Житомирський апеляційний суд
Справа №279/6758/15-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 331 КПК України Доповідач ОСОБА_2
15 червня 2020 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
обвинуваченого: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 12 травня 2020 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 до 11 липня 2020 року,
12 травня 2020 року ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області було залишено попередній запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 у виді тримання під вартою та продовжено його дію на 60 днів до 11 липня 2020 року.
Своє рішення суд обґрунтував тяжкістю та характером злочину, даними про особу обвинуваченого та наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися.
В апеляційній скарзі обвинувачений, просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою застосувати до нього запобіжний захід виді цілодобового домашнього арешту.
Вказує, про те, що не має наміру якимось чином перешкоджати слідству, зокрема переховуватися або вчинити кримінальне правопорушення.
На його думку, ризики, передбачені ст. 177 КПК України стороною обвинувачення не доведені.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
В провадженні Овруцького районного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 1 ч. 2 ст.115, ч. 2 ст. 185 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що процесуальні ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.
Колегія суддів зважає і на те, що при розгляді питання щодо обрання чи продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі обвинуваченого. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_8 особливо тяжкого злочину - умисного вбивства двох осіб, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення умисних злочинів, відбував покарання в місцях позбавлення волі, звідки звільнився незадовго до вчиненого інкримінованого йому вбивства, відсутність утриманців, зловживання алкоголем, свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків та про його підвищену суспільну небезпеку.
Поведінка обвинуваченого, який намагався ухилитися від слідства і суду, оскільки відразу залишив територію Житомирської області та виїхав у інший регіон у сукупності із тяжкістю можливого покарання, санкція ч.2 ст. 115 КК України передбачає максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі та негативними даними, які характеризують обвинуваченого вказують на обґрунтованість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та неможливість застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, оскільки ризики можливого переховування від суду, продовження вчинення злочинів, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином продовжують існувати.
Колегія суддів зважає і на те, що тривалий розгляд справи був викликаний зміною складу суду та позицією обвинуваченого, який не погодився з можливістю продовження судового розгляду та побажав щоб судовий розгляд було розпочато спочатку у зв'язку з чим суд повторно проводить допит свідків.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду винесена у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали суду колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а хвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 12 травня 2020 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 до 11 липня 2020 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: