Постанова
Іменем України
09 червня 2020 року
м. Київ
справа № 350/1859/17
провадження № 61-45705св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Сваричівська сільська рада Рожнятівського району Івано-Франківської області, відділ містобудування та архітектури Рожнятівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В.,
Фединяк В. Д.,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні дорогою.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що на підставі договорів купівлі-продажу від 21 жовтня 2014 року він є власником житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,1779 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Під час користування житловим будинком позивач дізнався, що землекористувач сусідньої земельної ділянки ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) зі сторони свого будинку самовільно пригородила частину дороги (вулиці), чим зменшила проїзджу частину громадської дороги до
4 метрів, в той час, як ширина дороги, встановлена генеральним планом забудови села Сваричів, становить 8 метрів, що створило перешкоди в користуванні вказаною дорогою як йому, так і іншим мешканцям цієї ж вулиці.
Вказував, що дана обставина підтверджена актом комісії Сваричівської сільської ради від 13 червня 2017 року, складеним на підставі звернення жителів вулиці Богдана Хмельницького. На неодноразові пропозиції щодо мирного врегулювання та вирішення спору ОСОБА_2 не погоджується, жодних дій для усунення створених перешкод у добровільному порядку не вчиняє.
Крім того, на думку позивача, такими неправомірними діями ОСОБА_2 йому завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних переживаннях, погіршенні стану здоров'я, як інваліда другої групи, вимушеному зверненні до різних інстанцій за захистом порушених прав, що потребує затрат часу та відповідних витрат. Завдану моральну шкоду оцінює в розмірі 1 700 грн.
За таких обставин просив зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди в користуванні громадською дорогою ( вулицею Богдана Хмельницького) шляхом демонтажу самовільно встановленої огорожі з проїжджої частини дороги та стягнути з ОСОБА_2 1 700 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області
від 24 травня 2018 року, ухваленим у складі судді Максиміва І. В., позов задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди в користуванні громадською дорогою по вулиці Богдана Хмельницького в селі Сваричів Рожнятівського району Івано-Франківської області , шляхом демонтажу самочинно встановленої огорожі з проїжджої частини дороги
по вулиці Богдана Хмельницького в селі Сваричів Рожнятівського району Івано-Франківської області . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 самовільно, шляхом встановлення огорожі, захопила частину громадської дороги по вулиці Богдана Хмельницького , що перебуває у власності територіальної громади села Сваричів Рожнятівського району Івано-Франківської області, чим створює перешкоди ОСОБА_1 у під'їзді до його будинку, а також іншим мешканцям вулиці Богдана Хмельницького в користуванні дорогою, ширина якої в межах червоних ліній згідно генерального плана від 22 грудня 2015 року та Державних будівельних норм (далі - ДБН) 360-92 ** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» повинна становити 8 метрів. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні проїзною дорогою шляхом демонтажу встановленої огорожі з проїжджої частини дороги.
Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходив із недоведеності цих позовних вимоги, що вважав підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 вересня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 24 травня
2018 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Приймаючи постанову від 04 вересня 2018 року, апеляційний суд виходив з ненадання позивачем доказів про те, у яких межах надавалася земельна ділянка відповідачу (чи визначалися межі на час її надання), якою земельною ділянкою фактично користується відповідач на час виникнення спору, її точне місце розташування, конфігурацію, площу у співвідношенні до запроектованої вулиці Богдана Хмельницького (громадської дороги), та доказів, які б свідчили про невідповідність меж земельної ділянки, наданої відповідачу, тим межам, у яких вона надавалася, та чи має місце накладення земельної ділянки відповідача на земельну ділянку, на якій розташована громадська дорога.
Апеляційний суд зазначив, що копія плану меж земельної ділянки
ОСОБА_2 не є допустимим доказом порушення відповідачем земельного законодавства, оскільки належним чином не засвідчена та в ній не зазначено для якої землевпорядної документації цей план складався, чи погоджувалися фактичні межі земельної ділянки, зазначені на плані, із відповідачем, чи закріплення цих меж здійснювалося у її присутності. Крім того, копія плану містить креслення, виконані невідомою особою.
