Справа № 644/228/19 Головуючий суддя І інстанції Попова В. О.
Провадження № 22-ц/818/2680/20 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: споживчого кредиту
22 червня 2020 року м.Харків.
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Яцини В.Б.,
суддів - Бурлака І.В., Хорошевського О.М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 28 лютого 2020 року, ухвалене в складі головуючого судді Попової В.О., по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
14 січня 2019 року ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 01 грудня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, за яким останній отримав кредит 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ним Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі.
Проте, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 25 грудня 2018 року утворилась заборгованість у сумі 17 839,93 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 9 597,85 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 1 961,19 грн., пені - 4 955,18 грн., а також штрафів 500 грн. (фіксована частина), 825,71 грн. (процентна складова).
На підставі вищевикладеного, банк просив суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 01 грудня 2010 року, а також судові витрати.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 28 лютого 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 01 грудня 2010 року у розмірі 9 597 грн. 85 коп., яка складається із заборгованості за кредитом.В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а тому заборгованість за кредитом підлягає стягненню. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами та вважати умови кредитування погодженими.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. В іншій частині рішення залишити без змін.
Вважає висновок суду про непогодження з відповідачем умов кредитування, зокрема щодо сплати відсотків , пені та штрафів необґрунтованим. До позовної заяви банком було долучено довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», підписану відповідачем, в якій вказано тип кредитної лінії, пільговий період (55 днів), базова відсоткова ставка за користування кредитом - 2,5% в місяці (30% річних), розмір та строк внесення щомісячних платежів, розмір комісії за зняття готівки, розмір та порядок пені за несвоєчасне погашення заборгованості, розмір штрафу при порушенні строків платежів за грошовим зобов'язанням. Отже умови кредитування були доведені до відома відповідача.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
01 квітня 2020 року від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові письмові пояснення, в яких банк зазначив, що попередньо ознайомившись з фінансовими умовами надання кредитного ліміту на платіжну картку, відповідач підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки - позивачем надано довідку, з якої вбачається, що ОСОБА_1 згідно договору б/н від 01 грудня 2010 року отримав кредитні картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , зі строком дії останньої до останнього дня січня 2022 року. ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, про що свідчать виписки по картам, проте умови договору належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість. Відповідач допустив прострочення сплати заборгованості 01 травня 2018 року, обумовлена сторонами процентна ставка становить 2,5% на місяць (0,083% в день), стягненню з відповідача підлягають відсотки за користування кредитом у сумі 1 887,99 грн., нараховані з 01 травня 2018 року по 25 грудня 2018 року ( 9 597,85 грн. (тіло кредиту) х 0,083% (відсотки за день) /100 х 237 (кількість днів прострочених відсотків). Пеня нараховувалась банком за період з 01 травня 2018 року по 25 грудня 2018 року (8 місяців), вона підлягає стягненню із ОСОБА_1 у сумі 767,84 грн. (9 597,85 грн. х1% /100 х 8 місяців).
Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» необхідно задовольнити частково.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 01 грудня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір б/н про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.7).
За умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості згідно з наданим банком розрахунком станом на 25 грудня 2018 року утворилась заборгованість у розмірі 17 839,93 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 9 597,85 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 1 961,19 грн., пені - 4 955,18 грн., штрафів 500 грн. (фіксована частина), 825,71 грн. (процентна складова) (а.с.5-6)
Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» частково, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що стягненню підлягає лише заборгованість за тілом кредиту, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, долучені до позовної заяви, не погоджені відповідачем.
Повністю погодитися з таким висновком колегія суддів не може, оскільки він не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч. 4 ст. 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються:
1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;
2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;
3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику;
4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду;
5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;
6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
Всупереч вказаних норм ст.ст. 89, 265 ЦПК України суд першої інстанції не надав належної оцінки усім документам, які були надані позивачем на обґрунтування свого позову, внаслідок чого не з'ясував дійсні обставини справи та помилився із застосуванням норм матеріального права.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції обмежився лише посиланням на те, що в анкеті-заяві, підписаній відповідачем, не були погоджені умови кредитування, зокрема розмір відсотків за користування кредитом, пені та штрафів.
Суд помилково не взяв до уваги, що крім анкети-заяви, відповідно якої ОСОБА_1 виявив бажання отримати кредит шляхом встановлення ліміту на кредитну картку, банком також було долучено до позовної заяви довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти від 01 грудня 2010 року, яка містить особистий підпис відповідача.
