Постанова
Іменем України
15 червня 2020 року
м. Київ
справа № 636/4052/18
провадження № 61-7719св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 26 листопада 2018 року у складі судді Ковригіної О. С. та постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня
2019 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається з Ѕ частини житлового будинку, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 . Зазначена частина будинку належала його батьку на праві спільної сумісної власності, оскільки була набута у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . Після смерті батька він прийняв спадщину, однак, Чугуївською державною нотаріальною конторою йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , у зв'язку з неможливістю визначити склад спадкового майна, оскільки зазначений житловий будинок належав на праві спільної сумісної власності спадкодавцю та його дружині, визначення розміру часток між якими не проводилося.
Посилаючись на наведене, позивач просив визнати за ним право власності на ј частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 26 листопада
2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на ј частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належав
ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 23 грудня 2008 року виконавчим комітетом Чугуївської міської ради Харківської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є його дружина (відповідач) ОСОБА_2 та його син (позивач)
ОСОБА_1 . Оскільки спірний будинок є спільною сумісною власністю подружжя, відповідно до статті 1226 ЦК України наявні правові підстави для визнання за позивачем права власності на ј частку житлового будинку в порядку спадкування за законом, від належної спадкодавцю частки у праві спільної сумісної власності, з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Харківського апеляційного суду від 12 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 26 листопада 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , у якій заявникпросила скасувати рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 26 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2019 року, і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості є набуття самим спадкодавцем зазначеного права в установленому законом порядку, так як відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять лише ті права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Померлий за життя в установленому законом порядку право власності на частину житлового будинку не оформив, доказів на підтвердження протилежного позивач не надав. Суди наведеного не урахували та дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Крім того, суди не застосували норми матеріального права, які підлягали застосуванню, зокрема, положення частини другої статті 331 ЦК України та частини першої статті 182 ЦК України. Також у порушення частини третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції прийняв докази, не подання яких до суду першої інстанції позивач не обгрунтував поважними причинами, чим порушив норми процесуального права та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на касаційну скаргу, мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, а тому відсутні підстави для їх скасування. Посилання заявника на те, що померлий за життя не оформив у встановленому законом порядку право власності на частину житлового будинку, а тому він не увійшов до спадкової маси є необгрунтованими, оскільки судами достовірно встановлено, що ОСОБА_2 набула право власності на спірний житловий будинок, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , що не заперечувалося відповідачем у судових засіданнях.
Також у липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, аргументи якого є ідентичними відзиву, поданому представником ОСОБА_5 .
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 24 червня
2019 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23 грудня
2008 року, житловий будинок з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина на Ѕ частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є його дружина (відповідач) -
ОСОБА_2 , син (позивач) - ОСОБА_1 та донька (відповідач) - ОСОБА_3
28 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про прийняття спадщини за законом.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 29 січня 2018 року встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою державного нотаріуса Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області Оксендлєр О. Б. від 11 лютого 2019 року відмовлено
ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на спадкове майно, яке складається з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказане майно.
Згідно відповіді начальника Шевченківського відділу реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області
від 12 лютого 2019 року, ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з
ОСОБА_2 з 01 липня 1961 року по день його смерті.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.
У частині першій статті 60 СК України (у редакції, чинній на момент набуття у власність спірного житлового будинку) передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Зазначене положення кореспондується з положенням частини третьої статті 368 ЦК України.
Відповідно до частини другої статті 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Зазначене вище свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Установивши, що спірний житловий будинок був набутий ОСОБА_2 під час перебування у зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_4 , відповідач зазначеного факту не заперечувала, і не надала доказів на підтвердження набуття зазначеного нерухомого майна за особисті кошти, суди, ураховуючи презумпцію спільності права власності подружжя на майно набуте у шлюбі, дійшли обгрунтованих висновків, що спірний житловий будинок належав подружжю на праві спільної сумісної власності у рівних частках.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Відповідно до частини п'ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Відхиляючи доводи відповідача про те, що позивач не має права на спадкування після смерті батька у зв'язку з тим, що спадкодавець за життя не оформив право власності на частину спірного житлового будинку, суди обгрунтовано зауважили, що оскільки спірний житловий будинок був набутий ОСОБА_2 у період шлюбу зі спадкодавцем, а тому не відноситься до майна, яке є її особистою приватною власністю, а отже на підставі статті 1226 ЦК України ОСОБА_1 має право на спадкування частки його батька у праві спільної сумісної власності, що становить ј частки.
Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на ј частку житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті
ОСОБА_4 .
Аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені заявником у її апеляційній скарзі, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, яким була надана належна оцінка. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та здійснювати переоцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили характер правовідносин, застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 26 листопада
2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
О. В. Ступак
В. В. Яремко