Провадження № 11-сс/803/796/20 Справа № 191/1528/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 червня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровськ, громадянин України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
за участю:
секретаря - ОСОБА_7 ,
прокурора - ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_5 , -
Ухвалою слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2020 року задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк 60 днів, тобто до 24 липня 2020 року включно та визначено заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 84080 грн. 00 коп.
Мотивуючи рішення, слідчий суддя, послався, на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, який є тяжким і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, та те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та дотримання покладених на нього процесуальних обов'язків. При цьому, слідчим суддею враховано особу підозрюваного, який офіційно не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, судимості не зняті й не погашені в установленому законом порядку, та те, що ризики, передбачені п.п. 3, 4, ч. 1 ст. 177 КПК України: а саме можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_6 іншого злочину, а також можливість впливання на потерпілого та свідків, є встановленими і доведеними стороною обвинувачення, тому дійшов висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою ОСОБА_6 обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обгрунтування своїх вимог, захисник посилається на неповноту судового розгляду, невідповіданість висновків суду фактичним обставинам злочину, істотні порушення вимог КПК України та норм європейського права. На думку захисника, до клопотання слідчого не додано жодного суттєвого доказу, який би підтверджував наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні цього злочину та не доведено існування жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України. Разом з цим, захисник зазначає, що судом не взято до уваги те, що ОСОБА_6 має місце реєстрації та постійного проживання, проживає спільно з хворою матір'ю, яка потребує його допомоги, тобто має міцні соціальні зв'язки, у лікаря нарколога і психіатра на обліку не знаходиться, працює на посаді різноробочого на цегельному заводі, та в його ізолюванні від суспільства не має необхідності. Окрім того, захисник наголошує, що ОСОБА_6 готовий співпрацювати з органами слідства й не має наміру ухилятись від слідства та суду, а тому до нього цілком можливим було б застосувати домашній арешт, не порушуючи норм кримінального процесуального кодексу України.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який проти задоволення скарги заперечував та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого, слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
Так, клопотанням слідчого та наданими до нього доказами підтверджується, що СВ Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12020040390000618 від 07 травня 2020 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. 25 травня 2020 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні цього злочину.
З оскаржуваної ухвали видно, що слідчим суддею на підставі долучених до клопотання слідчим доказів, встановлено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, яка об'єктивно підтверджується матеріалами провадження у їх сукупності.
При цьому, перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя об'єктивно і повно встановив, що доводи поданого клопотання є обґрунтованими, а ризики доведеними та такими, що об'єктивно існують й для їх запобігання, необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Також, слідчий суддя, оцінивши всі обставини провадження, дійшов обґрунтованого висновку, що підстав для застосування щодо ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу немає, оскільки вони не зможуть забезпечити запобігання встановлених слідчим суддею ризиків.
З огляду на тяжкість злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , вагомість доказів на підтвердження обґрунтованості його підозри, покарання, яке йому загрожує, у разі визнання винуватим, особу підозрюваного, а також встановлені слідчим суддею ризики, застосований до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід вважати таким, що відповідає вимогам ст. 183 КПК України.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, та те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Посилання захисника на ті обставини, що слідчим суддею не було досліджено доказів, які вказують на існування ризиків у провадженні, суд апеляційної інстанції розцінює як бепідставними, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами провадження, а тяжкість злочину, покарання за які може бути призначено лише у вигляді реального позбавлення волі, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , дає підстави вважати, що саме запобіжний захід, пов'язаний з ізоляцією від суспільства в цьому випадку зможе попередити встановлені слідчим суддею ризики.
Наявність тих обставин, що обвинувачений ОСОБА_6 має місце реєстрації та постійне місце проживання, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не знаходиться, хоча і мають місце, однак не є безумовними підставами для відмови в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окрім того, апеляційний суд зауважує, що наведені обставини в цьому випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Всі викладені захисником апеляційні доводи, зокрема, щодо наявності на утриманні підозрюваного хворої матері, були предметом дослідження суду при обранні ОСОБА_6 запобіжного заходу і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги судом не встановлено.
Отже, колегія суддів, враховуючи встановленні судом першої інстанції обставини, тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , а також, особу підозрюваного, погоджується з судом першої інстанції, що у цьому випадку є обґрунтованим застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави, і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде ефективним та доцільним.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає рішення слідчого судді про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, законним і обґрунтованим та не знаходить підстав для обрання щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу на цьому етапі досудового розслідування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі захисника.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника - ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2020 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4