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, Харківська міська рада, ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2018 року в складі судді Теслікової І.І.
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, Харківська міська рада, ОСОБА_4 про визнання самочинним будівництва, який у подальшому уточнила.
Позовна заява мотивована тим, що вона та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 є співвласниками домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказала, що ОСОБА_2 , якому належить 36/100 частин зазначеного домоволодіння, самочинно без згоди інших співвласників будинку та необхідних дозвільних документів здійснив прибудову - одноповерхову споруду з мансардою до індивідуального житлового будинку літ «А», що розташований по АДРЕСА_1 .
Зазначила, що самочинно збудована споруда знаходиться над єдиним проходом на подвір'ї домоволодіння, і вона та члени її родини змушені проходити під нею, наражаючи себе на небезпеку, та жити у будинку, який щохвилини може бути зруйнований.
Вказала, що зверталась до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області з приводу самочинного будівництва, зробленого ОСОБА_2 , та отримала відповідь, що інформація щодо наявності права на виконання будівельних робіт та прийняття в експлуатацію у встановленому законом порядку об'єкту за адресою: АДРЕСА_1 відсутня, однак припис про усунення порушень вимог законодавства відповідачу так і не вручено.
Вважала, що незаконні дії відповідача щодо здійснення самочинного будівництва спричинили їй душевні страждання, пов'язані із страхом втратити житло, бути покаліченою обломками будинку, постійними зверненнями до фахівців за консультаціями у сфері будівництва та права.
Просила визнати самочинно прибудовано - надбудовану ОСОБА_2 до індівідуального житлового будинку літ «А-1» одноповерхову споруду з мансардою, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 - самочинним будівництвом; зобов'язати ОСОБА_2 за його рахунок:
знести самочинно прибудовано-набудовану до індивідуального житлового будинку літ «А-1» одноповерхову споруду з мансардою, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
замовити, оплатити та отримати містобудівну документацію - робочий проект на проведення реконструкції житлового будинку літ «А-1» та прибудови літ «а-4», розташованих у АДРЕСА_1 , ушкоджених в результаті самочинного будівництва прибудовано-надбудованої до індивідуального житлового будинку літ «А-1» одноповерхової споруди з мансардою;
відповідно до робочого проекту, який він цим судовим рішенням зобов'язаний отримати, здійснити реконструкцію житлового будинку літ «А-1» та прибудови літ «а-4», розташованих у АДРЕСА_1 , ушкоджених у результаті самочинного будівництва прибудовано-надбудованої до індивідуального житлового будинку літ «А-1» одноповерхової споруди з мансардою;
стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію моральної шкоди у сумі 300 000,00 грн.
Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2015 року заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2015 року скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду - скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
Вважала, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідач без дозволу співвласників побудував одноповерхову споруду, що розташована на поверсі його частини будинку та частково на власності співвласників; що суд не проаналізував відповідність будівельним, санітарним та протипожежним нормам самовільної прибудовано-надбудованої прибудови; що згідно з висновком звіту про проведення технічного обстеження стану існуючих будівельних конструкцій будинку самовільна прибудова призвела до необоротних пошкоджень будинку, будівельні конструкції самовільно прибудовано-надбудованої прибудови не мають необхідного спирання, тому вони несуть загрозу обвалення; що судом першої інстанції не враховано висновку судово-будівельної експертизи, що технічний стан конструктивних елементів приміщень №№ 3-1 та №№ 2-4 оцінюється як незадовільний, при якому «експлуатація елементів будинку можлива лише при умові проведення їх ремонту».
Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило.
Постановою Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково; зобов'язано ОСОБА_2 за його рахунок знести самочинно прибудовану надбудову до індивідуального житлового будинку літ «А-1» одноповерхову споруду з мансардою, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; в іншій частині в задоволенні позову - відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 22 січня 2020 року постанову Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року - скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
01 червня 2020 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, в яких він зазначив, що, як вбачається з висновку проведеного дослідження, будівництво житлового будинку літ. «Ц-1» не вплинуло на технічний стан житлового будинку літ. «А-1». Стіна, на яку спираються несучі конструкції житлового будинку літ. «Ц-1», не являється огороджуючою конструкцією приміщень №№ 2-4, 3-1. Приміщення, на огороджуючи конструкції яких спираються несучі конструкції житлового будинку літ. «Ц-1», знаходяться в користуванні відповідача. Вказав, що висновком експерта підтверджується можливість безпечної експлуатації житлового будинку літ. «А-1» без зносу житлового будинку літ. «Ц-1», для цього необхідно провести ряд ремонтних та інших заходів. Знос житлового будинку літ. «Ц-1» є небезпечним для конструктивних елементів житлового будинку літ. «А-1» та може привести до появи нових пошкоджень.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що позивачем не доведено факту створення їй перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном; що відповідач здійснює заходи щодо проведення відповідної перебудови; що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством способи захисту прав; що вимога щодо відшкодування моральної шкоди необґрунтована та не доведена позивачем.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є співвласниками домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням Виконавчого комітету Червонозаводської районної в місті Харкові ради від 01 липня 2008 року, яке видано на підставі рішення виконкому Червонозаводської районної ради міста Харкова від 19 червня 1956 року № 39.
