Постанова
Іменем України
18 червня 2020 року
м. Київ
справа № 236/2120/17
провадження № 61-43473св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - керівник Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області,
відповідачі: Лиманська міська рада Донецької області, ОСОБА_1 ,
треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги Лиманської міської ради Донецької області та ОСОБА_2 на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 20 квітня 2018 року у складі судді Бєлоусова А. Є. та постанову Апеляційного суду Донецької області від 31 липня2018року у складі колегії суддів: Мірути О. А., Тимченко О. О., Халаджи О. В.,
Короткий зміст позовних вимог
24 липня 2017 року керівник Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області звернувся до суду з позовом до Лиманської міської ради Донецької області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Донецькій області), ОСОБА_2 , з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Криволуцькою сільською радою в особі сільського голови ОСОБА_5 та ОСОБА_1 29 березня 2013 року, зареєстрований за № 586081 , на земельну ділянку кадастровим номером 1423082000 :05:000:0381 площею 50,1321 га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Криволуцької сільської ради Краснолиманського району Донецької області, та припинити виконання зобов'язань за ним на майбутнє.
Позов обґрунтований тим, що на підставі рішення Краснолиманської міської ради від 15 листопада 2012 року між Криволуцькою сільською радою та ОСОБА_1 29 березня 2013 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 50,1321 га, кадастровий номер 1423082000:05:000:0381, для ведення фермерського господарства. Відповідно до акта від 29 березня 2013 року земельну ділянку передано в користування ОСОБА_1
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки не здійснювалася. Згідно з договором орендна плата вноситься орендарем щорічно в грошовій формі у розмірі 7 519,82 грн.
Оспорюваний договір оренди земельної ділянки не відповідає вимогам Закону України «Про оренду землі», оскільки не містить всіх істотних умов, а саме нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є підставою для визнання договору оренди землі недійсним.
Земельна ділянка надана ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства, але відомостей про створення ним фермерського господарства чи оформлення суб'єкта господарювання (фізичної особи-підприємця) немає.
15 червня 2016 року ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_2 договір суборенди спірної земельної ділянки, який передбачає отримання прибутку. Вказане свідчить про відсутність у ОСОБА_1 реального бажання займатися фермерською діяльністю, штучного використання процедури створення фермерського господарства для отримання в оренду земельних ділянок, передання їх у суборенду без достатніх правових підстав.
Крім того, з 01 січня 2013 року Краснолиманська міська рада позбавлена повноважень розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 20 квітня 2018 року у задоволенні заяви представників відповідачів Лиманської міської ради Донецької області, ОСОБА_1 про застосування у спірних правовідносинах строку позовної давності відмовлено, позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1423082000:05:000:0381, площею 50,1321 га, розташованої за межами населених пунктів на території колишньої Криволуцької сільської ради, укладений 29 березня 2013 року між Криволуцькою сільською радою в особі сільського голови ОСОБА_5 та громадянином ОСОБА_1 , та припинено виконання зобов'язань за цим договором на майбутнє.Стягнуто з відповідачів Лиманської міської ради Донецької області та ОСОБА_1 на користь прокуратури Донецької області витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 600,00 грн в рівних частинах з кожного відповідача - по 800,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірний договір укладений з порушенням норм статті 13 Закону України «Про оцінку земель», статтей 15, 21 Закону України «Про оренду землі», а саме без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, та має місце тривале, поза розумним строком, користування орендарем земельною ділянкою, переданою із цільовим призначенням «для ведення фермерського господарства», без створення такого господарства. Спірний договір не відповідає вимогам законодавства.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2018 року рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 20 квітня 2018 року в частині припинення виконання зобов'язання за договором на майбутнє скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. В позові керівника Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області до Лиманської міської ради Донецької області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_2 , в частині припинення виконання зобов'язань за договором на майбутнє відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідно до закону договір вважається недійсним з моменту його підписання, а правовідношення за таким договором припиняються з моменту набрання чинності рішенням суду, яким договір визнано недійсним, тому рішення суду в частині припинення прав та обов'язків на майбутнє є неприпустимим. В іншій частині вимог суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
03 вересня 2018 року Лиманська міська рада Донецької області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
05 вересня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Рух справи в суді касаційної інстанції
10 вересня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Лиманської міської ради Донецької області.
17 вересня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , зупинено виконання рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 20 квітня 2018 року в частині стягнення судового збору до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з розпорядженням Верховного Суду від 17 квітня 2020 року № 1136/0/226-20 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», відповідно до пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, (зі змінами та доповненнями), постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга Лиманської міської ради Донецької області обгрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не в повному обсязі з'ясували обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, та неправильно застосували норми матеріального права.
Суд першої інстанції не перевірив належним чином, за захистом яких інтересів звернувся до суду з позовом прокурор.
Факт порушення економічних інтересів держави в суді прокурор не підтвердив.
Прокурор не підтвердив існування підстав для представництва держави у спірних правовідносинах.
Прокурор не вжив заходів досудового врегулювання спору.