Указаною довідкою, з умовами якої погодився відповідач, передбачена базова процентна ставка в місяць - 2,5 %, розмір щомісячних платежів, строк їх внесення, розмір комісій, штрафів, пені, тощо. (а.с.9)
Тобто сторони визначили у письмовому вигляді згадані умови користування кредитними коштами.
Позивачем надано довідку, з якої вбачається, що ОСОБА_1 згідно договору б/н від 01 грудня 2010 року отримав кредитні картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , зі строком дії останньої до останнього дня січня 2022 року (а.с.100).
ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, про що свідчать виписки по картам, проте умови договору належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість.
В матеріалах справи міститься не спростована відповідачем виписка з рахунку позичальника, що відображає деталі операцій, проведених з використанням кредитних коштів, сум відповідних операцій та залишок на картці після відповідних операцій, що не спростовані відповідачем. (а.с.101-112)
Наведені докази свідчать, що банк свої обов'язки виконав, надавши кредитні кошти шляхом відкриття карткового рахунку та надання відповідачу відповідного інструменту для їх використання - кредитної картки.
Разом із цим, із розрахунку заборгованості вбачається, що банком в односторонньому порядку була підвищена процентна ставка з червня 2015 року.
Як на підставу зміни процентної ставки позивач посилався на Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, розміщені на його сайті, які не можуть бути достовірним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування.
Саме до такого висновку щодо достовірності згаданого доказу при застосуванні ст.ст. 634, 1054, 1055 ЦК України при аналогічних обставинах справи дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Беручи до уваги, що відповідач допустив прострочення сплати заборгованості 01 травня 2018 року, обумовлена сторонами процентна ставка становить 2,5% на місяць (0,083% в день), стягненню з відповідача підлягають відсотки за користування кредитом у сумі 1 887,99 грн., нараховані з 01 травня 2018 року по 25 грудня 2018 року ( 9 597,85 грн. (тіло кредиту) х 0,083% (відсотки за день) /100 х 237 (кількість днів прострочених відсотків).
Що стосується вимог про стягнення пені та штрафів, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року по справі № 6-2003цс15.
Отже, підстави для стягнення штрафів з відповідача за умови нарахування пені відсутні, оскільки це є подвійним стягненням.
У довідці про умови кредитування зазначено, що розмір пені становить 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. на місяць.
Враховуючи, що пеня нараховувалась банком за період з 01 травня 2018 року по 25 грудня 2018 року (8 місяців), вона підлягає стягненню із ОСОБА_1 у сумі 767,84 грн. (9 597,85 грн. х1% /100 х 8 місяців).
Таким чином сума заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на корить АТ КБ «ПриватБанк» становить 12 253,68 грн., з яких : 9 597,85 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1 887,99 грн. - відсотки за користування кредитом, та 767,84 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості.
Решта позовних вимог належним чином не доведена і з цих підстав не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим судом при ухваленні рішення не повно було з'ясовано фактичні обставини справи та норми закону, що регулюють дані правовідносини, з огляду на що рішення суду першої інстанції з передбачених п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підстав підлягає частковому скасуванню, а скаргу - частковому задоволенню.
В частині задоволених позовних вимог про стягнення тіла кредиту рішення суду не оскаржувалось і тому відповідно до ст. 367 ЦПК України судом апеляційної інстанції не переглядалось.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, позовні вимоги задоволено на 68,68 %, тому судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі (1319,34 грн-1033,49 грн)=285,85 грн, додатково до вже присудженого рішенням суду першої інстанції, та судовий збір в розмірі 1979,01 грн за подачу апеляційної скарги, а всього в розмірі 2264,86 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».
Керуючись ст. ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 28 лютого 2020 року - в оскаржуваній частині - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» ( 01001, м. Київ, вулиця Грушевського,б.1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_6 , МФО № 305299 ) заборгованість за кредитним договором № б/н від 01 грудня 2010 року - 1 887,99 грн. - відсотки за користування кредитом, 767,84 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості,
В решті позовних вимог в оскаржуваній частині Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» додатково до вже присудженого рішенням суду першої інстанції: судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції в сумі 285,85 грн. та суду апеляційної інстанції 1979,01 грн., всього судовий збір на суму 2264 (дві тисячі двісті шістдесят чотирі гривні) 86 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22 червня 2020 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді І.В.Бурлака.
О.М. Хорошевський.