Провадження № 11-кп/803/1550/20 Справа № 188/1431/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 червня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040530000400 09 серпня 2019 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Петропавлівка Дніпропетровської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
За вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2020 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні у смт. Петропавлівці Петропавлівського району Дніпропетровської області таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням в інше приміщення, за наступних обставин.
ОСОБА_7 в один із днів у період часу з 10 липня 2019 року по 20 липня 2019 року приблизно о 12:00 год (точної дати та часу в ході судового слідства не встановлено), маючи єдиний злочинний умисел, направлений на продовжуване таємне викрадення чужого майна, керуючись єдиним корисливим наміром, скориставшись тим, що навколо нікого немає та за його злочинними діями ніхто не спостерігає, через незамкнуті двері проник до приміщення колишньої ВСП «Першотравенський міськрайонний відділ лабораторних досліджень», розташованого за адресою: вул. Миру, 48 в смт. Петропавлівка Дніпропетровської області, звідки умисно, таємно, демонтувавши руками викрав 2 чавунних регістри, загальною вагою 134 кг, вартістю 558,78 грн.
Після цього ОСОБА_7 в один із днів у період часу з 10 липня 2019 року по 20 липня 2019 року приблизно о 12:00 год (точної дати та часу в ході судового слідства не встановлено), діючи з єдиним злочинним умислом, направленим на таємне повторне викрадення чужого майна, керуючись єдиним корисливим наміром, скориставшись тим, що навколо нікого немає та за його злочинними діями ніхто не спостерігає, через незамкнуті двері знову проник до приміщення колишньої ВСП «Першотравенський міськрайонний відділ лабораторних досліджень», розташованого за адресою: вул. Миру, 48 в смт. Петропавлівка Дніпропетровської області, звідки умисно, таємно, демонтувавши руками викрав 2 чавунних регістри, загальною вагою 134 кг, вартістю 558,78 грн.
Після цього ОСОБА_7 в один із днів у період часу з 10 липня 2019 року по 20 липня 2019 року приблизно о 12:00 год (точної дати та часу в ході судового слідства не встановлено), діючи з єдиним злочинним умислом, направленим на таємне повторне викрадення чужого майна, керуючись єдиним корисливим наміром, скориставшись тим, що навколо нікого немає та за його злочинними діями ніхто не спостерігає, через незамкнуті двері знову проник до приміщення колишньої ВСП «Першотравенський міськрайонний відділ лабораторних досліджень», розташованого за адресою: вул. Миру, 48 в смт. Петропавлівка Дніпропетровської області, звідки умисно, таємно, демонтувавши руками викрав 2 чавунних регістри, загальною вагою 134 кг, вартістю 558,78 грн.
Таким чином, ОСОБА_7 загалом було викрадено 6 шт. чавунних регістрів з приміщення колишньої ВСП «Першотравенський міськрайонний відділ лабораторних досліджень», загальною вагою 402 кг, вартість яких становить 1 676,34 грн. з розрахунку того, що вартість 1 кг металобрухту складає 4,17 грн.
Викрадене майно ОСОБА_7 привласнив, розпорядившись ним на власний розсуд, заподіявши потерпілому Першотравенському міському відділу лабораторних досліджень ДУ «Дніпропетровське ОЛЦ МОЗУ» майнову шкоду на загальну суму 1 676, 34 грн.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати в частині призначення покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості правопорушення та особі обвинуваченого і постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, в іншій частині вирок залишити без зміни.
Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що судом недостатньо враховано те, що судом належним чином не враховано особу обвинуваченого, який як під час досудового розслідування, так і під час практично всього судового розгляду свою винуватість у вчиненні злочину не визнавав в повному обсязі, після направлення до суду обвинувального акту намагався здійснити вплив на обвинувачення, відсутність пом'якшуючих обставин, наявність обтяжуючої обставини - рецидив злочину та те, що обвинувачений раніше судимий за вчинення особливо тяжкого злочину. Зазначає, що судом необгрунтовано призначено ОСОБА_7 мінімальний розмір покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення та просив її задовольнити в повному обсязі.
Обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у вироку, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому відповідно до ст. 404 КПК України апеляційним судом не переглядаються, у зв'язку з чим в частині обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України апеляційний суд виходить з фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції.
Твердження прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, не заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчиненого злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи непогашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність утриманців), його матеріальний стан тощо. У кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують чи обтяжують покарання.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Встановлення ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК України полягає у з'ясуванні судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Так, вирішуючи питання про призначення покарання суд врахував ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим ОСОБА_7 злочину, а також ті обставини, що обвинувачений раніше судимий, вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, за місцем мешкання характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, не працює, дітей не має, не одружений, у вчиненому не розкаявся.
Крім того, суд врахував і відсутність обставин, що пом'якшують покарання.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, судом першої інстанції визнано рецидив злочину.
Судом також враховано особу обвинуваченого, який намагається своїм способом життя стати на шлях виправлення, працює неофіційно по найму, в період дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та адміністративного нагляду жодного разу не було зафіксовано його порушень, заперечує спілкування з антисоціальними суб'єктами, відсутність цивільного позову.
Крім того, відповідно до досудової доповіді, підготовленої провідним інспектором Петропавлівського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровської області, виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливе без позбавлення волі та обмеження волі, за умови інтенсивного нагляду та проведення соціально-виховної роботи.
Призначаючи покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції детально проаналізував сукупність зазначених обставин виходячи з поняття покарання та його цілей з урахуванням обставин скоєння злочину та особи обвинуваченого, а тому дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України з подальшим звільненням від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст 76 КК України.
Доводи прокурора про те, що ОСОБА_7 раніше судимий за вчинення особливо тяжких злочинів, а також відсутність пом'якшуючих обставин та наявність обтяжуючої обставини - рецидив злочину, вже були враховані судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що як під час досудового розслідування, так і під час практично всього судового розгляду обвинувачений свою провину у вчиненні злочину не визнавав в повному обсязі, мають місце, проте були предметом розгляду судом першої інстанції та їм надана належна оцінка.
Матеріали провадження не містять та прокурором під час апеляційного перегляду не надано доказів на підтвердження факту намагання обвинуваченого ОСОБА_7 здійснити вплив на обвинувачення після направлення до суду, а тому відповідні доводи прокурора є неприйнятними.
З огляду на фактичні обставини кримінального провадження, положення кримінального закону, мету покарання призначене судом покарання ОСОБА_7 за своїм видом та розміром є обгрунтованим та необхідним.
Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш суворого покарання з мотивів, про які йдеться в апеляційній скарзі прокурора, апеляційний суд не вбачає.
З огляду на це наведені в апеляційній скарзі прокурора доводи про те, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і за своїм видом є явно несправедливим внаслідок м“якості, не впливають на відповідність призначеного покарання і не містять достатніх даних про призначення ОСОБА_7 більш суворого покарання, про що наполягав в своїй апеляційній скарзі прокурор.
З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у провадженні, які були б підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, залишити без задоволення.
Вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4