Суди не звернули уваги, що відповідно до пункту 5 рішення Краснолиманської міської ради Донецької області від 23 липня 2015 року № 6/44-3461 «Про добровільне об'єднання територіальних громад» правонаступником активів і пасивів (зобов'язань) міської ради визначено Краснолиманську міську раду, яка 15 листопада 2012 року прийняла рішення № 6/19-1880 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Криволуцької сільської ради (за межами населених пунктів).
На території Краснолиманського району на той час, і на сьогодні немає такого органу, як районна рада або райдержадміністрація, тому затвердити грошову оцінку спірної земельної ділянки, якщо б вона і була виконана, не було можливо.
Договір оренди укладено відповідно до Закону. Надалі 15 червня 2016 року, укладено договір суборенди, який погоджений з ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, наказ від 22 березня 2016 року № 245-сг.
Суд не звернув уваги на висновок, викладений у постанові Вищого господарського суду України від 23 березня 2016 року у справі № 918/1033/15, відсутність нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної власності на момент укладення договору оренди земельної ділянки не може бути підставою для визнання його недійсним, тому що порушення вимог законодавства (встановлення орендної плати без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки) вчинено державним органом.
У договорі оренди не встановлено строків для створення фермерського господарства, тому його не створення не може бути підставою для визнання договору недійсним, а лише надає право Лиманській міській раді або ГУ Держгеокадастру у Донецькій області ініціювати питання про розірвання спірного договору.
Касаційна скарга ОСОБА_2 обґрунтована тим, що, звертаючись з позовом, прокурор визначив, що Краснолиманська міська рада не мала повноважень розпоряджатися спірною земельною ділянкою, неправильно визначений розмір орендної плати у зв'язку з непроведенням нормативної грошової оцінки землі.
Єдиною дійсною підставою укладення договору оренди спірної земельної ділянки є рішення Краснолиманської міської ради від 15 листопада 2012 року № 6/19-1880, яке позивач не оскаржував.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційні скарги керівник Слов'янської місцевої прокуратури просить касаційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції з урахуванням постанови суду апеляційної інстанції - без змін.
Питання недійсності договору пов'язується з дотриманням істотних умов у момент його укладення, а не з дійсністю чи недійсністю рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого він мав бути укладений.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційні скарги у цій справі подані у вересні 2018 року, а тому вони підлягають розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг та відзиву на касаційні скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційніскарги не підлягаютьзадоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Краснолиманської міської ради від 15 листопада 2012 року № 6/19-1880 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки громадянина ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Криволуцької сільської ради (за межами населених пунктів) (т. 1, а. с. 18).
29 березня 2013 року між Криволуцькою сільською радою та громадянином ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1423082000:05:000:0381, площею 50,1321 га, розташованої за межами населених пунктів на території колишньої Криволуцької сільської ради (т. 1, а. с. 19-21).
Згідно з договором оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства; земельна ділянка розташована на території Криволуцької сільської ради (за межами населеного пункту), на вказаній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна орендодавця, а також інші об'єкти інфраструктури; земельна ділянка не має недоліків, які перешкоджали б її ефективному використанню; нормативна грошова оцінка земельної ділянки не виконувалась (пункти 1, 3, 5, 6 договору).
Відповідно до пункту 8 договору оренди його укладено на 49 років з моменту його державної реєстрації; після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк.
Орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься орендарем щорічно у грошовій формі (згідно з рішенням Криволуцької сільської ради від 20 квітня 2011 року № 6/7-76) у розмірі 7 519,82 грн згідно з розрахунком (додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2006 року № 1724); обчислення розміру орендної плати на земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; орендна плата вноситься щомісяця у розмірі 1/12 частини орендної плати протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем (звітного податкового місяця); розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, нормативної грошової оцінки землі та ставок орендної плати, затверджених рішенням Криволуцької сільської ради, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом (пункти 9-12 договору).
Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства; цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства; умовами збереження стану об'єкта оренди визначається використання земельної ділянки за цільовим призначенням (пункти 14-16 договору).
Додатками до договору є план (схема) меж земельної ділянки, розрахунок орендної плати за земельні ділянки (т. 1, а. с. 22, 23). Сторонами договору оренди складено акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду (т. 1, а. с. 25).
Згідно з витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 08 квітня 2013 року № 2130431 право оренди земельної ділянки зареєстроване Реєстраційною службою Краснолиманського міського управління юстиції Донецької області 29 березня 2013 року (т. 1, а. с. 24).
15 березня 2016 року між фізичною особою ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір суборенди спірної земельної ділянки. Плата за суборенду за домовленістю сторін договору може здійснюватись як суборендодавцю, так і Краснолиманській міській раді в рахунок відповідної орендної плати в розмірі 11 270,70 грн на рік (т. 1, а. с. 26-27).
На час укладення спірного договору технічна документація про нормативну грошову оцінку на земельну ділянку, кадастровий номер 1423082000:05:000:0381, до відділу у Лиманському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не надходила, питання про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки на сесію Краснолиманської міської ради не вносилось, що підтверджується повідомленнями відділу у Лиманському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 14 червня 2017 року № 212 та Виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області від 16 червня 2017 року № 2336-02-07, відповідно до пункту 5 договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки не виконувалася (т. 1, а. с. 19, 36, 37).
