Ухвала
19 червня 2020 року
м. Київ
справа № 497/383/19
провадження № 61-7898ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 квітня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання недійсними положень кредитного договору,
У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Болградського районного суду Одеської області від 17 вересня 2019 року у складі судді Раца В. А. позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором від 08 квітня 2016 року № 8181108445 у розмірі 89 121,44 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 25 листопада 2019 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Болградського районного суду Одеської області від 17 вересня 2019 року задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Болградського районного суду Одеської області від 17 вересня 2019 року.
Заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 17 вересня 2019 року скасовано.
Призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання недійсними положень кредитного договору.
Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 19 грудня 2019 року позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та зустрічний позов ОСОБА_1 об'єднано в одне провадження для спільного розгляду.
Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 02 березня 2020 року позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором від 08 квітня 2016 року № 8181108445 у розмірі 74 181,43 грн.
У решті позову відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 02 березня 2020 року повернуто.
У травні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 квітня 2020 року.
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 травня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, запропоновано сплатити судовий збір за подання касаційної скарги та надати документ, що підтверджує сплату судового збору. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду строк заявник направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 травня 2020 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 квітня 2020 року скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Форма і зміст апеляційної скарги визначені статтею 356 ЦПК України.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Болградського районного суду Одеської області від 02 березня 2020 року з порушенням вимог статті 356 ЦПК України, а саме до апеляційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору за подання апеляційної скарги в частині оскарження первісного позову ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості за кредитним договором пропорційно задоволених вимог.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 02 березня 2020 року повернуто.
Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 02 березня 2020 року, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що у наданий судом строк недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі Одеського апеляційного суду від 23 березня 2020 року, заявником не усунуто, а саме не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги.
За змістом частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № № 14-57цс18) зазначила, що споживач звільняється від сплати судового збору як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний аналіз зазначеного Закону та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому у статті 5 цього Закону, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
Стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
При прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.
Аналіз наведених норми закону дає підстави для висновку, щовід сплати судового збору за подання позовів, апеляційної (касаційної) скарги у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, споживачі звільнені лише у разі, якщо вони виступають у процесуальному статусі позивачів, а не відповідачів. Тобто відповідачі при подачі касаційної скарги у справах про стягнення заборгованості за кредитним договором мають сплачувати судовий збір за ставками, встановленими Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 09 вересня 2019 року у справі № 570/5405/16-ц (провадження № 61-16543ск19) та від 12 вересня 2019 року у справі № 347/350/17 (провадження № 61-16588ск19).
Отже, споживачі звільняються від сплати судового збору лише у справах за їх позовами за умови, що ці позови стосуються порушення їх прав як споживачів.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду його зустрічного позову про визнання недійсними положень кредитного договору.
Проте, позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості за кредитним договором не стосується захисту прав споживача, а навпаки пов'язаний з допущеними споживачем порушеннями умов договору.
Отже, ОСОБА_1 не звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками розгляду первісного позову про стягнення заборгованості за кредитним договором. Споживач зобов'язаний оплатити скаргу судовим збором в установлених законом порядку і розмірі.
Крім того, апеляційний суд правильно зазначив, що визнання неподаною та повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із нею до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції відступив від правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18) є безпідставними, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником висновків, викладених у зазначеній постанові та не свідчать про те, що відповідач звільняється від сплати судового збору відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18) зроблено висновок про те, що апеляційний суд безпідставно поклав на позивача, який звернувся до суду за захистом прав споживача, обов'язок зі сплати судового збору та передчасно визнав його апеляційну скаргу неподаною і повернув її.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
З огляду на зміст оскаржуваного судового рішення та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 квітня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання недійсними положень кредитного договору відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. А. Воробйова
Ю. В. Черняк