Із свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих Червонозаводською районною в місті Харкові радою, від 20 серпня 2008 року вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на праві приватної власності належить по 32/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 (а. с. 22, 24, том 1).
Із технічного паспорту на житловий будинок вбачається, що на земельній ділянці знаходиться: житловий будинок - літ. «А1», «Х-1» -житловий будинок, самовільна побудова, літ «Ц-1» - житлова прибудова, літ. «А-1» - веранда літ. «а», прибудови літ. «а2», «а3», «а4», «а6», ганок літ. «а5», «х» - ганок, «д» - льох, 1 -вимощення, 4 - огорожа (а. с. 17, том 1).
Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 20 липня 2015 року визначено порядок користування житловим будинком з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 та виділено ОСОБА_2 у користування: у житловому будинку літ "А-1" загальною площею 46,8 кв. м., житловою площею 27,8 кв. м. - коридор - 1-1 площею 8,9 кв. м., житлову кімнату - 1-2 площею 9,2 кв. м., житлову кімнату - 1-3 площею 18,6 кв .м., санвузол - 1-4 площею 4,6 кв. м., кухню - 1-5 площею 5,5 кв. м.; житловий будинок літ "Ц-1" загальною площею 86,8 кв. м., житловою площею 71,9 кв. м., який складається з: санвузла - 5-1 площею 5,5 кв. м., коридору - 5-2 площею 9,4 кв. м., житлової кімнати - 5-3 площею 10,6 кв. м., житлової кімнати - 5-4 площею 20,7 кв. м., мансарди "Цм" - 5-5 площею 40,6 кв. м.; визначено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та виділено ОСОБА_2 у користування 36/100 частин земельної ділянки, що становить 127,4 кв. м. (а. с. 118-121, том 1).
Із технічного паспорту на садибний житловий будинок АДРЕСА_1 від 27 вересня 2012 року вбачається, що розмір частки власності ОСОБА_5 становить 36/100 (а. с. 212, том 1).
У технічному паспорті житлового будинку АДРЕСА_1 вбачається печатка від 27 вересня 2012 року з позначкою «літ. Х-1, а3, а4, а6, ц-1 самовільно побудована» (а. с. 212, том 1, зворот).
Протягом 2012-2014 років ОСОБА_2 намагався належним чином оформити самовільні споруди, зазначені вище. Для цього він звертався до Харківської міської ради, інспекції ДАБК, КП «БТІ», ТОВ «НТК Енерго-Тайм», ФОП ОСОБА_6 , ПАТ «Харківміськгаз», ПАТ «Харківводоканал», Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради.
До 2014 року відповідач підготував необхідні документи, крім тих, які він може отримати тільки за згодою співвласників.
У листі Інспекції ДАБК від 20 травня 2013 року у відповіді на звернення ОСОБА_2 щодо належного оформлення самовільних будівель повідомлено, що йому необхідно звернутися до Харківської міської ради, а також надати документи на земельну ділянку (а. с. 116, том 1).
Із листа Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради від 14 травня 2013 року № А-9-7226/1-13.08-39 на звернення ОСОБА_2 про можливість зберегти самовільно виконані споруди вбачається, що йому повідомлено перелік документів, які необхідно надати, та що оформлення права на земельну ділянку потребує оформлення на території домоволодіння одночасно всіх самовільно збудованих об'єктів (а. с. 114, том 1).
У 2013 році фізична особа - підприємець ОСОБА_6 підготувала технічний звіт з інженерно-технічних вишукувань, а також виконавчу зйомку самовільно побудованого житлового будинку з надвірними будівлями (а. с. 111, том 1).
