Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 362/1421/18
провадження № 61-688св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - військова частина НОМЕР_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області у складі судді Корнієнка С. В. від 10 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,
від 15 листопада 2018 року,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ), в якому просив визнати протиправним та скасувати протокольне рішення житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 04 серпня 2017 року № 147 в частині відмови в перенесенні дати зарахування позивача та членів його сім'ї на квартирний облік з 03 березня 1995 року на 02 жовтня 1993 року, виходячи з чого, вважати датою зарахування ОСОБА_1 та членів його сім'ї на квартирний облік у загальній черзі - 02 жовтня 1993 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване ним протокольне рішення є протиправним, оскільки воно прийняте на підставі Наказу Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року № 20, який втратив чинність ще 06 жовтня 2006 року. Зазначив, що у відповідності до діючого на момент прийняття оскаржуваного рішення Наказу Міністра оборони України № 577 від 06 жовтня 2006 року, датою зарахування його на квартирний облік повинне бути 02 жовтня 1993 року.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 10 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано протокольне рішення житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 04 серпня 2017 року № 147 в частині відмови в перенесенні дати зарахування ОСОБА_1 та членів його сім'ї на квартирний облік
з 03 березня 1995 року на 02 жовтня 1993 року та визнано датою зарахування ОСОБА_1 та членів його сім'ї на квартирний облік у загальній черзі -
02 жовтня 1993 року.
Судові рішення мотивовано тим, що перенесення дати зарахування позивача на квартирний облік з 28 грудня 1992 року на 03 березня 1995 року є порушенням його прав та інтересів, а дії відповідача призводять до порушення рівності в черговості забезпечення житлом осіб, які проходять військову службу, через що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі в/ч НОМЕР_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 04 серпня 2017 року № 147 прийняте на підставі наказу Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року № 20, який передбачав, що при переміщенні військовослужбовця по службі в інший гарнізон йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку з дати набрання чинності цим наказом, тобто з 03 березня 1995 року, тому період перебування позивача на квартирному обліку до 03 березня 1995 року не підлягав зарахуванню; судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовані в повному обсязі та не відображені у рішенні всі обставини цієї справи; зроблені судами висновки засновані на неправильно оцінених доказах.
Відзив на касаційну скаргу
У квітні 2019 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі. 01 квітня 2019 року справу передано судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У період з 1989 року по 2009 рік позивач проходив військову службу у Збройних силах України, що підтверджується витягом з послужного списку Васильківського об'єднаного міського військового комісаріату від 01 грудня 2009 року №1159.
З 02 жовтня 1993 року позивач із дружиною перебував на квартирному обліку при в/ч НОМЕР_2 м. Бердичів, що стверджується витягом з протоколу засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_2 від 02 жовтня 1993 року № 10.
Згідно з витягом з протоколу рішення житлової комісії в/ч НОМЕР_1
від 12 вересня 1996 року № 93 позивач разом з дружиною був зарахований на квартирний облік як такий, що не забезпечений житлом.
Відповідно до довідки від 14 вересня 1998 року № 63, ОСОБА_1 з родиною в складі З осіб - він, дружина та донька перебуває на квартирному обліку
з 02 жовтня 1993 року.
Відповідно до витягу житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 30 листопада 1998 року № 13 ОСОБА_1 був зарахований час перебування на квартирному обліку
з 03 березня 1995 року.
На підставі протоколу від 21 листопада 2007 року № 36 до облікової справи ОСОБА_1 були внесені зміни, а саме був зарахований до черги син позивача, після чого склад сім'ї почав налічувати 4 особи.
Наказом Командувача повітряних сил Збройних Сил України від 28 жовтня 2009 року № 510 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас за станом здоров'я.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 13 листопада 2009 року № 239
ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Васильківського ОМВК.
Як вбачається з витягу з протоколу житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 18 грудня 2009 року №64 ОСОБА_1 був зарахований на облік для отримання житла поза чергою з 18 грудня 2009 року, а в загальній черзі без змін.
03 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою, в якій просив внести зміни до його облікової квартирної справи щодо дати зарахування на квартирний облік.
Відповідно до витягу з протоколу житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 04 серпня 2017 року № 147, ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні його клопотання на підставі положень Наказу Міністра оборони України
від 03 лютого 1995 № 20, що втратив чинність 06 жовтня 2006 року на підставі Наказу Міністра оборони України № 577.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із статтями 34 та 37 ЖК Української РСР потребуючими поліпшення умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством, а облік таких осіб здійснюється за їх місцем роботи або за їх місцем проживання.
Статтею 43 ЖК Української РСР встановлено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Відповідно до пункту 3.1 наказу Міністра оборони України від 06 жовтня 2006 року № 577, військовослужбовці та члени їх сімей визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, на загальних підставах відповідно до чинного законодавства.
Згідно із пунктом 26 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» та пунктом 3.7 наказу Міністра оборони України від 06 жовтня 2006 року № 577, військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовуОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що перенесення дати зарахування позивача на квартирний облік із 02 жовтня 1993 року на 03 березня 1995 року є порушенням його прав та інтересів, а оскаржувані дії відповідача призводять до порушення рівності в черговості забезпечення житлом осіб, які проходять військову службу.
Доводи касаційної скарги про те, що оскаржуване рішення житлової комісії
в/ч НОМЕР_1 від 04 серпня 2017 року № 147 прийняте на підставі наказу Міністра оборони України № 20 від 03 лютого 1995 року, який передбачав, що при переміщенні військовослужбовця по службі в інший гарнізон йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку з дати набрання чинності цим наказом, тобто з 03 березня 1995 року, тому період перебування позивача на квартирному обліку до 03 березня 1995 року не підлягав зарахуванню, суд вважає безпідставними, оскільки на час вирішення питання постановки позивача на облік для отримання житла поза чергою - 18 грудня 2009 року, вказаний наказ втратив чинність.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 вересня 2018 року у справі № 362/4307/17,
від 22 листопада 2018 року у справі № 362/6383/16-ц.
Інші доводи касаційної скарги по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення,
а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 10 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду
від 15 листопада 2018 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара