Справа № 639/7879/19 Головуючий 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11кп/818/924/20 Головуючий апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст.81 КК України
01 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , засудженого ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою засудженого на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 12 2019 року, -
Зміст оскарженого судового рішення суду першої інстанції.
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення на підставі ст.81 КК України засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таке рішення суду мотивовано тим, що наявних доказів недостатньо суду для того, щоб впевнитися, що засуджений довів своє виправлення та досяг такого стану, за якого від даної особи не доводиться очікувати вчинення нових кримінальних правопорушень, враховуючи той факт, що останній до вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України неодноразово був судимий, до того ж сама по собі наявність п'яти заохочень у виправній установі не може бути безсумнівним підтвердженням його виправлення (а.с.21-22).
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вказаним рішенням, засуджений подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити її клопотання та застосувати щодо нього положення ст.81 КК України.
Обґрунтовуючи такі вимоги апеляційної скарги, зазначив, що судом першої інстанції допущена неповнота судового розгляду з огляду на те, що не було враховано факторів, які підтверджують його однозначне виправлення, серед яких: факт закінчення курсів професійно-технічного училища при колонії по спеціальності верстатник деревообробних верстатів; участь у Раді колективу відділу С.П.С. №9; відсутність стягнень та наявність 5 заохочень; те, що він виплачував потерпілим відшкодування із своєї заробітної плати (а.с.26).
Позиції учасників апеляційного провадження.
Засуджений просив задовольнити вимоги апеляційної скарги у повному обсязі.
Прокурор заперечувала проти задоволення вимог апеляційної скарги засудженого, вважала оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою.
Представник ВК №18, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Жодних заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, від нього не надходило.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого, думку прокурора, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Зі змісту ст.81 КК України вбачається, що до осіб, які відбувають покарання, у тому числі у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною працею та зразковою поведінкою довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим покарання.
За змістом зазначеної норми сумлінну поведінку слід розуміти як комплекс зразкового дотримання режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні вказівок і розпоряджень адміністрації колонії, відсутність порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених.
Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання. Сумлінне ставлення до праці проявляється у поліпшенні кількісних та якісних показників виконуваної робити, підвищення виробничої кваліфікації, бережливому ставленні до обладнання та інструментів, додержання охорони праці та техніки безпеки.
Крім того, у роз'ясненнях Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які викладені в постанові Пленуму Верховного суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26 04 2002 року, відповідно до яких суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії.
Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб.
Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
З досліджених під час судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанції даних встановлено наступне:
ОСОБА_7 засуджений 26 11 2015 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч.1 ст.121 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі. В місцях позбавлення волі знаходиться з 21 01 2016 року. За час перебування у Харківському слідчому ізоляторі характеризувався посередньо, до праці не залучався, заохочень та стягнень не мав. У державній установі «Холодногірська виправна колонія (№18)» відбуває покарання з 04 04 2016 року. Відповідно до характеристики на засудженого ОСОБА_7 від 18 11 2019 року, за період відбування покарання у вказаній вище установі характеризується з позитивного боку, має 5 (п'ять) заохочень, стягнень не має. Працевлаштований днювальним у дільниці тимчасового слідчого ізолятора при ДУ «Холодногірська виправна колонія (№18)». У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, з персоналом установи дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин; утримує у чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку; не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці; бере участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу «Професія», «Фізкультура та спорт» та «Підготовка до звільнення».
Як слушно зауважено судом першої інстанції, заохочення були отримані ОСОБА_7 в період часу з 2017 року по 2019 рік, тобто напередодні того часу коли можливе застосування ст.100-101 КВК України, ст.ст.81,82 КК України.
Так ОСОБА_7 вже раніше перебував на розгляді комісії установи, зокрема: по ст.100-101 КВК України 21 11 2017 року рішенням комісії установи відмовлено, враховуючи особисту заяву засудженого; 14 11 2018 року - по ст.82 КК України рішенням комісії установи відмовлено, як такому, що не став на шлях виправлення; 16 10 2019 року - по ст.81 КК України рішенням комісії установи відмовлено, як такому, що не довів свого виправлення.
За змістом ст.ст.100,154 КВК України, ст.ст.81,82 КК України процес виправлення засудженого для висновків про можливість його умовно-дострокового звільнення повинен мати послідовний характер: ст.100 КВК України - особа стає на шлях виправлення, ст.82 КК України - особа стала на шлях виправлення, ст.81 КК України особа довела своє виправлення.
Колегія суддів бере до уваги також характер і тяжкість скоєного ОСОБА_7 злочину, за який він відбуває покарання, передбачений ч.1 ст.122 КК України, який, відповідно до кваліфікації, передбаченої ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та спрямований проти життя та здоров'я особи.
З матеріалів справи вбачається, що хоча ОСОБА_7 і не судимий в силу ст.89 КК України, одна містяться відомості про те, що він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема у 2004, 2006, 2010, 2012 роках, в тому числі за аналогічний злочин проти життя та здоров'я особи, що в цілому підтверджує підвищену суспільну небезпеку та сталу антисоціальну поведінку ОСОБА_7 , та не свідчить про те, що він, відбувши покарання, стає на шлях виправлення і перевиховання.
Наведене свідчить про те, що встановлені судовим розглядом дані щодо обставин відбування ОСОБА_7 покарання свідчать про те, що наразі відсутні достатні підстави для висновку щодо умовно-дострокового звільнення засудженого, адже відсутні факти, які б свідчили, що його поведінка та ставлення до праці набули таких позитивних, послідовних та сталих змін, що свідчать про його виправлення.
Таким чином правильним є висновок суду, що наявних доказів недостатньо суду для того, щоб впевнитися, що засуджений довів своє виправлення та досяг такого стану, за якого від даної особи не доводиться очікувати вчинення нових кримінальних правопорушень.
Посилання в апеляційній скарзі засудженого на дані щодо його поведінки, зокрема отриманих ним заохочень, його працевлаштування вже комплексно досліджені судом першої інстанції при розгляді клопотання про умовно-дострокове звільнення, а підстав для надання ним іншої оцінки колегія суддів не вбачає.
Довідку про часткове погашення позовів засудженим ОСОБА_7 , яку останній надав разом із апеляційною скаргою, колегія суддів приймає до уваги, однак факт утримання коштів на часткове погашення позову, у даному конкретному випадку, не спростовують правильність висновків суду щодо недоцільності умовно-дострокового звільнення засудженого, враховуючи вищенаведені дані про особу ОСОБА_7 .
Отже, викладені в оскарженій ухвалі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає вірними оскільки вони ґрунтуються на ретельному дослідженні поведінки засудженого за весь час відбування ним покарання та зважаючи на усі вказані обставини в їх сукупності, колегія суддів не знаходить підстав для скасування оскаржуваної ухвали за доводами апеляційної скарги та відмовляє у задоволенні апеляційної скарги засудженого.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 12 2019 року про відмову у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 ,- залишити без змін.
Апеляційну скаргу засудженого, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді
___________ ________________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4