Провадження № 22-ц/803/4749/20 Справа № 190/1097/18 Суддя у 1-й інстанції - Митошоп В. М. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.
10 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Варенко О.П.,
суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
за участю секретаря Василенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СФГ ГЕРМЕС»про стягнення боргу,
В липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 13.01.2016 року між ним та ТОВ «СФГ ГЕРМЕС» укладено договір поворотно-фінансової допомоги № 0013/1, відповідно до якого він надав останньому позику у розмірі 1 050 000 грн строком на 10 календарних днів.
14.02.2017 року на виконання договору було здійснено перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «СФГ ГЕРМЕС» двома платежами на суму 50 000 грн і 1 000 000 грн. Строк повернення позики настав 25.02.2017 року, однак відповідач у добровільному порядку кошти не повернув, тому просив суд стягнути з ТОВ «СФГ Гермес» грошову суму у розмірі 1 261 833 грн з яких: 1 050 000 грн сума основного боргу, 44 358 грн 90 коп. - 3% річних та 167 475 грн - інфляційні збитки та судові витрати у справі.
Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що викрадення оригіналів документів є поважною причиною неподання таких доказів до суду, крім того показання свідка ОСОБА_2 повністю підтверджують вимоги позивача.
Представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно копії договору поворотно-фінансової допомоги №0013/1 від 13.01.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «СФГ ГЕРМЕС» в особі представника Сидорова Є.В., який діяв на підставі довіреності б/н від 13.01.2016 року, розмір позики відповідача складає 1 050 000 грн, строк повернення фінансової допомоги встановлюється протягом 10 календарних днів. Згідно п. 6.1 вказаного договору, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики позичальникові (а.с.12, т.1)
Згідно копії довіреності б/н від 13.01.2016 року директор ТОВ «СФГ ГЕРМЕС» Слабошпицький С.М. уповноважив ОСОБА_3 .В. бути представником товариства (а.с.13, т.1).
Згідно копій квитанцій ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 та № 0.0.705347498.1 ОСОБА_1 14.02.2017 року перераховано кошти фінансової допомоги по договору № 0013/1 від 13.01.2016 року ТОВ «СФГ ГЕРМЕС» код ЄДРПОУ 39268929 у розмірі 50 000 грн та 1 000 000 грн (а.с.14, т.1).
Згідно копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1004351116 від 23.08.2018 року - 09.02.2017 року змінено керівника юридичної особи ТОВ «СФГ ГЕРМЕС» (а.с.130-135, т.1).
Ухвалою суду від 09.07.2019 року по справі було призначено судову експертизу та зобов'язано позивача надати до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз оригінал договору поворотно-фінансової допомоги № 0013/1 від 13.01.2016 року та оригінал довіреності директора ТОВ «СФГ ГЕРМЕС» Слабошпицького С.М. на ім'я ОСОБА_2 від 13.01.2016 року, однак позивачем не надано зазначені документи. Згідно заяви від 29.10.2019 року представника ОСОБА_1 адвоката Коноваленко Д.С. ухвалу суду від 09.07.2019 року виконати неможливо оскільки оригінали договору поворотно-фінансової допомоги № 0013/1 від 13.01.2016 року та довіреності директора ТОВ «СФГ ГЕРМЕС» Слабошпицького С.М. на ім'я ОСОБА_2 від 13.01.2016 року - втрачено вже після призначення експертизи (а.с.176-177, т.2).
Згідно копії заяви ОСОБА_2 , засвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Свириденко А.М., 09.10.2019 року, ОСОБА_2 - 24.09.2019 р. отримав від ОСОБА_1 оригінали документів, серед яких і договір поворотно-фінансової допомоги № 0013/1 від 13.01.2016 року та довіреність директора ТОВ «СФГ ГЕРМЕС» Слабошпицького С.М. на ім'я ОСОБА_2 від 13.01.2016 року, для передачі в подальшому адвокатам ОСОБА_1 , оскільки останній відлітав за кордон та 09.10.2019 р. ним було виявлено, що документи викрадені (а.с.180, 203-204, т.2).
