ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
22 червня 2020 року Справа № 918/142/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Дужич С.П.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області на рішення Господарського суду Рівненської області від 24 березня 2020 року (повний текст складено 30.03.2020) у справі №918/142/20 (суддя Заголдна Я.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області
про стягнення у сумі 4 048 грн 95 коп.
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 24 березня 2020 року у справі №918/142/20 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 4 048 грн 95 коп., з яких - пеня 2 886 грн 25 коп., 3% річних - 184 грн 20 коп., інфляційні втрати - 978 грн 50 коп.
Присуджено до стягнення з 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 102 грн 00 коп - судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 квітня 2020 року у справі №918/142/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області на рішення Господарського суду Рівненської області від 24 березня 2020 року у справі № 918/142/20. Встановлено строк позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання копії даної ухвали. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області на рішення Господарського суду Рівненської області від 24 березня 2020 року у справі № 918/142/20 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09 лютого 2015 року між НАК "Нафтогаз України" (продавець/позивач) та ДПРЗ-4ГУ ДСНС України в Рівненській області (покупець/відповідач) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 4125/15-ТЕ-28 (далі - договір), згідно з п.1.1 якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець в свою чергу зобов'язувався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього договору.
Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням. (п 1.2 договору)
У п.2.1 договору вказано, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 10,0 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб.м.)
Згідно з п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
За приписам п.3.4 договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Відповідно до п.5.1 договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.
За приписами п.5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу становить 1 091,00 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість.
До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн, крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн, всього з ПДВ - 1 309,20 грн.
Згідно з п.5.5. договору загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 10 910,00 грн., крім того ПДВ 2122,00 грн, разом з ПДВ 13092,00 грн.
В п.6.1 договору сторонами погоджено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У відповідності з п.6.3. договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами перерахування коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. У разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання покупця надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного газу, покупець зобов'язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1 цього договору.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановляється тривалістю у 5 (п'ять) років. (п.9.3 договору).
Відповідно до розділу 11 договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2015 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
03.07.2015, 23.11.2015 та 30.10.2015 між НАК "Нафтогаз України" та ДПРЗ-4ГУ ДСНС України в Рівненській області було укладено ряд додаткових угод до Договору купівлі-продажу природного газу № 4125/15-ТЕ-28 від 09.02.2015 №№ 1, 2, 3, 4, якими сторони змінили ціну, порядок та умови проведення розрахунків.
Як встановлено судами обох інстанцій, позивачем на виконання умов договору у період з лютого 2015 по грудень 2015 року передано, а відповідачем прийнято у власність природний газ на загальну суму 16 637,47 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу (а.с. 28-34).
Натомість, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань оплату за поставлений газ здійснив несвоєчасно, з порушенням строку визначеного умовами п.6.1. договору, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по операціях за договором від 09.02.2015 №4125/15-ТЕ-28 за період з 01.02.2015 по 31.10.2019 (а.с. 36).
Враховуючи викладене, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області про стягнення пені в розмірі 2 886 грн 25 коп., 184 грн 20 коп. - відсотків річних та 978 грн 50 коп. інфляційних втрат.
Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З моменту укладення сторонами договору між ними виникли зобов'язання, які мають правову природу договору купівлі-продажу.
За змістом ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами п.6.1. договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відпоідності до п.п. 3,4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім ішого, неустойкою.
Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Пунктом 7.2. договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору та зважаючи, що п.7.2. договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції, правомірно задоволив пеню в розмірі пеня 2 886 грн 25 коп.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, як з'ясовано судами, прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом, що до стягнення підлягає 184 грн 20 коп. відсотків річних та 978 грн 50 коп. інфляційних нарахувань.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відмову у застосуванні строків позовної давності у справі № 918/142/20, оскільки позивач звернувся з позовом до господарського суду в межах 5-річного строку позовної давності, встановленого сторонами у договорі.
При цьому, доводи скаржника про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості енергопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення" щодо ненарахування та списання нарахованих на погашену до набрання чинності цим Законом заборгованність в розмірі 4 048 грн 95 коп. у період з лютого 2015 р. по грудень 2015 р. сум пені, річних та інфляційних, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Так, 30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до ст.1 Закону, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Дія даного Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (ст.2 Закону).
Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Частиною третьою статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Водночас, за змістом статей 1, 2 Закону, норми останнього розповсюджуються та врегульовують відносини щодо заборгованості саме теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств, за спожиті енергоносії, які використано для потреб забезпечення водопостачання і водовідведення.
В пункті 1.2. договору зазначено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
В Актах приймання-передачі природного газу за договором за спірний період, зазначено, що відповідач приймає газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про теплопостачання", теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплотранспортуюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який здійснює транспортування теплової енергії; теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач є теплогенеруючою чи теплопостачальною організацією. Також в матеріалах справи відсутній статут відповідача, з якого можна встановити, чи входить діяльність з виробництва та/або постачання теплової енергії до його статутної діяльності.
В наявному у справі витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача (а.с. 42-46) зазначені види його діяльності за Класифікатором видів економічної діяльності, які не охоплюють діяльність з теплопостачання чи виробництва теплової енергії, а саме: 84.11 - Державне управління загального характеру, 84.24 Діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки, 84.25 Діяльність пожежних служб.
Крім того, відповідно до законодавства, чинного як на час здійснення поставки газу у спірний період, так і на даний час (ст.23 Закону України "Про теплопостачання», п. 29. ч.1 ст.7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"), діяльність з виробництва теплової енергії та теплопостачання підлягає ліцензуванню.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача відповідних ліцензій та відповідні відомості про видані йому ліцензії не містяться у загальнодоступній публічній інформації щодо ліцензіатів на офіційному сайті Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг.
Також, у матеріалах справи відсутні укладені зі споживачами (населенням) договори на теплопостачання.
За таких обставин, матеріалами справи не підтверджується, що відповідач належить до суб'єктів, на врегулювання заборгованості яких розповсюджуються положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Отже, оскільки до спірних правовідносин не застосовуються положення ч.3 ст.7 статті Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", колегія суддів вважає, що пеня, інфляційні та відсотки річних підлягають нарахуванню на заявлені в позовній заяві прострочені суми основної заборгованості за відповідні періоди прострочення, що становить 2 886 грн 25 коп. - пені, 184 грн 20 коп. - відсотки річних, 978 грн 50 коп. - інфляційні втрати.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 24 березня 2020 року у справі №918/142/20 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.
4. Справу №918/142/20 повернути Господарському суду Рівненської області.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Дужич С.П.