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19 листопада 2017 року № 1003265063 ОСОБА_1 припинив діяльність як фізична особа-підприємець за власним рішенням з 02 листопада 2015 року. Договір суборенди земельної ділянки між фізичною особою ОСОБА_1 (як суборендодавцем) та фізичною особою ОСОБА_2 (як суборендарем) укладено лише 15 червня 2016 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство»(далі - Закон № 973-IV) та іншими нормативно-правовими актами України.
У спірних правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 973-IV для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
Згідно зі статтею 8 Закону № 973-IV після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.
Відповідно до статті 13 Закону України від 06 жовтня 1998 року N 161-XIV «Про оренду землі» (далі - Закон N 161-XIV) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону N 161-XIV однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (стаття 21 Закону N 161-XIV).
Згідно зі статтею 13 Закону України від 11 грудня 2003 року N 1378-IV «Про оцінку земель» (далі - Закон N 1378-IV) проведення грошової оцінки земельних ділянок є обов'язковим.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону N 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону N 1378-IV).
Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що при укладенні договору оренди земельної ділянки між Криволуцькою сільською радою та ОСОБА_1 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, не здійснювалась, про що зазначено в тексті договору і підтверджено повідомленнями Лиманської міської ради, територіального органу у сфері земельних відносин. Для обчислення розміру орендної плати сторони договору взяли за основу рішення Криволуцької сільської ради. Однак відповідно до статті 18 Закону N 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».
Отже, відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів того, що на час підписання договору оренди у встановленому законом порядку була проведена нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки і вартість земельної ділянки відповідає нормативно-визначеним коефіцієнтам Держгеокадастру в Донецькій області.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону N 161-XIV відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Верховний Суд зауважує, що непроведення нормативної грошової оцінки у порядку, встановленому законодавством, є підставою для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.
Відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 3-41гс15, від 20 травня 2015 року у справі № 3-70гс15, від 11 травня 2016 року у справі № 6-824цс16, у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 914/544/17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 663/2055/16-ц.
Як встановив суд першої інстанції, земельна ділянка надавалась у користування ОСОБА_1 з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, умовами збереження стану об'єкта оренди визначається використання земельної ділянки за цільовим призначенням.
Суд дійшов висновку, що земельна ділянка була надана ОСОБА_4 з конкретним цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, однак таке фермерське господарство орендар не створив і діяльність фермерського господарства не буларозпочата впродовж розумного строку.
Згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 проведено 15 червня 2009 року, знято з обліку 03 листопада 2015 року.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Спірна земельна ділянка передана в оренду ОСОБА_1 як фізичній особі.
Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації фермерського господарства, тому відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 365/65/ 16-ц .
Відсустність у спеціальному законі вказівок щодо строків створення громадянином, який виявив бажання отримати ділянку для ведення фермерського господарства, такого фермерського господарства не дає йому підстав зловживати своїми правами з огляду на досить тривалий строк договору оренди землі. Передання в подальшому земельної ділянки в суборенду свідчить про небажання особи господарювати на ній та створювати фермерське господарство.
Доводи касаційної скарги, що договір суборенди погоджено зГУ Держгеокадастру у Донецькій області (наказ від 22 березня 2016 року № 245-сг) є необгрунтованими, оскільки недійсність первісного договору є підставою для визнання недійсними похідних від нього договорів оренди земельних ділянок, які за своєю суттю є договорами про продовження недійсного договору.
Аргументи касаційних скарг, що прокурор не мав повноважень для звернення з позовом до суду, є невмотивованими, оскільки необхідність захисту інтересів держави прокуратурою випливає з неналежного виконання Лиманською міською радою Донецької області як державним органом, заходів щодо усунення порушень закону, що завдає істотної шкоди економічним інтересам держави і виявляється у ненадходженні до бюджету коштів через неправильне визначення у договорі оренди ставки орендної плати. Отже, прокурор звернувся з позовом до суду в межах своїх повноважень, визначених Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру» та відповідно до правил, встановлених ЦПК України.
Мотивуючи касаційну скаргу тим, що суд не звернув уваги на висновок, викладений у постанові Вищого господарського суду України від 23 березня 2016 року у справі № 918/1033/15, згідно з яким відсутність нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної власності на момент укладення договору оренди земельної ділянки не може бути підставою для визнання його недійсним, тому що порушення вимог законодавства (встановлення орендної плати без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки) вчинено державним органом, не має правового значення для розгляду цієї справи, оскільки у справах встановлені різні обставини.
Касаційні скарги мають ідентичні доводи, які зводяться до незгоди із судовими рішеннями та власного тлумачення норм матеріального права.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а судових рішень - без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року зупинено виконання рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 20 квітня 2018 року в частині стягнення судового збору до закінчення його перегляду в касаційному порядку, згідно із статтею 436 ЦПК України його виконання підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги Лиманської міської ради Донецької області та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 20 квітня 2018 року в незміненій частині та постанову Апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2018 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 20 квітня 2018 року в частині стягнення судового збору.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
О. В. Ступак
В. В. Яремко