Провадження № 11-кп/803/1977/20 Справа № 190/365/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
18 червня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючої судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2020 року про продовження строку тримання під вартою до 18 липня 2020 року включно щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч. 4 ст. 187 КК України,
за участю учасників судового розгляду:
прокурора: ОСОБА_7
обвинуваченого: ОСОБА_6 , в режимі відеоконференції
захисника: ОСОБА_8 , в режимі відеоконференції
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить змінити ухвалу суду, застосувавши щодо нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2020 року було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч. 4 ст. 187 КК України, до 18 липня 2020 року включно.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд зазначив, що підстави для продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у виді тримання під вартою, не відпали. Також, судом враховано обсяг, пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення та дані про його особу, у якого відсутні місце роботи, джерела прибутку, та який маючи не зняту та непогашену в установленому порядку судимість обвинувачується у вчиненні в період іспитового строку особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, а також, наявність ризиків, визначених у п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду з метою уникнення покарання в разі визнання його винуватим, а також вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на обставини обвинувачення.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги захисника та просили її задовольнити, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частиною другою статті 331 КПК України визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 та доводи обвинуваченого і його захисника щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження строку тримання під вартою.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
При цьому, вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції відповідно до ст.178 КПК України, врахував тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 , яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який не працює, постійного джерела доходу не має, має не зняту та непогашену в установленому порядку судимість, обвинувачується у вчиненні в період іспитового строку особливо тяжкого злочину, а також, наявність ризиків, визначених у п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим, дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд також дійшов висновку, що вони є обґрунтованими.
Так, ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, а отже, усвідомлюючи відповідальність, яка загрожує йому у разі доведеності вини, може переховуватися від суду.
Крім того, ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він не працює, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, обвинувачується у вчинення злочину в період іспитового строку, має незняті судимості, що свідчить про його схильність до вчинення злочинів та небажання ставати на шлях виправлення.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд, також, приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, апеляційним судом враховується характер кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому та практику Європейського суду з прав людини п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Зазначене виправдовує тривалість обвинуваченого під вартою.
Суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання обвинуваченого під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, не встановлено.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , які б були підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2020 року про продовження строку тримання під вартою до 18 липня 2020 року включно щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч. 4 ст. 187 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
_______________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4