Ухвала
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 161/9651/19
провадження № 61-8909ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Куца Ярослава Олександровича на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 07 травня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання дій протиправними та стягнення грошової компенсації,
У червні 2019 року ОСОБА_1 та треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулися до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просили: визнати дії ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , які полягають у незаконному копіюванні та використанні музичних творів «ІНФОРМАЦІЯ_1», « ІНФОРМАЦІЯ_2 », «ІНФОРМАЦІЯ_3 » в комерційних цілях протиправними та такими, що порушують їх авторські права; стягнути солідарно з відповідачів на їх користь разову грошову компенсацію в розмірі 1 грн; стягнути солідарно з відповідачів на їх користь витрати на правову допомогу в розмірі 66 148 грн та судовий збір в розмірі 4 610,40 грн.
Позов обґрунтовано тим, що позивачу та третім особам належать авторські права на музичні твори «ІНФОРМАЦІЯ_1», « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». На підставі матеріалів цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про захист патентного права, виплату компенсації та стягнення моральної шкоди, яка перебувала у провадженні Подільського районного суду міста Києва, їм стало відомо, що відповідачі порушили їх авторські права на вказані музичні твори. Так, на виконання договору про надання інформаційних послуг, укладеного 26 січня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , останньою було надано ОСОБА_2 «інформаційний продукт № 1», а ОСОБА_2 сплачено на користь ОСОБА_3 грошові кошти на загальну суму 21 000 грн. До «інформаційного продукту № 1» було додано офіційний аудіодиск гурту « ІНФОРМАЦІЯ_4 » із записом музичного альбому « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». При виконанні цього договору ОСОБА_3 не тільки придбала офіційний ліцензований диск із застереженням про несанкціоноване копіювання та розповсюдження контенту з указаного диску, а ще й здобула документи про організацію концерту гурту « ІНФОРМАЦІЯ_4 » для невідомого суб'єкта господарювання. ОСОБА_2 використав незаконно здобуту неперевірену інформацію для її подальшої легалізації шляхом отримання висновків так званого «спеціаліста» та уклав договір з ОСОБА_4 , за яким ОСОБА_4 зобов'язався організувати проведення незалежного дослідження наданих ОСОБА_2 музичних композицій на предмет параметрів та видати висновок, призначений для використання як доказ у суді. Для цього ОСОБА_2 передав ОСОБА_4 ліцензійний CDдиск, придбаний ОСОБА_3 . Відповідачі, знаючи, що ліцензійний диск можна використовувати лише для власного прослуховування, про що вказано на диску, порушили авторське право шляхом його незаконного копіювання та розповсюдження. ОСОБА_4 аналізував композиції музичного гурту «ІНФОРМАЦІЯ_4» з використанням записів скопійованих ним музичних творів з ліцензійного CDдиску.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Волинського апеляційного суду від 07 травня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Куца Я. О. залишено без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2019 року - без змін.
12 червня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Куц Я. О. подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 07 травня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.
Предметом позову в цій справі є стягнення разової грошової компенсації в розмірі 1 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн). Тобто в цій частині справа № 161/9651/19 є малозначною в силу вимог закону.
Також предметом позову в цій справі є визнання дій щодо копіювання та використання музичних творів у комерційних цілях протиправними і такими, що порушують авторські права.
Справа в цій частині вимог є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Зазначення у постанові Волинського апеляційного суду від 07 травня 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктами 1, 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Куца Ярослава Олександровича на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 07 травня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання дій протиправними та стягнення грошової компенсації.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
С. О. Карпенко
М. Ю. Тітов