Постанова
Іменем України
18 червня 2020 року
м. Київ
справа № 472/1288/17
провадження № 61-40405св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Веселинівська районна державна адміністрація Миколаївської області,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Веселинівська районна державна адміністрація Миколаївської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2018 року у складі судді Кучерявенка С. С. та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 12 червня 2018 року у складі колегії суддів: Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б., Яворської Ж. М.,
Короткий зміст позовних вимог
31 липня 2017 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_23., ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26., ОСОБА_27., ОСОБА_28 ОСОБА_2., ОСОБА_29 ОСОБА_30 . , ОСОБА_21 , Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області), Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - Веселинівська РДА Миколаївської області) про визнання наказів незаконними та їх скасування, скасування державної реєстрації права власності.
Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 28 листопада 2017 року позовні вимоги роз'єднано, виділено в окреме провадження вимоги позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Веселинівська РДА Миколаївської області, про визнання наказів ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області незаконними та їх скасування, скасування державної реєстрації права власності.
Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 28 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 в частині вимог до Веселинівської РДА у Миколаївській області залишено без розгляду.
Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 28 листопада 2017 року Веселинівську РДА Миколаївської області залучено до участі у справі як третью особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Позов обгрунтований тим, що ОСОБА_1 наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 вересня 2016 року № 14-8628/14-16-СГ надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою.
Відповідно до цього наказу вона замовила розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність із земель сільськогосподарського призначення розташованої в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, земельної ділянки орієнтовним розміром 2,00 га ріллі з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 18 липня 2017 року № 14-9665/14-17-СГ затверджено проєкт землеустрою і надано їй у власність земельну ділянку площею 2,00га з кадастровим номером 4821780600:03:000:0628.
Однак державнийреєстратор відмовив уреєстрації за позивачем права власності на спірну земельну ділянку узв'язку з реєстрацією такого права за ОСОБА_2
01 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання незаконним та скасування наказу.
Зустрічний позов ОСОБА_2 обгрунтований тим, що відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 15 квітня 2017 року № 14-4774/14-17-СГ йому надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою, а наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 17 червня 2017 року № 14-8692/14-17- СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність земельну ділянку площею 2,00га, кадастровий номер 4821780600:03:000:0628 для ведення особистого селянського господарства в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району.
Відповідно до цьогонаказу 29 червня 2017 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку.
Вважає, щооспорювані ОСОБА_1 накази не стосуються її безпосередньо,оскільки у неї не виникало прав щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4821780600:03:000:0628 і її право на отримання земельної ділянки не порушено.
Водночас наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 18 липня 2017 року № 14-9665/14-17-СГ, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4821780600:03:000:0628, у власність ОСОБА_1 , не відповідає вимогам земельного законодавства і порушує його право власності на земельну ділянку.
ОСОБА_2 просив визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 18 липня 2017 року№ 14-9665/14-17-СГ про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4821780600:03: 000:0628 та надання її у власність ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2018 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконними та скасовано накази ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 15 квітня 2017 року № 14-4774/14-17-СГ та від 17 червня 2017 року № 14-8692/14-17-СГ, скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821780600:03:000:0628.
У зустрічному позові ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що порядок надання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації не передбачає повторного проведення надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки після прийняття такого рішення стосовно особи, яка звернулася раніше й на момент звернення не мала конкурентів.
На момент звернення ОСОБА_2 із заявою про надання йому спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства вже було видано наказ від 14 вересня 2016 року № 14-8628/14-16-СГ про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Виданням більш пізнього наказу від 15 квітня 2017 року № 14-4774/14-17-СГ про надання дозволу на розроблення документації ОСОБА_2 ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області порушило право ОСОБА_1 на отримання земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 12 червня 2018 року рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку. Встановивши, що надання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 відбулося з порушенням вимог законодавства, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та відмову у позові ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17 липня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, просив їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у первісному позові та задоволення зустрічного позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
02 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою. Зупинено дію рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2018 року до закінчення касаційного провадження у справі.
У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з розпорядженням Верховного Суду від 14 квітня 2020 року № 1075/0/226-20 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», відповідно до пунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами та доповненнями), та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя» доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди припустилися помилки щодо застосування норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цієї справи. Висновки суду не відповідають обставинам справи.
Суди не звернули уваги, що земельна ділянка з кадастровим номером 4821780600:03:000:0628 на час видання наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 18 липня 2017 року про затвердження проєкту землеустрою вже перебувала у приватній власності ОСОБА_2
ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розпорядилося однієї і тією самою земельною ділянкою.
Суди не звернули уваги на статтю 118 ЗК України, згідно з якою, орган, що надав йому дозвіл на розроблення проєкту землеустрою спірної земельної ділянки, підстав для відмови в наданні дозволу не мав.
