Ухвала
18 червня 2020 року
м. Київ
справа № 759/7243/18
провадження № 61-8623ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживача,
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ПАТ «Універсал Банк» про захист прав споживача, в якій просив суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно виконання вимоги позивача на отримання запитувальної інформації стосовно тарифікації поточного рахунку « Пакет STANDARD » згідно норм ЗУ «Про захист прав споживачів»; визнати протиправними дії нав'язування відповідачем побічного, не бажаного, не потрібного для позивача продукту на платній основі - поточного рахунку « Пакет STANDARD»; визнати протиправними дії тлумачення відповідачем умов договору банківського обслуговування виключно на користь відповідача за рахунок матеріальних втрат позивача, завданих відповідачем шляхом договірного списання комісії з рахунку позивача без згоди позивача; визнати протиправними бездіяльність відповідача в наданні своєчасних письмових відповідей на звернення позивача згідно вимог ЗУ «Про звернення громадян»; застосувати вимоги статті 24 ЗУ «Про звернення громадян»: відповідальність посадових осіб за порушення законодавства про звернення громадян. Особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України»; застосувати вимоги статті 25 ЗУ «Про звернення громадян»: громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги; визнати протиправними дії списання 05 січня 2018 року з рахунку позивача комісії 9 грн за відкриття поточного рахунку «Пакет STANDARD» № НОМЕР_1 від 05 грудня 2017 року; стягнути з відповідача неправомірно списану 05 січня 2018 року комісію 9 грн з рахунку позивача за відкриття поточного рахунку «Пакет STANDARD» № НОМЕР_1 від 05 грудня 2017 року; визнати протиправними дії списання 05 грудня 2018 року з рахунку позивача комісії 9 грн за відкриття поточного рахунку «Пакет STANDARD» № НОМЕР_1 від 05 грудня 2017 року; стягнути з відповідача неправомірно списану 05 січня 2018 року комісію 9 грн з рахунку позивача за відкриття поточного рахунку «Пакет STANDARD» № НОМЕР_1 від 05 грудня 2017 року; застосувати вимоги статті 22 Закону «При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової ) шкоди»; застосувати вимоги статті 23 Закону «У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за : 1) відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 7) відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару , виконаної роботи, наданої послуги»; стягнути з відповідача судові витрати позивача пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи та підготовки до її розгляду в сумі 1 892 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 05 грудня 2017 року позивач звернувся до відділення «Універсал Банку» з метою укладення договору «Строкового депозитного рахунку Зростаючий» строком на 9 місяців та зростаючою відсотковою ставкою 14, 16, 18%. Відповідачем позивачу було роз'яснено, що для укладення вказаного договору необхідно додатково відкрити поточний рахунок « Пакет STANDARD », виключно для можливості обслуговування «Строкового депозитного рахунку Зростаючий». Окрім договору депозитного вкладу між позивачем та відповідачем було укладено «Договір № 000115641 банківського обслуговування фізичної особи» від 05 грудня 2017 року та поточний рахунок «Пакет STANDARD» № НОМЕР_1 . Позивачу було роз'яснено, що відкриття поточного рахунку «Пакет STANDARD» та розрахунково-касового обслуговування рахунків позивача не буде тарифікуватися, на підтвердження чого було надано примірник Тарифів ПАТ «Універсал Банк», чинних на дату відкриття рахунків. 05 січня 2018 року позивач у відділенні банку дізнався, що з перерахованих на поточний рахунок «Пакет STANDARD» відсотків по депозиту банком було відраховано 9 грн. У виписці з рахунку, наданій банком на вимогу позивача, було зазначено відрахування 9 грн як комісії за відкриття « Пакет STANDARD ». Відповідно до Тарифів ПАТ «Універсал Банк» на розрахунково-касове обслуговування для фізичних осіб та приватних нотаріусів і адвокатів від 19 жовтня 2017 року, чинних на дату відкриття рахунку, відсутня будь-яка інформація щодо тарифів « Пакету STANDARD», відкритого банком позивачу, істотною умовою якого за договором було те, що клієнта було ознайомлено з тарифами банку обслуговування поточного рахунку « Пакету STANDARD », тобто по неіснуючому продукту. З позивача кожний місяць (грудень 2017, січень 2018) стягувалося 9 грн за відкриття «Пакету STANDARD» № НОМЕР_1 , який був відкритий один раз. Позивач неодноразово звертався до відділення банку, а саме 20 лютого 2018 року та 05 квітня 2018 року, та на Гарячу лінію банку з вимогою надати роз'яснення та відшкодування неправомірно стягнутих коштів та надання повної, вичерпної, достовірної, своєчасної інформації з посиланням на нормативні документи, що регламентує стягнення комісії за відкриття та обслуговування поточного рахунку « Пакету STANDARD », але був ігнорований відповідачем. Таким чином, відповідачем були порушені вимоги ЗУ «Про захист прав споживачів», а отже порушені права позивача, як споживача послуг.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 23 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» про захист прав споживача - задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти у сумі 18 грн 00 коп.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
В решті заявлених позовних вимог - відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 травня 2020 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а рішення місцевого суду - залишено без змін.
04 червня 2020 року ОСОБА_1 направив на електронну пошту Верховного Суду, із застосуванням електронного цифрового підпису, касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2020 року, в якій просив скасувати оскаржувану постанову повністю та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року - 2 102 грн.
Предметом спору у цій справі є визнання протиправною бездіяльність відповідача стосовно виконання вимоги позивача на отримання запитувальної інформації стосовно тарифікації поточного рахунку « Пакет STANDARD » згідно норм ЗУ «Про захист прав споживачів»; визнання протиправними дії нав'язування відповідачем побічного, не бажаного, не потрібного для позивача продукту на платній основі - поточного рахунку « Пакет STANDARD»; визнання протиправними дії тлумачення відповідачем умов договору банківського обслуговування виключно на користь відповідача за рахунок матеріальних втрат позивача, завданих відповідачем шляхом договірного списання комісії з рахунку позивача без згоди позивача; визнання протиправними бездіяльність відповідача в наданні своєчасних письмових відповідей на звернення позивача згідно вимог ЗУ «Про звернення громадян»; застосування вимог статті 24 ЗУ «Про звернення громадян»: відповідальність посадових осіб за порушення законодавства про звернення громадян. Особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України»; застосування вимог статті 25 ЗУ «Про звернення громадян»: громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги; визання протиправними дії списання 05 січня 2018 року з рахунку позивача комісії 9 грн за відкриття поточного рахунку «Пакет STANDARD» № НОМЕР_1 від 05 грудня 2017 року; стягнення з відповідача неправомірно списану 05 січня 2018 року комісію 9 грн з рахунку позивача за відкриття поточного рахунку «Пакет STANDARD» № НОМЕР_1 від 05 грудня 2017 року; визнання протиправними дії списання 05 лютого 2018 року з рахунку позивача комісії 9 грн за відкриття поточного рахунку «Пакет STANDARD» № НОМЕР_1 від 05 грудня 2017 року; стягнення з відповідача неправомірно списану 05 лютого 2018 року комісію 9 грн з рахунку позивача за відкриття поточного рахунку «Пакет STANDARD» № НОМЕР_1 від 05 грудня 2017 року; застосування вимог статті 22 Закону «При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової ) шкоди»; застосування вимог статті 23 Закону «У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за : 1) відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 7) відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару , виконаної роботи, наданої послуги»; стягнення з відповідача судових витрат позивача пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи та підготовки до її розгляду в сумі 1 892 грн.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подавкасаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 5 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживача відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
В. С. Висоцька
І. М. Фаловська