проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"18" червня 2020 р. Справа № 922/53/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є., суддя Радіонова О.О.,
за участі секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,
за участі представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - Удовицький Є . М . - Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 4613 від 19.12.2019; довіреність б/н від 10.01.2019,
1-ої третьої особи - не з'явився,
2-ої третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, Приватного акціонерного товариства "Насінневе", м. Дніпро, (вх. №1140 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2020 (суддя Жиляєв Є.М., повний текст рішення складено 06.03.2020) у справі №922/53/19
за позовом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову, на стороні позивача:
1. Кегичівська районна державна адміністрація Харківської області, смт. Кегичівка Харківської обл.,
2. Парасковіївська сільська рада, с. Парасковія Харківської обл.,
до Приватного акціонерного товариства "Насінневе", м. Дніпро,
про визнання додаткової угоди укладеною, -
У грудні 2018 року Головне управління Держгеокадастру у Харківській області звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Насінневе", (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 01.03.2019) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 24.11.2006 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі у редакції, зазначеній у позовній заяві.
В обґрунтування позову позивач посилався на Постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413, якою затверджено Стратегію удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, якою встановлено розмір орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у розмірі не нижче 8% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.04.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2019, позов задоволено частково. Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди від 24.11.2006, зокрема, пункт 9 розділу викладено у редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 33 191,75 грн. на рік".
Оскаржувані судові рішення обґрунтовано тим, що на час передачі спірної земельної ділянки в оренду, не було проведено нормативну грошову оцінку всупереч вимогам статті 13 Закону України "Про оцінку земель", тому суди дійшли висновку про наявність підстав для внесення змін до пункту 5 договору, в якому зазначається розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки. Щодо внесення змін до пункту 9 договору, господарські суди зазначили, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами необхідність встановлення орендної плати за спірну земельну ділянку у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а тому дійшли висновку про застосування мінімального розміру орендної плати, який відповідно до статті 288 Податкового кодексу України, складає 3 % нормативної грошової оцінки.
Постановою Верховного суду від 17.10.2019 у справі № 922/53/19 касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 та рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2019 у справі № 922/53/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Касаційна інстанція дійшла висновку про те, що за загальним правилом суд не може втручатися у дискреційні повноваження сторони договору оренди щодо вирішення питання про встановлення розміру орендної плати у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Таким чином, при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено обґрунтованості та правильності розрахунку розміру орендної плати. Натомість суд вийшов за межі позовних вимог та встановив розмір орендної плати у розмірі іншому ніж той за яким звертався позивач.
Рішенням господарського суду Харківської області від 28.02.2020 у справі №922/53/19 позов задоволено повністю. Визнано укладеною додаткову угоду до договору, укладеного 24.11.2006, зареєстрованого 21.02.2007 за №040769600010 в редакції, зазначеній в резолютивній частині рішення. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Насінневе" (49005, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 12, кабінет 15, ідентифікаційний код 00387080) на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м.Харків, вул. Космічна, 21, 8-9 поверх, ідентифікаційний код 39792822) - судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1762,00 грн.; судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2643,00 грн. та судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3524,00 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що запропонована позивачем річна сума платежу у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не перевищує встановленої максимальної ставки, тому не суперечить приписам податкового законодавства.
Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2020 у справі №922/53/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Також, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження вищевказаного рішення суду.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог скаржник посилається на те, що:
- суд першої інстанції в порушення ст.ст. 627, 632. 651 ЦК України, 288 ПК України, ст. 30 Закону України "Про оренду землі" без відповідного договірного чи законодавчого обгрунтування встановив в договорі оренди землі ставку орендної плати в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
- ПрАТ «Насіннєве» критично оцінює інформацію Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації щодо виплати орендної плати за оренду земельних часток (паїв) та розмірів виплати на 1 гектар, адже вказана інформація стосується оренди земельних ділянок приватної власності, яка збирається виключно з метою формування статистичних показників;
- в договорі оренди землі відсутня така підстава для перегляду розміру орендної плати, як затвердження Стратегії постановою КМ України.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2020 року визначено колегію у складі: Гребенюк Н.В. - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І.В., Медуниця О.Є.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2020 апеляційну скаргу відповідача, Приватного акціонерного товариства "Насінневе", м. Дніпро, на рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2020 у справі №922/53/19 залишено без руху. Встановлено відповідачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання відповідних доказів до суду, а саме подати до Східного апеляційного господарського суду належні докази сплати судового збору та направлення копії апеляційної скарги іншим учасникам справи. Роз'яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали у встановлений вище строк, апеляційна скарга вважається неподаною та буде повернута апелянту.