Як вбачається з технічного висновку Товариства з обмеженою відповідальністю «НТК Енерго-Тайм» від 2012 року про стан будівельних конструкцій та можливість експлуатації самовільно реконструйованої з улаштуванням прибудов частини індивідуального житлового будинку літ. «А-1» та самовільно побудованих житлових будинків літ. «Х-1», літ. «Ц-1» у домоволодінні по АДРЕСА_1 , зазначені вище будинки, їх несучі огороджувальні конструкції знаходяться в задовільному технічному стані, відповідають вимогам надійності і безпечності в подальшій експлуатації. Конструктивні елементи та планування обстеженого об'єкту на момент обстеження в цілому не протирічать будівельно-технічним, протипожежним та санітарно-гігієнічним нормам (а. с. 103-110, том 1).
Із заяв ОСОБА_1 від 19 серпня 2011 року та ОСОБА_4 від 01 серпня 2008 року вбачається, що вони надали дозвіл ОСОБА_2 на будівництво прибудови другого поверху до індивідуального житлового будинку літ. «А-1» та літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 117, том 1).
Як вбачається з відповіді Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради від 26 вересня 2014 року № ко-9-15940/1-14-08-39 в Управлінні відсутня інформація щодо надання земельної ділянки для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , проектна документація на будь-яке будівництво не погоджувалась, вихідні дані не надавались (а. с. 5, том 1).
Із відповіді Інспекції ДАБК у Харківській області від 01 жовтня 2014 року за № 7/20-А-315 на звернення ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вбачається, що інформація про наявність права на виконання будівельних робіт та прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку об'єкту за адресою: АДРЕСА_1 в інспекції відсутня (а. с. 6, том 1).
Департамент ДАБІ у Харківській області 06 січня 2015 року за № 1020-02-43/46 - 15 на звернення ОСОБА_4 та ОСОБА_1 повідомив, що інформація про наявність права на виконання будівельних робіт та прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку об'єктів будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , у Департаменті відсутня. З відповіді вбачається, що здійснено позапланову перевірку з виїздом на місце, в ході якої встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 розташовано домоволодіння з житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами. Над воротами з хвірткою на висоті орієнтовно 3 метрів, між огорожею сусіднього домоволодіння АДРЕСА_2 та існуючим одноповерховим житловим будинком домоволодіння АДРЕСА_1 (безпосередньо по стіні цього будинку) побудовано дворівневу будівлю з балконом. На момент проведення перевірки у термін, визначений відповідним направленням, суб'єкт містобудування, що має відношення до даного об'єкта, з відповідними підтверджуючими документам був відсутній. Доступ на територію домоволодіння також був відсутній. У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не з'явився та не представив наявні документи, Департамент не може провести повну та всебічну перевірку (а. с. 13-15, том 1).
Із відповіді виконкому Червонозаводської районної в місті Харкові ради від 26 серпня 2008 року за № 3-1483 вбачається, що виходом на місце фахівця УЖКГ встановлено, що до частини житлового будинку проводиться будівництво прибудови. Рішення про дозвіл на зазначене будівництво виконкомом районної ради не приймалося (а. с. 16, том 1).
Із даних технічного паспорту, складеного Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» станом на 21 квітня 2011 року, житловий будинок АДРЕСА_1 складався з житлового будинку - літ. «А-1» 1929 року побудови, житлової прибудови - літ. «А'-1», яку зведено у 1956 році, веранди - літ. «а» 1929 року побудови, прибудови - літ. «а2» 1962 року побудови, прибудови - літ. «а3» 1969 року побудови, прибудови - літ. «а4» 1978 року побудови, прибудови - літ. «а6» 1969 року побудови. У склад домоволодіння входив житловий будинок - літ. «Х-1» зведений у 2008 році. Згідно зі штампом встановленого зразка, який міститься на плані будинку «Х-1», житловий будинок - літ. «Х-1» побудовано самовільно. Згідно зі штампом встановленого зразка, який міститься на плані будинку, приміщення 2-8 площею 12,3 кв. м самовільно переобладнано з сараю в котельню, приміщення 1-4. 1-5, 2-5. 2-6. 2-7 самовільно побудовані (а. с. 17-21, том 1).
Згідно з таблицею «Характеристика будинку, господарських будівель та споруд», яка міститься в технічному паспорті, конструктивні елементи наступні: житловий будинок - літ. А-1: фундаменти - цегляні, товщиною в 2 цегли; стіни - дерев'яні, обкладені цеглою; перекриття - дерев'яні балки з підшивкою, дах - дерев'яні наслоні крокви з обрешетуванням; покрівля - двосхила із азбестоцементних аркушів; прибудова - літ. «а4»: фундаменти - бетонні; стіни - цегляні;- перекриття - дерев'яні балки з підшивкою,- покрівля - металева.
Як вбачається зі звіту про проведення технічного обстеження стану існуючих будівельних конструкцій індивідуального житлового будинку літ. «А-1» з самовільно прибудовано-надбудованою до нього спорудою по АДРЕСА_1 та можливості його подальшої експлуатації», який виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвент Харків» у 2015 році на замовлення ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , загальний технічний стан будівельних конструкцій приміщень прибудовано-надбудованого житлового будинку літ. «А-1» на подвір'ї за адресою: АДРЕСА_1 - незадовільний. Експлуатація даного будинку заборонена до усунення виявлених порушень і реконструкції будівельних конструкцій, які мали руйнування і втратили несучу здатність.
Існуючий стан житлового будинку з самовільно прибудовано-надбудованою прибудовою за адресою: АДРЕСА_1 не відповідає чинним будівельним нормам, визначеним у ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будівлі. Основні положення» і суперечить санітарним і протипожежним нормам.
Будівельні конструкції житлового будинку літ. «А-1» та прибудови літ. «а4» на момент обстеження втратили необхідну несучу здатність.
Будівельні конструкції самовільно прибудовано-надбудованої прибудови не мають необхідного спирання, тому вони несуть загрозу обвалення.
Для забезпечення подальшої експлуатації житлового будинку літ. «А-1» прибудови літ. «а4» та надбудованої прибудови необхідно виконати наступні заходи: знести самовільно прибудовано-надбудовану прибудову або реконструювати її спирання; виконати реконструкцію існуючих конструкцій будівлі літ. «А-1», які втратили свою несучу здатність через спирання на них самовільної прибудови; виконати посилення фундаментів існуючих конструкцій; виконати гідроізоляцію фундаментів та низу стін та виконати заходи по водозниженню на території домоволодіння; забезпечити при подальшому обслуговуванні та експлуатації внутрішніх та зовнішніх інженерних мереж сувору відповідність їх матеріалів та вузлів вимогам нормативних документів з метою максимального недопущення протікань, здатних викликати нерівномірне просідання житлової будівлі.
Не виконавши зазначені рекомендації експлуатація самовільно прибудовано-надбудованого житлового будинку літ. «А-1» та прибудови по АДРЕСА_1 заборонена (а. с. 26-45, том 1).
З метою усунення суперечностей у наданих сторонами технічних висновках, ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 березня 2016 року у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу.
Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 31 липня 2017 року № 1698 встановлено (а. с. 111-149, том 2): приміщення 1-2, 1-3. 1-4. 1-5, на огороджуючі конструкції яких спираються несучі конструкції житлового будинку літ. «Ц-1» домоволодіння АДРЕСА_1 , знаходяться у користуванні співвласника ОСОБА_2 ; стіна, на яку спираються несучі конструкції жилого будинку літ. «Ц-1», не являється огороджуючою конструкцією приміщень 2-4, 3-1, які знаходяться у користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ; балками перекриття житлового будинку літ. «А-1» слугують колоди діаметром 16-18 см, укладені з кроком біля 1,0 метра. Колоди спираються на поперечні зовнішні стіни житлового будинку, які огороджують приміщення 1-2 і 1-3 та 3-2 і 2-4.
Технічний стан конструктивних елементів приміщень 1-2 та 1-3 оцінюється як задовільний, при якому «елементи будівлі в цілому придатні для експлуатації, але потребують ремонту, який найдоцільніший на цій стадії». Технічний стан конструктивних елементів приміщень 3-1 та 2-4 оцінюється як незадовільний, при якому «експлуатація елементів будинку можлива лише при умові проведення їх ремонту». В дослідницькій частині висновку вказано, які ремонтні роботи і в якому обсязі були проведені у приміщеннях 1-2. 1-3, 2-4, 3-1 житлового будинку літ. «А-1». За наданими документами ремонтні роботи у приміщеннях 1-2, 1-3 проводились на протязі 2008-2012 років. Встановити час проведення ремонтних робіт у приміщенні 2-4 не надається можливим. Розрахунково визначити несучу спроможність стіни житлового будинку літ. «А-1» та стіни прибудови літ. «а4», на які спираються несучі конструкції житлового будинку літ. «Ц-1», не надається можливим з причин, вказаних у дослідницькій частині висновку. За результатами обстеження встановлено, що в місцях спирання конструкцій житлового будинку «Ц-1» дефектів та пошкоджень, які б свідчили про недостатню несучу здатність стін житлового будинку літ. «А-1» та прибудови літ. «а4», не спостерігається. Несуча спроможність стіни житлового будинку літ. «А-1» та стіни прибудови літ. «а4», на які спираються несучі конструкції жилого будинку літ. «Ц-1», достатня.
