Ухвала
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 621/3619/18
провадження № 61-8879ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 06 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» до ОСОБА_1 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Харківгаз», про стягнення заборгованості,
У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» (далі - ТОВ «Харківгаз збут») звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість з газопостачання в розмірі 93 300 грн.
Позов ТОВ «Харківгаз збут» обґрунтовано тим, що з 01 липня 2015 року воно як гарантований постачальник здійснює постачання природного газу побутовим споживачам Харківської області. 09 грудня 2015 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім'я ОСОБА_1 , нараховано суму збитків згідно з актом-претензією від 03 грудня 2015 року, складеним представниками газорозподільної організації Публічного акціонерного товариства «Харківгаз» (далі - ПАТ «Харківгаз»). Згідно з наданими газорозподільним підприємством ПАТ «Харківгаз» обсягами природного газу за особовим рахунком відповідача утворилася заборгованість в розмірі 93 600,01 грн, яка з урахуванням поточних нарахувань була відображена в рахунку на оплату за спожитий природний газ, яку відповідач отримав у січні 2016 року. 28 лютого 2018 року ТОВ «Харківгаз збут» направило засобами поштового зв'язку на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості в розмірі 93 300 грн, однак станом на 01 грудня 2018 року вказана сума відповідачем не сплачена.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 06 серпня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Харківгаз збут» 93 300 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Зміївського районного суду Харківської області від 06 серпня 2019 року - без змін.
10 червня 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 06 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.
Ціна позову в цій справі становить 93 300 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн). Тому справа № 621/3619/18 є малозначною в силу вимог закону.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Необхідність розгляду справи в касаційному порядку ОСОБА_1 обґрунтував тим, що справа має для нього виняткове значення, оскільки він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії та пенсіонером, має хронічні захворювання і отримує мінімальну пенсію, у зв'язку з чим перебуває у поганому матеріальному становищі. Крім того, справа становить значний суспільний інтерес, тому що має місце власне упереджене трактування судами норм чинного законодавства. Разом з тим місцевий суд помилково відніс справу до категорії малозначних.
Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що справа має для нього виняткове значення і становить значний суспільний інтерес, оскільки незгода заявника з оскаржуваними судовими рішенням в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення чи становить значний суспільний інтерес, тому що це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. Посилаючись на виняткове значення цієї справи, заявник вказав про наявність хронічних захворювань, недостатнє пенсійне забезпечення і погане матеріальне становище, однак доказів на підтвердження цих обставин не надав. Статус пенсіонера та учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, так як і значна сума стягнення для заявника, з огляду на встановлені судами обставини його протиправної поведінки і визнання ним факту самовільного підключення до системи газопостачання, за відсутності інших обставин на підтвердження його доводів не дають підстав для висновку про виняткове значення справи для нього. Аргументи заявника про те, що справа становить значний суспільний інтерес, також не заслуговують на увагу, оскільки вони зводяться до незгоди заявника із встановленими судами обставинами та оцінкою ними доказів.
Доводи касаційної скарги також не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки місцевий суд не відносив цю справу до категорії малозначних.
Крім того, безпідставними є аргументи заявника про те, що суди не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 904/5242/17 та від 04 березня 2020 року у справі № 914/1615/18, оскільки у вказаних постановах Верховного Суду встановлені обставини, які не є подібними до обставин, встановлених судами в цій справі, а тому викладені в них висновки не підлягають беззастережному застосуванню в цій справі. Так у справах № 904/5242/17 і № 914/1615/18 було встановлено, що первинні документи, на підставі яких було визначено об'єм та обсяг природного газу і його вартість були складені з порушенням вимог, передбачених Кодексом газорозподільних систем. Натомість в цій справі таких обставин не було встановлено.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Зазначення у постанові Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 06 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» до ОСОБА_1 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Харківгаз», про стягнення заборгованості.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
С. О. Карпенко
М. Ю. Тітов