З метою усунення недоліків, визначених ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху, від скаржника на адресу Східного апеляційного господарського суду 28.04.2020 надійшли клопотання (вх. № 3933, 3937) про усунення недоліків з доданою платіжною квитанцією № 0.0.1684581652.1 від 22.04.2020 на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги та поштовими описами вкладення, поштовими накладними від 23.04.2020 на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги учасникам справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2020 року визначено колегію у складі: Гребенюк Н.В. - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І.В., Радіонова О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, Приватного акціонерного товариства "Насінневе", м. Дніпро, на рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2020 у справі №922/53/19. Встановлено строк учасникам справи до 18.05.2020 включно, для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншій стороні у справі в порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 призначено справу № 922/53/19 до розгляду на "04" червня 2020 р. о 10:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 117.
25.05.2020 до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив від позивача, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків, (вх. № 5035), в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 клопотання позивача, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків, про відкладення розгляду справи задоволено. Оголошено перерву в судовому засіданні до "18" червня 2020 р. о 10:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 117.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2020 року у зв'язку з відпусткою судді Зубченко І.В. визначено колегію у складі: Гребенюк Н.В. - головуючий суддя (доповідач), судді: Медуниця О.Є., Радіонова О.О.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду скасувати та задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.
Представники позивача та третіх осіб в судове засідання не з'явилися та про причини неявки суд не сповістили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Судова колегія зазначає, що приймаючи до уваги викладені в листі Ради суддів України №9рс-186/20 від 16.03.2020 рекомендації щодо запровадження особливого режиму роботи судів на період карантину, які передбачають, у тому числі, можливість здійснення судового розгляду справ без участі сторін, зважаючи на наявність достатніх матеріалів для розгляду справи, враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, дотримуючись визначеного ст. 273 ГПК України строку розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами у відсутність представників позивача та третіх осіб.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2006 між Кегичівською районною державною адміністрацією Харківської області та ВАТ "Насінневе" (в подальшому перейменовано у ПАТ "Насінневе") укладено договір оренди земельної ділянки площею 35,9521 га, на території Парасковіївської сільської ради, який зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельним ресурсам України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.02.2007 за №040769600010.
Згідно з п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 120 грн за 1 га, що складає 4 314, 25 грн за рік.
Відповідно до пункту 13 договору розмір орендної плати переглядається один раз у 3 роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 36 договору визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.
На час передачі земельної ділянки в оренду, нормативну грошову оцінку проведено не було.
Додатковою угодою від 21.06.2011 до договору оренди від 24.11.2006 розмір орендної плати встановлено на рівні 300 грн за 1 га на рік з урахуванням індексу інфляції.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 №105 впродовж 2018 року проводились роботи по проведенню загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, яка вже затверджена наказом Мінагрополітики України від 16.11.2018 № 552 та набула чинності з 01.01.2019.
З метою приведення умов договору у відповідність до вимог законодавства, ГУ Держгеокадастру було направлено відповідачу лист-пропозицію про внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угоди разом з пропозицією. Натомість, враховуючи відсутність строку, встановленого законодавством на відповідь ПрАТ "Насінневе" на пропозицію про внесення змін до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, та необхідність приведення вказаного договору у відповідність до вимог законодавства, ГУ Держгеокадастру звернулося з даним позовом до господарського суду.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з такого.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним, Податковим та Цивільним кодексами України, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ст. 6 Цивільного кодексу України).
Відповідно до змісту ст. ст. 759 та 762 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості укладання та виконання договору найму (оренди), і договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Предметом спору у справі, що розглядається є вимоги про внесення змін до договору оренди земельної ділянки шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі у редакції, зазначеній у позовній заяві.
Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.
У відповідності до положень пункту 13 договору розмір орендної плати переглядається один раз у 3 роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 21 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Згідно з ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Водночас, статтею 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Статтею 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Згідно з статтею1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (стаття 15 цього Закону).
Разом з тим, оскільки нормативна грошова оцінка земель - це основа для визначення розміру орендної плати, зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.
Аналогічну правову позицію навів Верховний Суд України у постановах від 20.08.2013 у справі №5009/3430/12, від 18.05.2016 у справі №6-325цс16.
Частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Договір оренди є консесуальним договором, бо він вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору, а передача об'єкта оренди орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.
Повноваження щодо законодавчого встановлення або зміни граничного (мінімального та максимального) розміру орендної плати за земельні ділянки в силу приписів статті 288 Податкового кодексу України належать Верховній Раді України - єдиному органу законодавчої влади в України відповідно до статті 75 Конституції України.
Водночас, згідно з вимогами законодавства України, визначення розміру орендної плати є правом орендодавця, а її погодження - правом сторін. При цьому стосовно земельних ділянок державної та комунальної власності визначення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням положень Податкового кодексу України.
При реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; судової практики; процедурних вимог.
При цьому, господарським судом враховано, що за загальним правилом суд не може втручатися у дискреційні повноваження сторони договору оренди щодо вирішення питання про встановлення розміру орендної плати у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
У даному разі, позивач, користуючись своїми дискреційними повноваженнями, як сторона договору оренди, встановив розмір орендної плати у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме, у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Щодо обґрунтованості та правильності розрахунку розміру орендної плати, колегія суддів зазначає, що під час укладання договору оренди землі сторонами не було встановлено розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки із подальшим встановленням розміру орендної плати у відсотковому співвідношенні від розміру нормативної грошової оцінки.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1). У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу (п. 5.2 ст. 5).
Тобто принцип пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших нормативних актів у разі їх суперечностей, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України, та на який послалась Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 02.12.2014 у справі № 21-274а14 про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, діє у сфері оподаткування і не може засовуватись у правовідносинах між орендарем та орендодавцем земельної ділянки.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України (вказана правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема в постановах від 17.05.2018 та від 08.08.2018, у справах № 916/2344/17 та № 916/2956/17 відповідно).
З 01 січня 2019 року затверджена нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки, що є підставою для перегляду розміру орендної плати за укладеним договором.
Відповідно до ст. 288.5 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:
п.288.5.1 не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;
п.288.5.2 не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки;
п.288.5.3 може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.
Відповідно до ст. 289.1 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Згідно з пунктом 22 Порядку проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 №105 дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації за формою згідно з додатком 3 до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого наказом Мінагрополітики від 23.05.2017 №262.
Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, площею 35,9521 га (кадастровий номер6323184000:07:003:0130) нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 1 106 391,90 грн.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що запропонована позивачем річна сума платежу у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не перевищує встановленої максимальної ставки, тому не суперечить приписам податкового законодавства.
Крім того, колегія суддів зазначає, що зважаючи на той факт, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, у разі якщо ціна в договорі не встановлена, остання може визначатись виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари роботи або послуги не тільки на момент укладення договору, а і на момент внесення змін до такого договору.
Так, за інформацією, наданою Департаментом агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації щодо виплати орендної плати за оренду земельних часток (паїв) та розмір виплати на 1 гектар орендованої землі в розрізі адміністративно-територіальних одиниць станом на 23.01.2019 загальний розмір орендної плати за договорами оренди землі по Кегичівському району Харківської області (за місцем розташування земельної ділянки) становить 8,4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Встановлення річної суми платежу у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки не суперечить приписам податкового законодавства, оскільки не перевищує встановленої максимальної ставки (12 %).
Зміст договору оренди землі від 24.11.2006 свідчить, що останній не встановлює будь-яких обмежень щодо гранично допустимих ставок розміру орендної плати за використання земельної ділянки, у зв'язку із чим вказане питання регулюється виключно Законом, зокрема Податковим кодексом України.
Таким чином, запропонована орендодавцем орендна плата в розмірі 8% від вартості нормативної грошової оцінки земельної ділянки є звичайною ціною за користування земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення, яка встановлена у Кегичівському районі Харківської області та не суперечить гранично допустим ставкам орендної плати, передбаченим пунктами 288.5.1., 288.5.2. ст. 288 Податкового кодексу України (не перевищує ані мінімальної, ані максимальної ставки розміру орендної плати).
Разом тим, Податковий кодекс України не встановлює конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, а передбачає порядок його визначення.
На підставі викладеного, доводи скаржника в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду першої інстанції не спростовують, не можуть бути підставою для скасування спірного рішення.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2020 у справі №922/53/19 слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу відповідача, Приватного акціонерного товариства "Насінневе", м. Дніпро, на рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2020 у справі №922/53/19 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2020 у справі №922/53/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 22.06.2020.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.О. Радіонова