Розрахунково визначити несучу спроможність фундаментів під стінами, на які спираються несучі конструкції житлового будинку літ. «Ц-1», не надається можливим з причин, вказаних у дослідницькій частині висновку. За результатами обстеження встановлено, що в місцях спирання конструкцій житлового будинку «Ц-1» дефектів та пошкоджень, які б свідчили про недостатню несучу здатність фундаментів житлового будинку літ « А-1» та прибудови літ « а4», не спостерігається. Несуча спроможність фундаментів житлового будинку літ. « А-1» та прибудови літ « а4», на які спираються несучі конструкції житлового будинку літ « Ц-1» достатня.
Будівництво житлового будинку літ. «Ц-1», в основному, не вплинуло на технічний стан житлового будинку літ. «А-1». Докладніше в дослідницькій частині висновку.
Безпечна експлуатація житлового будинку літ. «А-1» зі збереженням житлового будинку літ. «Ц-1» можлива за умови виконання заходів, що приведені у дослідницькій частині висновку.
Збудований житловий будинок літ. «Ц-1» з балконом літ. «ц» та сходами літ. «ц1» у домоволодінні АДРЕСА_1 по своєму об'ємно-планувальному і конструктивному рішенню відповідає вимогам будівельних норм та правил при виконанні рекомендацій, зазначених у дослідницькій частині висновку.
Технічний стан конструктивних елементів приміщень 1-2 та 1-3 житлового будинку літ. «А-1» оцінюється як задовільний, при якому «елементи будівлі в цілому придатні для експлуатації, але потребують ремонту, який найдоцільніший на цій стадії». Технічний стан конструктивних елементів приміщень 3-1 та 2-4 оцінюється як незадовільний, при якому «експлуатація елементів будинку можлива лише при умові проведення їх ремонту». Загальний фізичний знос житлового будинку літ. «А-1» складає з округленням 47%, при якому технічний стан житлового будинку літ. «А-1» оцінюється як незадовільний, при якому «експлуатація елементів будинку можлива лише при умові проведення їх ремонту». Технічний стан прибудови літ. «а4» оцінюється як задовільний, при якому «елементи будівлі в цілому придатні для експлуатації, але потребують ремонту, який найдоцільніший на цій стадії». Безпечна експлуатація житлового будинку літ. «А-1» зі збереженням житлового будинку літ. «Ц-1» можлива при виконанні заходів, вказаних у дослідницькій частині висновку: будівництво та експлуатація самовільної прибудови літ. «Ц-1» та житлового будинку літ. «А-1», зважаючи на присутність ґрунтових вод під побудовою літ. «А-1» можлива при умові виконання заходів, вказаних у дослідницькій частині висновку.
Як вбачається з договору на проектні роботи № 16/18 від 09 січня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут градпроект», останній зобов'язувався виконати робочий проект: «Посилення конструкцій балкону літ «Ц» та улаштування опори під перекриттям другого поверху у житловому будинку літ «Ц-1» по АДРЕСА_1 . Пунктом 5.1. договору передбачено, що після підписання договору підрядник зобов'язаний почати виконання робіт і виконати їх протягом січня-лютого 2018 року (а. с. 215-257, том 2).
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Аналогічні положення містяться у статті 319 ЦК України. Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов'язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує принцип поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об'єктами власності. Власність зобов'язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.
Громадяни користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення і не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Але, здійснюючи свої права, власник зобов'язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об'єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства.
Відповідно до частин другої, третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
За змістом статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій» чинного на час виникнення спірних правовідносин, право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону.
Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов'язана у встановленому законом порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.
За положеннями пункту 1.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради відповідно до законодавства.
Особа, яка здійснила самочинне будівництво об'єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку статті 331 ЦК України.
Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудовано з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
З огляду на статтю 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно з частиною першою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Відповідно до частин першої та другої статті 376 ЦК України об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.
У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України).
Одночасно, за правилом частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
У наведеній нормі права закріплений окремий превентивний (попереджувальний) спосіб захисту права власності, який на відміну від інших способів передбачає захист права власності у випадку, коли порушення права ще не відбулося, але є підстави вважати, що воно неодмінно має статися.
Таким чином, виходячи зі змісту частини другої статті 386 ЦК України, позов про превентивний захист права власності може бути пред'явлений власником, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою.