Також апеляційний суд врахував, що акт від 01 червня 2016 року та схема забудови земельної ділянки позивача, яка дублюється у акті від 13 червня
2017 року, свідчать про обстеження земельної ділянки позивача, а не відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області
від 04 вересня 2018 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області.
У листопаді 2018 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
14 квітня 2020 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу
№ 350/1859/17 передано судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в порушення
статей 365-368, 381 ЦПК України неправильно дослідив докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, що не спростовані відповідачем, безпідставно поклав тягар доказування на позивача, вважаючи акт комісії сільської ради від 01 червня 2017 року неналежним доказом.
Заявник вказує на неврахування апеляційним судом факту ненадання відповідачем доказів належності їй житлового будинку і земельної ділянки та доказів правомірності встановлення огорожі на місці проїзду загального користування з виступом за червону лінію вулиці Богдана Хмельницького . При цьому, фактичне користування земельною ділянкою не створює у відповідача права на неї, якщо земельну ділянку не було виділено в установленому законом порядку, як не надає їй права порушувати генеральний план, ДБН та права власників чи користувачів земельної ділянки загального користування.
На думку заявника, апеляційний суд повинен був роз'яснити йому про необхідність надання додаткових доказів, зокрема проведення земельно-технічної експертизи.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку
по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1779 га для будівництва та обслуговування зазначеного житлового будинку, кадастровий номер 2624885101:01:004:0303, що підтверджується договорами купівлі-продажу від 21 жовтня 2014 року та копіями витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
ОСОБА_2 є власником 1/2 частки житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_2 .
Суди встановили, що до житлових будинків сторін наявний спільний заїзд із вулиці Богдана Хмельницького , щодо ширини якої між ними існує спір.
Рішенням сесії Сваричівської сільської ради № 23-2/2015 від 22 грудня
2015 року затверджено генеральний план села Сваричів. Із викопіювання з цього генплану плану судами встановлено, що ним запроектована громадська дорога по вулиці Богдана Хмельницького в селі Сваричів Рожнятівського району Івано-Франківської області .
З плану меж земельної ділянки ОСОБА_2 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1250 га, розташованої по АДРЕСА_2 , виготовленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 у 2017 році суди встановили, що в ньому відображено межі земельної ділянки відповідача по фактичному землекористуванню, а також опис меж суміжних землевласників та землекористувачів, в тому числі і фактичне розташування вулиці Богдана Хмельницького (землі загального користування - дорога ).
На схемі забудови земельної ділянки, реконструкції індивідуального житлового будинку та будівництва блоку господарських приміщень ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , затвердженої начальником відділу містобудування та архітектури Рожнятівської районної державної адміністрації 27 січня
2015 року зображено проектне розширення до 8 метрів громадської проїзної дороги по вказаній вулиці між господарствами ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .
Також суди встановили, що 01 червня 2016 року комісією Сваричівської сільської ради проведено обстеження земельної ділянки ОСОБА_1 та рекомендовано останньому зупинити будівництво огорожі та звернутись в проектну організацію, яка виготовляла технічну документацію для відтворення та винесення в натурі межових знаків, що підтверджується актом Сваричівської сільської ради від 01 червня 2016 року.
З листа сільського голови села Сваричів ОСОБА_9 від 02 червня
2016 року, адресованого ОСОБА_1 , суди встановили, що ОСОБА_10
(син відповідача) встановлював огорожу давно і самовільно не захоплював громадську дорогу. Ширина дороги по вулиці Богдана Хмельницького 8 метрів зазначена як проектне розширення дороги.
Судами встановлено, що 12 червня 2017 року ОСОБА_1 , разом із
ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 зверталися до Сваричівської сільської ради із заявою для вирішення вказаного земельного спору, у якій просили визначити фактичну ширину вулиці та встановити чиїми діями допущено звуження проїжджої частини дороги.
З акту комісії з питань земельних відносин Сваричівської сільської ради
від 13 червня 2017 року суди встановили, що комісією проведено заміри фактичної ширини вулиці Богдана Хмельницького в селі Сваричів Рожнятівського району Івано-Франківської області, за якими ширина громадської проїзної дороги між господарствами ОСОБА_1 та ОСОБА_8 звужена і становить у місцях виміру від 3,70 м до 6,60 м.