Відповідно до копії повідомлення вх. № С-4995 від 22.10.2019 року ОСОБА_2 звернувся до поліції для вжиття заходів з розшуку та виявлення осіб, які здійснили крадіжку його речей (а.с.182-184, 205-207, т.2).
Згідно відповіді Оболонського управління поліції від 29.10.2019 року та довідки за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 встановлено, що останній не зміг вказати обставини, при яких зникли документи та до поліції звернувся за допомогою у відновленні втрачених документів (а.с.190-192, 208-210, т.2). Тобто факт викрадення документів встановлено не було.
Згідно листу вих. № 4847/4848/4849/49 від 09.12.2019 року Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз повернуто надані матеріали без виконання судової експертизи, оскільки відсутні оригінали договору поворотно-фінансової допомоги № 0013/1 від 13.01.2016 року та довіреності директора ТОВ «СФГ ГЕРМЕС» Слабошпицького С.М. на ім'я ОСОБА_2 від 13.01.2016 року (а.с.226, т.2).
Крім того, згідно матеріалам справи, перерахування коштів ОСОБА_1 здійснив на рахунок ТОВ «СФГ ГЕРМЕС» 14.02.2017 року, в той час як договір поворотно-фінансової допомоги укладено 13.01.2016 року, через рік після укладення договору та після зміни керівництва ТОВ «СФГ ГЕРМЕС».
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 6 ст. 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги щодо втрати оригіналів документів не можуть позбавити позивача від обв'язку доказування. При цьому показання свідків не є належними доказами у справі про стягнення боргу, що має ґрунтуватися на письмових доказах, що підтверджують факт передання визначеної грошової суми на певних умовах.
Враховуючи, що єдиним доказом на підтвердження між сторонами правовідносин, на який посилається позивач, є Договір поворотної фінансової допомоги № 0013/1 від 13.01.2016 року, оригінал якого суду наданий не був, суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.
Крім того, в переліку документів, доданому до акту приймання-передачі первинної документації ТОВ «СФГ ГЕРМЕС» від 30.03.2017 року в зв'язку зі зміною керівництва товариства, Договір поворотної фінансової допомоги № 0013/1 від 13.01.2016 року відсутній.
Згідно бухгалтерської довідки ТОВ «СФГ ГЕРМЕС», заборгованість ОСОБА_1 перед відповідачем за договором поворотньої фінансової допомоги № 2 від 01.01.2015 року, який також відсутній в переліку документів, доданому до акту приймання-передачі первинної документації ТОВ «СФГ ГЕРМЕС» від 30.03.2017 року, станом на 03.09.2018 року становить 2 848 000,00 грн. (а.с.48-54, т.1).
За ч.10 ст.84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може відмовити у визнанні обставини, для з'ясування якої витребовувався доказ.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. У разі ненадання запитуваної інформації суд має право розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до вимог ст.ст.76-83 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вищенаведені положення ст.ст.95, 84 ЦІІК України та системний аналіз практики Верховного Суду (постанова ВС від 23.09.2019 у справі № 312/336/17, постанова ВС від 04.09.2019 у справі № 381/2958/17, постанова ВС від 04.12.2019 у справі № 652/203/17) у своїй сукупності приводять до висновку, що сторона у справі на обґрунтування своїх вимог повинна довести ті обставини, на які вона посилається, шляхом подання до суду належних та допустимих доказів, а також надати на вимогу суду оригінали цих доказів у разі виникнення сумніву щодо них у суду або учасника справи. Ненадання стороною оригіналів письмових доказів, на які вона посилається, є підставою для відмови у визнанні тих обставин, які вона в обґрунтування своїх вимог просить визнати.
За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Проте, суду не надано будь-яких належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.
Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.
Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 року -залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.П.Варенко
Судді: В.С.Городнича
О.В.Лаченкова