18 червня 2020 року
м. Київ
справа № 177/217/18
провадження № 61-7096ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 , про визнання недійсним рішення орану місцевого самоврядування та державного акта на право власності на земельну ділянку,
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення орану місцевого самоврядування та державного акта на право власності на земельну ділянку.
В обґрунтування позову зазначив, що 20 серпня 1997 року на підставі рішення Надеждівської сільської ради Криворізького району йому передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,150 гектарів для обслуговування житлового будинку, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серія ДП кв 006272 від 06 жовтня 1997 року. Державний акт на право приватної власності на землю зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю від 06 жовтня 1997 року за № 5710. У зв'язку з тим, що його постійне місце проживання та місце роботи знаходилося в іншому населеному пункті, він не мав можливості користуватися земельною ділянкою, але був впевнений, що право власності на земельну ділянку гарантоване. У 2013 році позивач приїхав у м. Кривий Ріг, маючи намір розпочати будівництво житлового будинку, але прибувши до земельної ділянки, побачив, що на ній вже знаходиться будинок. Зазначає, що 04 квітня 2013 року, після того, як він дізнався, що його земельною ділянкою користується інша, невідома йому особа, ним було подано заяву до Надеждівської сільської ради з вимогою про повернення земельної ділянки у його законну власність. З відповіді на звернення позивача останній дізнався, що 11 липня 2002 року Надеждівською сільською радою Криворізького району було прийнято рішення за №40 про вилучення земельної ділянки та надання її у приватну власність ОСОБА_3 . У зазначеному рішенні вказується, що вилучення земельної ділянки з приватної власності було здійснено на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Кривий Ріг від 14 травня 2001 року без зазначення номеру цього рішення, що об'єктивно унеможливлює перевірити наявність чи відсутність його існування. Про прийняття Надеждівською сільською радою Криворізького району зазначеного рішення позивач не був належним чином повідомлений та не знав і не міг знати про позбавлення його права власності на земельну ділянку, що унеможливлювало оскарження цього рішення позивачем в порядку та в строки, встановлені законодавством. У вересні 2016 року позивач отримав довідку від Надеждівської сільської ради Криворізького району, в якій зазначалося, що земельна ділянка дійсно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що, на думку позивача, підтверджує факт неправомірного використання саме земельної ділянки, що належить йому на праві приватної власності іншою особою. З інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, виданою Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру позивач дізнався про те, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 має кадастровий номер 1221884300:02:001:0207, знаходиться у приватній власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва на право на спадщину. Скасування Надеждівською сільською радою Криворізького району рішення від 11 липня 2002 року за №40 «Про вилучення земельної ділянки та надання її у приватну власність» не має жодних правових наслідків, оскільки земельна ділянка досі знаходиться у володінні та користуванні іншої особи, що не дає змогу поновити порушене право власності.
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2019 року відмовлено в позові ОСОБА_1 через недоведеність та необґрунтованість.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2019 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на предмет і підстави позову, неповно встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не визначив належним чином коло відповідачів, які повинні відповідати за заявленими позовними вимогами.
Спірна земельна ділянка, яку успадкувала ОСОБА_5 , є предметом спору у цій справі та ОСОБА_5 , як спадкоємиця після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , не залучалася до участі у цій справі, як співвідповідач.
17 квітня 2020 року ОСОБА_1 поштовим зв'язком направив до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2020 року.
Касаційна скарга подана у передбачений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, судовий збір сплачено.
Згідно з частиною другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права; не з'ясовано обставини справи та належним чином не досліджені докази, які мають значення для її вирішення, необґрунтовано прийнято нові докази; належним чином не вирішено його клопотання.
Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, пунктах 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України, для відкриття провадження у справі.
Касаційну скаргу подано з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відкрити касаційне провадження у вказаній справі.
Витребувати із Криворізького районного суду Дніпропетровської області цивільну справу № 177/217/18 за позовом ОСОБА_1 до Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 , про визнання недійсним рішення орану місцевого самоврядування та державного акта на право власності на земельну ділянку.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 20 липня 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
О. В. Ступак
В. В. Яремко