Крім того, з відповіді від 05 травня 2017 року, наданій на скаргу позивача та жителів вулиці Богдана Хмельницького в селі Сваричів Рожнятівського району Івано-Франківської області ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_11
від 24 квітня 2017 року про вжиття заходів для вирішення спірного питання, сільським головою села Сваричів ОСОБА_9 суди встановили, що огорожа ОСОБА_8 встановлена близько 15 років тому. Жодних скарг до цього часу від жителів вказаної вулиці щодо зменшення ширини дороги до сільської ради не надходило. Для вирішення спірного питання ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду.
Судами встановлено, що згідно довідки Сваричівської сільської ради
від 08 грудня 2017 року за відомостями погосподарської книги за ОСОБА_2 закріплено 0,07 га земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
З листа начальника відділу містобудування і архітектури Рожнятівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 18 квітня 2018 року № 32/01-18 суди встановили, що комунальним підприємством «Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро» Рожнятівської районної ради Івано-Франківської області виготовлено ескіз намірів забудови земельної ділянки ОСОБА_1 , в якому вказано червоні лінії та проектне розширення дороги по вулиці Богдана Хмельницького відповідно до генерального плану села Сваричів Івано-Франківської області. Відповідно до пункту 7.26* ДБН 360-92 ** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» територія вулиць і доріг всіх категорій, відокремлюються від інших функціональних територій поселень за фіксованими границями - червоними лініями. Розбивочні креслення червоних ліній призначаються для забезпечення регулювання і містобудівного контролю при забудові, реконструкції і благоустрою поселень, при відведенні земельних ділянок, встановленні умов їх використання. Огорожа присадибних ділянок не повинна виступати за червону лінію вулиці (пункт 3.198 ДБН 360-92**).
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками.
Згідно із положеннями статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.
Статтею 83 ЗК України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
Відповідно до статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Відповідно до частин першої-третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Встановивши, що позивачем не надано належних і допустимих доказів того,
у яких межах надавалася земельна ділянка відповідачу (чи визначалися межі на час її надання), якою земельною ділянкою фактично користується відповідач на час виникнення спору, її точність місця розташування, конфігурації, площі у співвідношенні до запроектованої вулиці Богдана Хмельницького (громадської дороги), та доказів, які б свідчили про невідповідність меж земельної ділянки, наданої відповідачу, тим межам, у яких вона надавалася, та чи має місце накладення земельної ділянки відповідача на земельну ділянку, на якій розташована громадська дорога, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
ОСОБА_1 на момент придбання будинку по вулиці Богдана Хмельницького у 2014 році мав бути обізнаним про ширину проїжджої частини, зважаючи на те, що спірна огорожа домогосподарства ОСОБА_2 встановлена понад
15 років тому.
Орган місцевого самоврядування, який представляє територіальну громаду села Сваричів Рожнятівського району, не позбавлений права на звернення до суду за захистом прав територіальної громади, у разі, якщо вважає, що ОСОБА_2 незаконно користується землями комунальної власності.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд помилково поклав на позивача тягар доказування свого позову є безпідставними, оскільки відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Посилання заявника про те, що апеляційний суд повинен був роз'яснити йому необхідність призначення експертизи не можуть бути підставою для скасування постанови апеляційного суду, оскільки згідно протоколу судового засідання від 04 вересня 2018 року позивачу було надано пам'ятку про процесуальні права та обов'язки, з якою він ознайомився та повідомив, що додатково роз'яснювати права чи обов'язки йому непотрібно. Крім того інтереси позивача в апеляційному суді представляв адвокат. Вказані обставини свідчать про дотримання судом апеляційної інстанцій положень частини п'ятої статті 12 ЦПК України та необґрунтованість доводів касаційної скарги в цій частині. При цьому касаційним судом враховано, що згідно вимог статті 105 ЦПК України призначення експертизи у даній справі не є обов'язковим.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд неправильно дослідив докази, подані на обґрунтування позовних вимог не спростовують висновки апеляційного суду, зводяться до необхідності переоцінки доказів і містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду по суті вирішення позовних вимог та не дають підстав вважати, що цим судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, що б призвели до неправильного вирішення справи.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалив судове рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 вересня
2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта