Провадження № 11-кп/803/1417/20 Справа № 183/3101/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 червня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2019 року у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040350000874 09 травня 2018 року та 12018040350001328 06 липня 2018 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Новомосковська Дніпропетровської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
За вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2019 року та призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.
Строк відбування покарання вирішено рахувати з 31 липня 2018 року.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід залишено у вигляді тримання під вартою.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні у м. Новомосковську Дніпропетровської області таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, за наступних обставин.
25 квітня 2018 року приблизно о 02.05 год ОСОБА_7 , знаходячись разом з ОСОБА_9 , який поклав свій мобільний телефон марки "Нuaweі Y5 2017", модель МYА-U29, на стіл в магазині, розташованому за адресою: вул. Сучкова, 41-г м. Новомосковська Дніпропетровської області, реалізуючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення зазначеного телефону, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, взяла зі столу зазначений мобільний телефон, вартістю 2549,15 грн., та вийшла з магазину і таким чином викрала його.
Після чого ОСОБА_7 з місця скоєння злочину пішла та в подальшому розпорядилася викраденим майном на свій власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на вказану суму.
01 липня 2018 року приблизно о 22.05 год ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні кв. АДРЕСА_2 в гостях у малознайомої ОСОБА_10 , реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону марки «Samsung J120H Galaxy J1», що належить ОСОБА_10 , впевнившись, що її дії є таємними від потерпілої ОСОБА_10 , так як остання заснула, таємно викрала мобільний телефон марки «Samsung J120H Galaxy J1», вартістю 2499 грн., після чого з місця скоєння злочину з викраденим пішла, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на вказану суму.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду змінити в частині призначення покарання через невідповідність ступеню тяжкості та особі обвинуваченої внаслідок суворості та на підставі ст. 69 КК України пом'якшити його.
Обґрунтовуючи свої вимоги вказує на те, що ОСОБА_7 росла без батька, фактично утримує свою матір похилого віку, позитивно характеризується за місцем мешкання та органами пробації під час перебування під їх контролем більше двох з половиною років, через наявність судимості не мала змоги працевлаштуватись на постійній основі. Звертає увагу, що потерпілі не мають матеріальних та моральних вимог до ОСОБА_7 і не наполягали на призначенні їй суворого покарання.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачена ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу захисника та просили її задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні суспільно небезпечних діянь, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у вироку, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому відповідно до ст. 404 КПК України апеляційним судом не переглядаються, у зв'язку з чим в частині обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України апеляційний суд виходить з фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції.
Що стосується тверджень захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченої внаслідок суворості та можливість призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України, апеляційний суд приходить до такого висновку.
У відповідності до вимог ст. 69 КК України призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за скоєний злочин, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Під час апеляційного перегляду апеляційним судом не було встановлено достатніх обставини, які б суттєво пом'якшували покарання та істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому судом апеляційної інстанції встановлено відсутність достатніх підстав для застосування вимог ст. 69 КК України, про що прохав в апеляційній скарзі захисник, з огляду на наступне.
При призначенні ОСОБА_7 покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених правопорушень, дані про її особу, а також усі обставини провадження. Суд також зазначив, що визнав обставиною, що пом”якшує покарання, щире каяття, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій, - судом не встановлено.
З урахуванням сукупності перелічених даних, тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості, та конкретних обставин їх вчинення, а також даних про особу обвинуваченої, яка раніше судима, вину визнала в повному обсязі, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується задовільно, потерпілі до неї претензій не мають та не наполягають на суворому покаранні, суд дійшов висновку про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі.
Доводи захисника про те, що потерпілі не мають матеріальних та моральних вимог до ОСОБА_7 і не наполягали на призначенні їй суворого покарання, вже були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_7 росла без батька, не є достатніми підставами для пом'якшення призначеного судом першої інстанції покарання.
Доводи захисника про те, що обвинувачена ОСОБА_7 позитивно характеризується за місцем мешкання та органами пробації під час перебування під їх контролем більше двох з половиною років, спростовуються наявними у матеріалах провадження характеристикою КП “Трубник”, відповідно до якої ОСОБА_7 за місцем мешкання характеризується із задовільної сторони, та відповіддю заступника начальника Новомосковського МРВ філії ДУ “Центр пробації” у Дніпропетровській області, з якої слідує, що ОСОБА_7 за час перебування на обліку зарекомендувала себе посередньо.
В матеріалах провадження відсутні та під час апеляційного перегляду не надано доказів на підтвердження того, що обвинувачена ОСОБА_7 не мала змоги працевлаштуватись на постійній основі через наявність судимості та фактично утримує свою матір похилого віку, а тому зазначені доводи не заслуговують на увагу.
Крім того, судом враховано, що ОСОБА_7 раніше судима та вчинила злочин по даному провадженню у період відбування покарання з іспитовим строком, призначеного за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2019 року, що свідчить про те, що ОСОБА_7 на шлях виправлення і перевиховання не стала.
З огляду на фактичні обставини кримінального провадження, положення кримінального закону, мету покарання призначене судом покарання ОСОБА_7 за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_7 покарання на підставі ст. 69 КК України з мотивів, про які йдеться в апеляційній скарзі останньої, апеляційний суд не вбачає.
З огляду на це наведені в апеляційній скарзі захисника доводи про те, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої і за своїм видом є явно несправедливим внаслідок суворості, не впливають на відповідність призначеного покарання і не містять достатніх даних про призначення ОСОБА_7 більш м'якого покарання, про що наполягав в своїй апеляційній скарзі захисник.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у провадженні, які були б підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційним судом не встановлено.
З огляду на викладене, апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення вироку, а засудженою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4