З урахуванням норм статті 4 ЦПК України, статті 15 ЦК України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Таким чином, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Такі ж правові висновки щодо застосування наведених норм права зробив Верховний Суд України у постанові від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14 та у постанові від 24 червня 2015 у справі № 6-381цс15, які підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 127/27333/16-ц, провадження № 61-663св18, у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 635/8605/15-ц, провадження № 61-40648св18, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28 січня 2019 року у справі № 642/7268/16-ц, провадження № 61-32573св18.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 дійсно здійснив будівництво об'єкту нерухомості без належного дозволу та затвердженого проекту, а тому прибудована надбудова до індивідуального житлового будинку - літ. «А-1» одноповерхова споруда - літ. «Ц-1» з мансардою, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є самочинним будівництвом.
Крім того, даний факт самочинного будівництва установлено рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 20 липня 2015 року та не заперечується самим відповідачем.
Однак, вимога ОСОБА_1 щодо визнання спірної прибудови самочинним будівництвом не є ефективним способом захисту її прав, оскільки саме по собі визнання будівництва самочинним не тягне за собою будь-яких змін у правах та обов'язках сторін спору. Отже, така вимога задоволенню не підлягає.
Щодо інших вимог ОСОБА_1 , а саме, про знесення самочинно прибудовано-набудованої до індивідуального житлового будинку літ «А-1» одноповерхової споруди з мансардою, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; замовлення, оплату та отримання містобудівної документації - робочого проекту на проведення реконструкції житлового будинку літ. «А-1» та прибудови літ. «а-4», та здійснення реконструкції будинку та прибудови, судова колегія виходить з наступного.
Збудований об'єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України, а саме: якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; якщо така забудова порушує права інших осіб; якщо проведення перебудови об'єкта є неможливим; особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18) зазначила, що юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.
При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з'ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.
Під істотним порушенням будівельних норм і правил з огляду на положення Законів України «Про основи містобудування»; «Про архітектурну діяльність»; «Про регулювання містобудівної діяльності»; постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» від 13 квітня 2011 року № 466 необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров'ю людини тощо.
Розглядаючи позови про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та положень частини сьомої статті 376 ЦК України, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкта та чи відмовляється ця особа від такої перебудови.
Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі, за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 ЦК зобов'язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об'єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову.
Якщо технічна можливість перебудови об'єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна. Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов'язання здійснити перебудову.
Чинне законодавство не визнає самочинне будівництво об'єктом правового захисту, крім передбаченого частиною третьою статті 376 ЦК України випадку, а тому правовими наслідками самочинного будівництва в разі звернення до суду з позовом відповідного органу або іншої зацікавленої особи є або знесення такого будівництва або проведення відповідної його перебудови.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.
Європейській суд з прав людини по справі "Іванова і Черкезов проти Болгарії" (Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria, скарга N 46577/15) від 21 квітня 2016 року підтвердив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Із висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1698 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса вбачається, що стіна, на яку спираються несучі конструкції жилого будинку літ. «Ц-1», не являється огороджуючою конструкцією приміщень №№2-4, 3-1, які знаходяться в користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
В місцях спирання конструкцій житлового будинку літ. «Ц-1» дефектів та пошкоджень, які б свідчили про недостатню несучу здатність стін житлового будинку літ. «А-1» та прибудови літ. «а4», не спостерігається, несуча спроможність стіни житлового будинку літ. «А-1» та стіни прибудови літ. «а4», на які спираються несучі конструкції жилого будинку літ. «Ц-1», достатня, в місцях спирання конструкцій житлового будинку літ. «Ц-1» дефектів та пошкоджень, які б свідчили про недостатню несучу здатність фундаментів житлового будинку літ. «А-1» та прибудови літ. « а4», не спостерігається, несуча спроможність фундаментів житлового будинку літ. « А-1» та прибудови літ. «а4», на які спираються несучі конструкції житлового будинку літ. «Ц-1» достатня, будівництво житлового будинку літ. «Ц-1», в основному, не вплинуло на технічний стан житлового будинку літ. «А-1».
Збудований житловий будинок літ. «Ц-1» з балконом літ. «ц» та сходами літ. «ц1» у домоволодінні АДРЕСА_1 по своєму об'ємно-планувальному і конструктивному рішенню відповідає вимогам будівельних норм та правил при виконанні рекомендацій, зазначених у дослідницькій частині висновку.
Натомість, експертом встановлено, що примиканням житлового будинку літ. «А-1» з прибудовою літ. «А1-1» до існуючого двоповерхового будинку по АДРЕСА_3 з одного боку та до зведеного житлового будинку літ. «Ц-1» з другого боку, збільшується стійкість житлового будинку літ. «А-1».
Враховуючи, що відповідачем здійснено прибудову до тієї частини будинку, що виділена йому в користування, вона відповідає вимогам будівельних норм та правил, не спричинила шкоди несучим конструкціям будинку в цілому та не вплинула на його технічний стан, судова колегія вважає, що позивачкою не доведено, що її права та інтереси порушено або може бути порушено здійсненням такої прибудови. Оскільки ОСОБА_1 не надано доказів того, що їй як власниці створюються перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, які неможливо усунути без знесення прибудови, судова колегія не вбачає підстав для задоволення її вимог щодо знесення прибудови.
Більш того, у висновку судової будівельно-технічної експертизи акцентовано увагу на те, що демонтаж житлового будинку літ. «Ц-1» передбачає собою безпосереднє припинення експлуатації будівлі за призначенням з її послідуючим зносом, який може проводитись шляхом розбирання будівельних конструкцій. При розбиранні використовуються інструменти: ломи, клини з кувалдою, кирки, відбійні молотки тощо, при роботі яких з'являється ударні, вібраційні навантаження, які передаються на несучі конструкції, що є небезпечним для конструктивних елементів будинку літ. «А-1» та прибудови літ. «а4» (а. с. 127, том 2).
Таким чином, знесення прибудови може негативно вплинути на стан житлового будинку та спричинити його ушкодження.
Водночас, судова колегія враховує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 надавали відповідачу свою письмову згоду на будівництво прибудови на другому поверсі, тобто на час її зведення як співвласники домоволодіння не мали будь-яких претензій чи заперечень.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_2 є її родичем, тому і надала таку письмову згоду.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу вчиняв дії, спрямовані на узаконення прибудови, звертався для цього до уповноважених органів. При цьому, перешкодою у цьому було, зокрема, те, що на території домоволодіння є й інші самочинно збудовані об'єкти, якими користуються позивачка та третя особа. Проте, будь-яких дій щодо оформлення належним чином будівництва усіх об'єктів на території домоволодіння ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зі свого боку не вчиняли, тим самим перешкоджаючи й відповідачу в оформленні належним чином спірної прибудови, оскільки оформлення права на земельну ділянку потребує оформлення на території домоволодіння одночасно всіх самовільно збудованих об'єктів.
Разом з тим, ОСОБА_1 у позові ставилось питання лише про знесення самочинно збудованої прибудови, хоча відповідач не відмовляється від здійснення перебудови.
Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем укладений договір № 16/18 на проектні роботи від 09 січня 2018 року з товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут Градпроект», відповідно до якого підрядник має виконати робочий проект з улаштування опори під перекриттям другого поверху у житловому будинку літ «ц-1» по АДРЕСА_1 .
Отже, відповідач здійснює заходи щодо проведення відповідної перебудови щодо посилення конструкцій балкону літ. «ц» та улаштування опори під перекриттям другого поверху у житловому будинку.
Також матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 не винесено припис про порушення ним норм чинного законодавства. Відомостей щодо притягнення його до адміністративної відповідальності матеріали справи також не містять. Тобто, усі можливі заходи, передбачені законодавством України, не використано.
Таким чином, враховуючи, що спірна прибудова відповідає вимогам будівельних норм та правил, що знесення самочинного будівництва є крайнім заходом і можливе лише тоді, коли самочинним будівництвом порушено права інших осіб, а також використано усі передбачені законодавством України заходи, що відповідач здійснює заходи щодо перебудови та посилення конструкції прибудови згідно робочого проекту, судова колегія приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 щодо її знесення.
В суді апеляційної інстанції представниця ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_2 виконав будівництво на земельній ділянці, яка знаходиться в його користування за рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 липня 2015 року. При цьому будь - яких порушень прав позивачки не вбачається.
Вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача замовити, оплатити та отримати містобудівну документацію - робочий проект на проведення реконструкції житлового будинку літ. «А-1» та прибудови літ. «а-4», розташованих у АДРЕСА_1 , ушкоджених у результаті самочинного будівництва прибудовано-надбудованої до індивідуального житлового будинку літ. «А-1» одноповерхової споруди з мансардою, та відповідно до цього проекту здійснити реконструкцію житлового будинку літ. «А-1» та прибудови літ. «а-4», також є безпідставними, оскільки обставин щодо завдання шкоди будинку в результаті прибудови, здійсненої відповідачем, не встановлено. Домоволодіння перебуває у спільній власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , та покладення обов'язку з його реконструкції лише на відповідача суперечить принципам розумності та справедливості, рівності прав та обов'язків всіх власників майна.
Щодо вимог ОСОБА_1 про відшкодування завданої їй моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з'ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також, в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.
Матеріали справи не містять доказів спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди. В суді апеляційної інстанції вона також їх не надала.
Оскільки ОСОБА_1 не доведено порушення відповідачем її прав та завдання їй моральної шкоди, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні її вимог в цій частині.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що відповідач без дозволу співвласників побудував одноповерхову споруду, що розташована на поверсі його частини будинку та частково на власності співвласників, спростовуються матеріалами справи, зокрема, письмовими заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про надання згоди на будівництво та висновком експертизи, який підтверджує, що приміщення, на огороджуючі конструкції яких спираються несучі конструкції прибудови, знаходяться у користуванні співвласника ОСОБА_2 , а стіна, на яку спираються несучі конструкції жилого будинку літ. «Ц-1», не являється огороджуючою конструкцією приміщень №№ 2-4, 3-1, які знаходяться у користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Твердження ОСОБА_1 , що суд не проаналізував відповідність будівельним, санітарним та протипожежним нормам самовільної прибудовано-надбудованої прибудови, судова колегія відхиляє, оскільки згідно технічного висновку Товариства з обмеженою відповідальністю «НТК Енерго-Тайм» від 2012 року про стан будівельних конструкцій та можливість експлуатації самовільно реконструйованої з улаштуванням прибудов частини індивідуального житлового будинку літ. «А-1» та самовільно побудованих житлових будинків літ. «Х-1», літ. «Ц-1» у домоволодінні по АДРЕСА_1 , зазначені вище будинки, їх несучі огороджувальні конструкції знаходяться в задовільному технічному стані, відповідають вимогам надійності і безпечності в подальшій експлуатації. Конструктивні елементи та планування обстеженого об'єкту на момент обстеження в цілому не протирічать будівельно-технічним, протипожежним та санітарно-гігієнічним нормам. Висновком судової будівельно-технічної експертизи також встановлено, що житловий будинок літ. «Ц-1» з балконом літ. «ц» та сходами літ. «ц1» у домоволодінні АДРЕСА_1 по своєму об'ємно-планувальному і конструктивному рішенню відповідає вимогам будівельних норм та правил при виконанні рекомендацій, зазначених у дослідницькій частині висновку.
Аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що відповідач не з'являвся за викликом Державної архітектурно-будівельної інспекції, а також під час розгляду цієї справи, тобто зловживає процесуальними правами, не можуть бути взяті до уваги, оскільки причини неявки ОСОБА_2 до Державної архітектурно-будівельної інспекції не входять до предмету доказування у справі, а його явка у судові засідання у справі не визнана обов'язковою.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що треті особи також підтримують позов, є необґрунтованими, оскільки з самостійними вимогами до відповідача ані ОСОБА_4 , ані Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області або Харківська міська рада не звертались, а сама лише відсутність заперечень проти позову з їх боку не є підставою для його задоволення.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що згідно з висновком звіту про проведення технічного обстеження стану існуючих будівельних конструкцій будинку самовільна прибудова призвела до необоротних пошкоджень будинку, будівельні конструкції самовільно прибудовано-надбудованої прибудови не мають необхідного спирання, тому вони несуть загрозу обвалення; що судом першої інстанції не враховано висновку судово-будівельної експертизи в частині, що технічний стан конструктивних елементів приміщень 3-1 та 2-4 оцінюється як незадовільний, при якому «експлуатація елементів будинку можлива лише при умові проведення їх ремонту», судова колегія відхиляє, оскільки встановлені судом обставини справи не свідчать, що будівництво прибудови безпосередньо призвело до погіршення технічного стану будинку. Натомість, висновком судової будівельно-технічної експертизи від 31 липня 2017 року № 1698 встановлено, що будівництво житлового будинку літ. «Ц-1», в основному, не вплинуло на технічний стан житлового будинку літ. «А-1». Крім того, експертом вказано, що примиканням житлового будинку літ. «А-1» з прибудовою «А1-1» до існуючого двоповерхового будинку по АДРЕСА_3 з одного боку та до зведеного житлового будинку літ. «Ц-1» з другого боку, збільшується стійкість житлового будинку літ. «А-1».
Виходячи з вищевикладеного, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору як інваліда другої групи, та її апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судового збору за розгляд справи апеляційним судом не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді О.М. Хорошевський
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 19 червня 2020 року.