У законодавстві немає такої підстави відмови в наданні дозаволу на розроблення документації із землеустрою, як надання дозволу на розроблення документації із землеустрою іншій особі.
ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області при наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проєкту землеустрою діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Жодна норма закону не містить заборони органам Держгеокадастру надавати дозволи на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення однієї земельної ділянки двом особам.
Право позивача за первісним позовом на отримання земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації ніким не обмежено та не порушено.
Позивач за первісним позовом безпідставно звернувся з позовом до ОСОБА_2 , оскільки оскаржувані накази ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області не порушують її права.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Право ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку набуто незаконно, на підставі незаконних наказів ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області.
Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який отримувався ОСОБА_2 для затвердження проєкту землеустрою і для здійснення державної реєстрації його права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно отриманий не уповноваженою особою - ОСОБА_22 , яка є представником ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , яка замовила виготовлення проєкту землеустрою, на підставі якого було зареєстровано земельну ділянку.
Законом не передбачено надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки стосовно вже сформованих та зареєстрованих земельних ділянок.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у липні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 08 червня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га ріллі за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації (т. 1, а. с.195 зворот).
ОСОБА_1 до свого клопотання надала схему розташування земельної ділянки, з якої можливо встановити бажане місце розташування ділянки, ідентифікувати її.
Розглянувши клопотання, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області наказом від 14 вересня 2016 року № 14-8628/14-16-СГ надало їй дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення, розташованої в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, орієнтовним розміром 2,00 га ріллі, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
За її замовленням ТОВ «Спеціалізоване підприємство «Геокадастр» (далі - ТОВ «СП «Геокадастр») виготовило проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 27 вересня 2016 року (т. 1, а. с. 190-214).
Проєкт землеустрою 23 січня 2017 року погоджено Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру (т. 1 а. с. 211).
13 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до відділу у Веселинівському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про реєстрацію земельної ділянки, реєстраційний номер звернення ЗВ-4803701382017. Державний кадастровий реєстратор, перевіривши проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений ТОВ «СП «Геокадастр», на відповідність вимогам законодавства, 21 березня 2017 року здійснив державну реєстрацію земельної ділянки, присвоїв кадастровий номер 4821780600:03:000:0628 та видав заявнику на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки витяг за номером НВ-4803186192017 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який містить всі відомості про неї, внесені до Поземельної книги, та кадастровий план, як складову частину витягу (т. 1, а. с. 80- 82).
Державний кадастровий реєстратор повернув заявникові документацію із землеустрою з проставленою позначкою про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру.
07 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про затвердження проєкту та відведення земельної ділянки у власність (т. 1, а. с. 187).
ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області наказом від 18 липня 2017 року № 14-9665/14-17-СГ затвердило проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надало у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, а саме ріллі площею 2,00 га (кадастровий номер 4821780600:03:000:0628) із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області (т. 1, а. с. 83).
У проведенні державної реєстрації права власності ОСОБА_1 відмовлено, оскільки відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав право власності на оспорювану земельну ділянку зареєстровано за іншим суб'єктом права.
06 березня 2017 року до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області звернувся ОСОБА_2 із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.
ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області відповідно до наказу від 15 квітня 2017 року № 14-4774/14-17-СГ надало ОСОБА_2 дозвіл на розроблення документації із землеустрою.
На підставі розробленої документації із землеустрою ОСОБА_2 , за наявності відомостей у Державному реєстрі щодо земельної ділянки, сформованої на підставі документації ОСОБА_1 , наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 17 червня 2017 року № 14-8692/14-17-СГ погоджено ОСОБА_2 проєкт землеустрою та надано право власності на спірну земельну ділянку.
На підставі цього наказу 29 червня 2017 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на земельну ділянку загальною площею 2,00 га (кадастровий номер 4821780600:03:000:0628) для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області (номер запису про реєстрацію 21232248).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункт «а» частина третя статті 22 ЗК України).
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з абзацом першим частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою Держгеокадастр має право вчинити лише такі дії: надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову в його наданні з підстав, які прямо передбачені статтею 118 ЗК України.
Перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, водночас зобов'язує орган державної влади у випадках прийняття рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Згідно з Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Держземагентства України від 18 травня 2010 року № 376, межа земельної ділянки - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки. Бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами зазначається заявником на фрагментах планово-картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність.
Таким чином, графічні матеріали, які додаються до клопотання, повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки стосовно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що давало б можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.
Відповідно до пунктів 45, 47, 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок), із метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об'єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку державними кадастровими реєстраторами виготовляється викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком 7.
Викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) формується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру в одному примірнику, який надається заявникові після підписання Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування та засвідчення його підпису власною печаткою, а у разі, коли викопіювання надається в електронній формі, - посвідчення його власним цифровим підписом (пункт 183 Порядку).
Порядок погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюються статтями 118 та 186-1 ЗК України.
Згідно з частиною дев'ятою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відповідно до частини четвертої-сьомої статті 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Підставою для відмови у погодженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
У разі якщо проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.
Згідно з пунктом 67 Порядку внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України «Про державний земельний кадастр» та цього Порядку.
Відповідно до пункту 107 Порядку державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
Згідно з частинами п'ятою, шостою статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.
Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
Порядок проведення державної реєстрації земельної ділянки також визначено пунктами 107-114 Порядку.
Відповідно до абзацу першого пункту 109 Порядку державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передання у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.
Для здійснення державної реєстрації земельної ділянки кадастровому реєстратору подаються згідно з пунктом 110 Порядку: заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації); електронний документ.
Відповідно до пункту 111 Порядку державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.
За результатами перевірки державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій: здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або приймає рішення про відмову в державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-83 Порядку.
Згідно зі статтею 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили характер спірних правовідносин та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, встановивши, що спірна земельна ділянка, яка знаходиться у межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, орієнтовним розміром 2,00 га, за заявою ОСОБА_1 вже сформована згідно з проєктом від 27 вересня 2016 року, розробленим ТОВ «СП «Геокадастр», відкрито Поземельну книгу (датою відкриття якої є державна реєстрація земельної ділянки в державному земельному кадастрі), їй присвоєно кадастровий номер 4821780600:03:000:0628 (що є номером поземельної книги), подальше формування земельної ділянки можливе лише за технічною документацією, а не за проєктом землеустрою.
Отже, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області не мало правових підстав для надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, яка вже була сформована за заявою ОСОБА_1 .
З урахуванням викладеного обгрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що відсутність належної перевірки, формальний підхід до розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, його погодження створили передумови для невиправданого, штучного використання процедури надання дозволу на виготовлення документації землеустрою, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами у користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом процедурою.
З метою захисту порушених прав ОСОБА_1 на отримання земельної ділянки, яка у встановленому законом порядку сформована за її заявою та поданими документами, правильними є висновки про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821780600:03:000:0628, оскільки надання дозволу територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин на розроблення проєкту землеустрою двом окремим громадянам щодо однієї і тієї самої земельної ділянки є таким, що суперечить вимогам землеустрою та спричиняє позбавлення одного з них можливості завершити розпочату ним відповідно до законодавства процедуру отримання у власність земельної ділянки.
Висновок суду апеляційної інстанції про наявність у ОСОБА_1 права на захист «законних очікувань» щодо оформлення права власності на спірну земельну ділянку в межах дозволу та проєкту землеустрою, оскільки вона вчинила юридично значущі дії щодо вирішення питання про отримання у майбутньому права власності на неї: отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою спірної земельної ділянки, замовила розроблення такого проєкту, за її заявою сформовано земельну ділянку (проведено реєстрацію у державному кадастрі земельних ділянок, присвоєно кадастровий номер), у зв'язку із чим вона мала законні сподівання та правомірні очікування на закінчення процедури отримання у власність земельної ділянки, яка залежить від правомірної поведінки уповноваженого державного органу, є вмотивованим.
Доводи касаційної скарги, що право ОСОБА_1 на отримання земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації ніким не обмежено і не порушено, є необгрунтованими, оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом майнового права на отримання конкретно визначеної земельної ділянки з її індивідуальними лінійними параметрами, що були визначені за її заявою, вона дотримала визначеної законодавством процедури отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Аргументи касаційної скарги щодо безпідставності позову ОСОБА_1 є невмотивованими з огляду на встановлені обставини справи.
Посилання в касаційній скарзі на практику Європейського суду з прав людини не впливають на обґрунтованість судових рішень, оскільки, як встановили суди, ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 27 вересня 2016 року, виготовленого ТОВ «СП «Геокадастр» на замовлення ОСОБА_1 , тому він мав передбачити наслідки своїх дій.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання арреllatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції в межах своїх повноважень повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримані та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Суд першої інстанції обґрунтованого задовольнив первісний позов та відмовив у зустрічному позові.
Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів у справі і не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій, а встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідна практика щодо застосування норм матеріального права викладена Верховним Судом у справах: № 472/1286/17-ц постанова від 31 липня 2019 року, № 472/659/17 постанова від 09 жовтня 2019 року, № 472/1291/17 постанова від 23 січня 2020 року, № 472/1290/17 постанова від 20 березня 2020 року.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2018 року зупинено дію рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2018 року до закінчення касаційного провадження у справі, то згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України його дія підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 12 червня 2018 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2018 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
О. В. Ступак
В. В. Яремко