Постанова
Іменем України
15 червня 2020 року
м. Київ
справа № 140/2059/14-ц
провадження № 61-334св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Мельниківська сільська рада Немирівського району Вінницької області, ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Рибчинського В. П., Голоти Л. О.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області, ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 15 липня 1992 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого остання придбала житловий будинок дерев'яно-валькований, критий залізом, загальною житловою площею 30 кв. м з надвірними будівлями - сараєм глинобитним, покритим залізом, за 700 крб. зі страховою оцінкою будинку 1 536 крб., який посвідчений у виконавчому комітеті Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області.
ОСОБА_2 був власником будинку АДРЕСА_1 .
20 грудня 2005 року рішенням виконавчого комітету Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області № 43 закрито погосподарський номер № НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Також ОСОБА_1 зазначала, що з 2003 року вона поїхала на роботу за кордон, однак навідувалася до будинку по АДРЕСА_1 , що їй належить.
У 2014 році сестра повідомила їй, що будинок розібрав сусід по земельній ділянці ОСОБА_2 , а потім вона дізналася, що погосподарський номер було закрито.
На підставі вищевказаного, ОСОБА_1 з урахуванням заяви про зміну предмета позову просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь кошти в сумі 477 765 грн вартості належного їй на праві приватної власності спірного будинку та стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду в розмірі 3 000 000 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 26 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 05 квітня 2017 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що руйнування чи знищення вказаного будинку здійснив саме відповідач ОСОБА_2 , оскільки позивач до правоохоронних органів з відповідною заявою не зверталась, документальне підтвердження цього факту відсутнє.
Постановою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 05 квітня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 26 липня 2016 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 89 801 грн у відшкодування завданої спадкодавцем майнової шкоди.
У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Вирішуючи питання щодо відшкодування завданої майнової шкоди у розмірі 89 801 грн, встановленому висновком експерта від 30 жовтня 2019 року, яка підлягає стягненню із спадкоємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , апеляційним судом було враховано, що під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_2 не спростував доводів позивача щодо розбирання належного їй будинку на матеріали та особисто вказував, що найняв для цього людей. Враховуючи те, що спадкоємиця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 участь у справі особисто чи через представника не брала, доказів на доведення вартості майна, отриманого у спадщину, не надала, апеляційний суд стягнув її у розмірі, визначеному судовою експертизою.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування на її користь моральної шкоди з ОСОБА_3 , апеляційний суд, врахувавши положення статті 1231 ЦК України, вказував, що за життя ОСОБА_2 її присуджено не було, а тому відсутні підстави для її стягнення безпосередньо з ОСОБА_3 .
Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 з Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області, апеляційний суд виходив із того, що заподіювач моральної шкоди є самоврядним сільським органом місцевої територіальної громади, доходи місцевого бюджету якого необхідні, серед іншого, для виконання власних повноважень, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування», для фінансування видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення закладів освіти, культури, охорони здоров'я населення і т. і., а тому, врахувавши принцип співмірності та розумності, дійшов висновку про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судове рішення апеляційного суду скасувати і ухвалити нове судове рішення, не передаючи справу на новий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У січні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд апеляційної інстанції стягуючи на її користь 89 801 грн у відшкодування завданої ОСОБА_2 майнової шкоди з ОСОБА_3 , не врахував, що відновна вартість її житлового будинку, яку вона просила стягнути, становить 477 765 грн, згідно висновку експерта від 03 лютого 2016 року № 2. Стягнутої грошової суми апеляційним судом не буде достатньо для такого відновлення.
Також вказує, що апеляційним судом помилково не було стягнуто солідарно моральну шкоду із відповідачів, оскільки її захворювання викликано саме відсутністю належного їй будинку.
Крім того, вказує, що не погоджується із розміром моральної шкоди, яка була стягнута з Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області на її користь, оскільки апеляційний суд встановив наявність причинно-наслідкового зв'язку між незаконним рішенням виконавчого комітету, протиправними діями заподіювача та її заподіянням.
Відзив на касаційну скаргу від сторін не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 липня 1992 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого остання придбала житловий будинок дерев'яно-валькований, критий залізом, загальною житловою площею 30 кв. м з надвірними будівлями - сараєм глинобитним, покритим залізом, які знаходяться на присадибній земельній ділянці Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області площею 2 500 кв. м, за 700 крб. зі страховою оцінкою будинку 1 536 крб., який посвідчений у виконавчому комітеті Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області.
З 2003 року ОСОБА_1 поїхала на роботу за кордон, однак, за її твердженням, навідувалася до свого будинку АДРЕСА_1 .
У 2014 році сестра повідомила їй, що сусід по земельній ділянці ОСОБА_2 розібрав її будинок.
Потім позивачка дізналася про закриття її погосподарського номера.
ОСОБА_2 був власником будинку АДРЕСА_1 .
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 24 березня 2017 року до участі у справі залучено ОСОБА_3 як правонаступника ОСОБА_2
20 грудня 2005 року рішенням виконавчого комітету Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області № 43 «Про закриття погосподарських номерів» у зв'язку з тим, що будівлі не придатні для проживання, а власники цих будівель померли, деякі змінили місце проживання, відповідно до пункту 9 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на момент розгляду справи) закрито погосподарські номери, зокрема, № 508 - ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з вказаним рішенням виконавчого комітету Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області, у серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області про скасування рішення виконавчого комітету в частині закриття погосподарського номера.
Адміністративний позов мотивувала тим, що відповідно до статті 7 Житлового кодексу Української РСР (у редакції, чинній на момент прийняття рішення виконавчим комітетом) непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів. Порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання встановлюється Радою Міністрів Української РСР.
Постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 17 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року, визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області від 20 грудня 2005 року № 43 в частині закриття погосподарського номера № 508 - ОСОБА_1 .
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2015 року постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 17 лютого 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду
від 14 квітня 2015 року залишено без змін.
Як вбачається з вказаної ухвали від 22 жовтня 2015 року та матеріалів справи, ОСОБА_1 проживає та зареєстрована у с. Червоне Немирівського району Вінницької області з 04 липня 1991 року.
Постановою Ради Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 року № 189 затверджено Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання (далі - Положення № 189).
Пунктом 5 Положення № 189 передбачено, що якщо під час обстеження стану жилих будинків буде виявлено невідповідність санітарним і технічним вимогам цих будинків (жилих приміщень), яку можливо і доцільно усунути шляхом проведення капітального ремонту, житлово-експлуатаційна організація вирішує в установленому порядку питання про проведення такого ремонту.
В разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання.
Крім того, судами установлено, що рішення виконавчого комітету Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області від 20 грудня 2005 року № 43 в частині закриття погосподарського номера № 508 - ОСОБА_1 прийнято без висновку комісії виконавчого комітету, яка мала бути призначена для обстеження стану житлового будинку в складі заступника голови виконавчого комітету, представника санітарно-епідеміологічної служби, районного архітектора, представника органу державного пожежного нагляду, представника громадськості.
Відповідно до висновку спеціаліста № 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський експертний центр» від 03 лютого 2016 року вартість заміщення житлового будинку АДРЕСА_1 орієнтовною загальною площею 50,0 кв. м, житловою площею 30,0 кв. м, станом на лютий 2016 року становить 477 765 грн; ринкова вартість вказаного будинку визначена у 197 050 грн. Дане дослідження проведене на підставі наданої безпосередньо ОСОБА_1 інформації ( т. 1, а. с. 115-119 ).
На виконання ухвал апеляційного суду від 23 січня 2019 року, 20 березня 2019 року, 29 травня 2019 року ( т. 2, а. с. 108-110, 160-162 ) про призначення у справі судової експертизи 11 листопада 2019 року до суду надійшов висновок експерта від 30 жовтня 2019 року № 4012/4013/4126/19-21 за результатами проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та земельно-технічної експертизи ( т. 2, а. с. 174-190 ). Згідно цього висновку вартість тотожного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами у цьому ж селі за місцем тотожного розташування будинку АДРЕСА_1 , що належав на праві приватної власності ОСОБА_1 , в цінах, сформованих станом на час проведення експертизи може становити 89 801 грн. Вартість відтворення (заміщення) тотожного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами у цьому ж селі за місцем тотожного розташування будинку АДРЕСА_1 , що належав на праві приватної власності ОСОБА_1 , станом на час проведення експертизи може становити 204 751 грн. Експертом визначені орієнтовні межі земельної ділянки, використовуваної ОСОБА_1 , що відображені на план-схемі у додатку 1 до цього висновку. На відтвореній земельній ділянці площею 0,2500 га, що знаходилася у користуванні ОСОБА_1 , розміщена господарська будівля сараю літ. «Г» з погребом літ. «Гпід», які входять до складу садиби АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_2 . Також на земельній ділянці виявлено наявність уживаних будівельних матеріалів, а саме дерев'яних стовпів, які за технічними ознаками слугували опорами стін глинобитного житлового будинку.
У судовому засіданні апеляційного суду 27 листопада 2019 року позивачка, її адвокат Примакова В. В. зазначили, що з урахуванням викладеного висновку судової експетизи від 30 жовтня 2019 року вони підтримують свою вимогу про відшкодування з особи, винної у спричиненні майнової шкоди, визначеного експертом розміру останньої в сумі 89 801 грн; просять стягнути з Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області на користь позивачки заявлені у позові три мільйони гривень у відшкодування моральної шкоди.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законними і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.
Відповідно до положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняються від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
ОСОБА_2 був власником будинку АДРЕСА_1 .
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 24 березня 2017 року до участі у справі залучено ОСОБА_3 як правонаступника ОСОБА_2 .
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до частин першої, четвертої статті 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.
Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та земельно-технічної експертизи від 30 жовтня 2019 року № 4012/4013/4126/19-21 ринкова вартість тотожного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами у цьому ж селі за місцем тотожного розташування будинку АДРЕСА_1 , що належав на праві приватної власності ОСОБА_1 , в цінах, сформованих станом на час проведення експертизи, може становити 89 801 грн.
Вартість відтворення (заміщення) тотожного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами у цьому ж селі за місцем тотожного розташування будинку АДРЕСА_1 , що належав на праві приватної власності ОСОБА_1 , станом на час проведення експертизи може становити 204 751 грн.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
ОСОБА_2 не спростував, що розібрав будинок ОСОБА_1 , тобто є особою, що повинна відшкодовувати шкоду.
Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивачем не було надано доказів того, що ОСОБА_3 успадкувала від ОСОБА_2 рухоме та/або нерухоме майно вартістю більш ніж 89 801 грн.
У судовому засіданні 27 листопада 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Примакова В. В. зазначила, що вони просять стягнути з ОСОБА_3 , як спадкоємиці ОСОБА_2 , 89 801 грн, тобто ринкову вартість житлового будинку, належного ОСОБА_1 , яка визначена вказаною експертизою від 30 жовтня 2019 року.
Після слів адвоката Примакової В. В. ОСОБА_1 судовому засідання наголосила, що вона підтримує адвоката та має претензії до сільської ради.
Отже, вбачається, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи судове рішення в частині стягнення з ОСОБА_3 89 801 грн майнової шкоди, виходив із встановленого експертом розміру ринкової вартості будинку, доказів успадкування ОСОБА_6 майна у більшому розмірі сторонами не надано.
Доводи касаційної скарги про те, що частково неправдивими є посилання апеляційного суду, що вона та її адвокат підтримують свою вимогу про відшкодування з особи, винної у спричиненні, майнову шкоду у розмірі 89 801 грн, є безпідставними, оскільки спростовуються технічним записом судового засідання від 27 листопада 2019 року.
Не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції помилково не стягнув солідарно моральну шкоду з обох відповідачів, оскільки частиною другою статті 1231 ЦК України визначено, що до спадкоємця переходить обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя.
Враховуючи те, що заподіювач моральної шкоди є самоврядним сільським органом місцевої територіальної громади, доходи місцевого бюджету якого необхідні, серед іншого, для виконання власних повноважень, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування», для фінансування видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення закладів освіти, культури, охорони здоров'я населення і т. і., а тому апеляційний суд, врахувавши принцип співмірності та розумності, дійшов правомірного висновку про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновок апеляційного суду в частині визначення розміру грошових коштів, які підлягають відшкодуванню позивачу у зв'язку із спричиненням останній моральної шкоди Мельниківською сільською радою Немирівського району Вінницької області.
Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян