Іменем України
18 червня 2020 року
Київ
справа №643/8727/16-а
адміністративне провадження №К/9901/16837/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 643/8727/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова
на постанову Московського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2017 року (у складі судді Майстренко О.М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року (у складі колегії суддів Донець Л.О., Бенедик А.П., Мельнікової Л.В.)
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (далі також - відповідач, Управління), в якому просив:
визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо відмови в перерахунку пенсії позивачу відповідно до довідки про заробітну плату від 27 травня 2016 року № 21;
зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова обчислити пенсію позивачу на підставі довідки про заробітну плату від 27 травня 2016 року № 21;
зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити виплату державної пенсії позивачу з врахуванням виплачених сум починаючи з моменту подання заяви про перерахунок пенсії , тобто з 08 червня 2016 року.
В обґрунтування позову зазначено, що у 1987 році ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Харківським комбінатом хлібопродуктів №2 на посаді - вантажник. Позивача призвали з підприємства через військкомат на військові збори (військова частина № НОМЕР_1 ) для участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У період часу з 18 липня 1987 року по 04 жовтня 1987 року ОСОБА_1 виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. На даний час позивач має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, ІІ групу інвалідності, захворювання пов'язано з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується експертним висновком.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2017 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув право на перерахунок пенсії на підставі пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210 (далі - Постанова КМУ № 1210).
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова задоволено частково. Постанову Московського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2017 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Скасовано протокол Управління Пенсійного фонду України в Московському районі Харківської області про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій від 13 червня 2016 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 червня 2016 року про перерахунок пенсії. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем на підставі поданої позивачем заяви рішення щодо перерахунку пенсії не приймалось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Московського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2017 року та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 643/8727/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 17 червня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу № 643/8727/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 18 червня 2020 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_2 видане Харківською обласною державною адміністрацією та вкладка до нього, копія яких міститься у матеріалах справи.
У 1987 році ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Харківським комбінатом хлібопродуктів № 2 на посаді - вантажник, про що свідчить запис у трудовій книжці.
У період часу з 18 липня 1987 року по 04 жовтня 1987 року ОСОБА_1 виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою Військового комісаріату Харківської області № 1/561 від 07 червня 2001 року.
Згідно наказу № 1 від 27 травня 2016 року здійснено перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за роботу в зоні відчуження у період, а саме збільшено тарифну ставку на 100 % так, як позивач виконував складні та небезпечні для життя та здоров'я роботи в зоні відчуження.
Згідно довідки про заробітну плату № 21 від 27 травня 2016 року ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата розміром 4818,50 крб.
Згідно протоколу засідання комісії Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій від 13 червня 2016 року позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії на підставі довідки про заробітну плату від 27 травня 2016 року № 21.
У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова зазначає, що Порядком № 22-1 форма рішення, яке має прийняти Управління за результатом розгляду заяви не затверджена, а тому на виконання вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) Управлінням прийнято рішення шляхом оформлення протоколу з візами спеціалістів, які його підготували і перевірили та підписано заступником начальника Управління, відповідно до розподілу обов'язків.
Від учасників справи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року відповідає не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково прийнятними з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII).
Згідно із частиною п'ятою статті 55 Закону № 796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному Правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно із частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Постановою Правління Пенсійного фонду України затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 4.3 Порядку № 22-1, передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Таким чином, відповідно до пункту 4.3 Порядку № 22-1 саме рішення відповідного органу Пенсійного фонду за наслідками розгляду заяви та документів для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії, незалежно від результату такого розгляду, підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків).
Відповідно до підпунктів 1, 14 пункту 10 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 (зі змінами) (далі - Положення № 28-2), начальник управління здійснює керівництво управлінням Фонду, розподіляє обов'язки між своїми заступниками.
Наказом Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова від 21 серпня 2015 року № 135 (із змінами, внесеними наказом від 20 квітня 2016 року № 66), начальником розподілено функціональні повноваження між першим заступником начальника та заступником начальника.
Згідно із наданого відповідачем під час апеляційного розгляду справи Розподілу обов'язків заступник начальника, серед іншого, спрямовує, координує та контролює роботу управління щодо організації призначення, перерахунку та виплати пенсії, у тому числі іноземним громадянам, які проживають в Україні, та громадянам України у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон.
Відповідно до Наказу Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова від 20 січня 2016 року №16 визначено відповідальних за розгляд спірних питань, які виникають при призначенні (перерахунку) та виплати пенсій в управлінні, зокрема, заступника начальника управління - Юрченко Г.К.
Таким чином, рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова від 13 червня 2016 року правомірно прийнято та підписано заступником начальника управління Юрченко Г.К.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 29 жовтня 2018 року у справі № 643/10683/17, від 05 грудня 2019 року у справі № 639/6371/16-а та від 21 січня 2020 року у справі № 576/2436/16-а.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку про те, що відповідачем на підставі поданої позивачем заяви рішення щодо перерахунку пенсії не приймалось. Проте, судом апеляційної інстанції не досліджувалося питання наявності чи відсутності у позивача права на перерахунок пенсії відповідно до постанови КМУ № 1210.
Крім того, Суд вважає за необхідне зазначити, що висновок суду апеляційної інстанції щодо розгляду заяви позивача не у спосіб, визначений законом, та зобов'язання Управління повторно розглянути заяву позивача, а також скасування на цій підставі рішення суду першої інстанції, є помилковим та ґрунтується на надмірному формалізмі, що в свою чергу не відповідає завданням адміністративного судочинства та не може забезпечити позивачу ефективний спосіб захисту його прав, у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини четвертої наведеної статті, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у пункті 25 рішення у справі "Проніна проти України" (№63566/00), пункті 13 рішення у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункті 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№ 42310/04), в яких була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
Отже, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, помилково, з мотивів зазначених у постанові, скасував рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Керуючись статтями 242, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: І.В. Желєзний
Н.В. Коваленко