Постанова
Іменем України
12 червня 2020 року
м. Київ
справа № 203/3992/17
провадження № 61-44186св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 04 квітня 2018 року у складі судді Казак С. Ю. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Максюта Ж. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 та після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1 .
У 1993 році йому встановлено 2 групу інвалідності в зв'язку із серйозними захворюваннями та до 2004 року він проживав та лікувався в Узбекистані, а з 2004 року проживав та лікувався в Німеччині та 03 березня 2006 року у цій країни йому також було видано посвідчення інваліда, 22 грудня 2008 року він отримав посвідку на постійне місце проживання в Німеччині та на теперішній час проживає та лікується у цій країні періодично виїжджаючи на лікування до Узбекистану.
Від нього було приховано смерть батька, та в зв'язку із серйозними захворюваннями та постійним лікуванням він не мав можливості прилетіти до України для подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини у визначені законодавством строки.
Посилаючись на те, що пропустив строк на звернення з відповідною заявою з поважних причин, а тому просив суд ухвалити рішення, яким встановити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини тривалістю чотири місяці.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2018 року закрито провадження по справі в частині позовних вимог до ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність у позивача об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 203/3992/17, витребувано її з Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 15 квітня 2020 року справу передано ОСОБА_4 .
Узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що він пропустив строк на звернення з заявою з поважних причин, оскільки на момент смерті спадкодавця постійно проживав за межами країни, є особою з інвалідністю та має ряд серйозних захворювань, у зв'язку з чим постійно лікується, а також ні нотаріус ні спадкоємці не повідомили позивача про смерть батька.
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказувала, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законним і обґрунтованим, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Зазначала, що позивач не надав належних та допустимих доказів щодо наявності у нього об'єктивних, істотних та непереборних перешкод для подання заяви про прийняття спадщини у передбачений законом строк, а наведені ним доводи не можуть бути достатніми для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З матеріалів спадкової справи вбачається, що після смерті ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Піонтковської О. О. з заявою про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 року, звернулась донька померлого, відповідач по справі ? ОСОБА_2
Дружиною померлого ОСОБА_3 до нотаріуса подано заяву, згідно якої остання відмовилась від спадщини на користь своєї доньки ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла.
За життя ОСОБА_3 та ОСОБА_3 склали заповіт подружжя, посвідчений 09 червня 2006 року Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, за яким останні на випадок своєї смерті заповідали належну їм квартиру АДРЕСА_1 доньці ОСОБА_2
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі встановлених обставин справи та належним чином оцінених доказів, керуючись положеннями статей 1222, 1220, 1269, 1270, 1272 ЦК України вважав, що причини, на які посилалася ОСОБА_1 , як на підставу для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, а саме: постійне проживання на момент смерті спадкодавця за межами країни, тривала хвороба, неповідомлення нотаріусом та спадкоємцями позивача про смерть батька, не можуть бути визнані поважними у розумінні статті 1272 ЦК України, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Крім того, відповідно до частини шостої статті 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII (із змінами) «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на дипломатичні представництва України. Згідно статті 38 цього ж закону, на консульські установи України серед іншого також покладений обов'язок видавати свідоцтва про право на спадщину. Доказів неможливості з'явитися позивача до консульської установи або до дипломатичного представництва України за кордоном позивачем не надано.
Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що зазначені позивачем обставини для надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не є об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали йому у встановлений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у порядку, визначеному статтею 1272 ЦК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 04 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун
М. Є. Червинська