Іменем України
18 червня 2020 року
Київ
справа №160/7311/19
адміністративне провадження №К/9901/1537/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Губської О.А., Соколова В.М.
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 160/7311/19
за позовом Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення
за касаційною скаргою Виконавчого комітету Дніпровської міської ради
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року, постановлене суддею Златіном С.В.
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Мельника В.В., суддів Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.
Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування
1. У липні 2019 року Громадська організація «Платформа Громадський контроль» (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та нечинним повністю рішення відповідача від 26 липня 2019 року № 774 «Про встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КР «Дніпровський електротранспорт» ДМР».
2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем не дотримано процедуру прийняття регуляторного акта згідно вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» №1160-IV від 11 вересня 2003 року; не проведено процедуру публічного обговорення; проект рішення «Про встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР» було опубліковано за 19 робочих днів до дня його розгляду з метою прийняття; питання щодо встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР» не було включено до плану діяльності Відповідача на 2019 рік з підготовки проектів регуляторних актів; також відповідачем порушено вимоги частини 3 статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI від 13 січня 2011 року, оскільки проект рішення було оприлюднено менш ніж за 20 робочих днів до моменту його прийняття; не проведення процедури публічного обговорення підвищення тарифів є порушенням п.4 Розділу 4 Порядку формування тарифів на послуги міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус), затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України 25.11.2013 року № 940.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 26 липня 2019 року № 774 «Про встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР».
4. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем у встановлений Законом спосіб не вчинено ані включення проектів оскаржуваних актів до плану регуляторної діяльності, ані повідомлення про оприлюднення проекту регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій, ані відповідного аналізу регуляторного впливу; не проведено належним чином їх обговорення. Вказане має наслідком порушення принципу прозорості та врахування громадської думки та тягне порушення прав як Позивача, так і інших громадян - мешканців м. Дніпра.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
5. 11 січня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, у якій скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» відмовити повністю.
6. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення відповідача не підпадає під ознаки регуляторного акта, оскільки не змінює, не припиняє, не скасовує норму права, тобто не є нормативно-правовим актом та містить індивідуально-конкретні приписи. Оскаржуване рішення, на думку скаржника, не порушує права, свободи або інтереси позивача, що свідчить про відсутність у останнього адміністративної процесуальної дієздатності.
6.1. Звертає увагу на те, що позивач не довів факту порушення своїх прав, то навіть у разі якщо рішення та дії/бездіяльність суб'єкта владних повноважень є протиправним, підстав для задоволення позову немає. Позивачем не доведено, які є суб'єктивні права позивача, як громадської організації, порушені у спірних правовідносинах.
7. 11 січня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., суддів Губська О.А., Соколов В.М.
8. Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 17 червня 2020 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи
10. 17 лютого 2020 року від Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» надійшов відзив на касаційну скаргу, де позивач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняті судом першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Вказують на те, що оскаржуване рішення відповідача встановлює тарифи на перевезення у міському електротранспорті не лише для КП «Дніпровський електротранспорт», а й для невизначеного кола пасажирів, оскільки зобов'язує їх сплачувати за проїзд за новими тарифами. Також зазначають, що громадські організації мають право звернення до суду з позовами на захист статутних цілей організації або на захист суспільного інтересу, що відповідає стандартам захисту прав людини відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Установлені судами фактичні обставини справи
11. 27 липня 2018 року рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №777 встановлено тарифи на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР, у відповідності до якого, зокрема, встановлено тариф на одну поїздку пасажира у розмірі 4 грн, та тариф на перевезення багажу (одне місце) у розмірі 4 грн.
12. 27 червня 2019 року КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР був направлений лист до Директора департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради, в якому було зазначено прохання підвищити тарифи на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР. До вказаного вище листа додано, зокрема, розрахунок вартості проїзних квитків КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР.
13. 02 липня 2019 року Департамент транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради скерував лист до міського голови, у якому просить надати дозвіл на підготовку проекту рішення щодо встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР з перевезення пасажирів та багажу у міському електротранспорті (трамвай, тролейбус) у розмірі 6,00 грн. та підвищення вартості проїзних документів на проїзд у міському електротранспорті.
14. 02 липня 2019 року міський голова надав розпорядження на підготовку відповідного проекту рішення.
15. Виконавчий комітет Дніпровської міської ради своїм листом 26 липня 2019 року прийняв рішення № 774 «Про встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР.
16. Даним рішенням виконавчий комітет встановив тариф, зокрема, на послугу з перевезення пасажирів у розмірі 6,00 грн за разовий проїзд одного пасажира та за послугу з перевезення багажу у розмірі 6,00 грн; а рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 27 липня 2018 року № 777 «Про встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР», визнано таким, що втратило чинність.
Релевантні джерела права
17. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Відповідно до статті 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ від 05 квітня 2001 року забезпечення організації пасажирських перевезеньна міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.
19. Відповідно до п.п. 2 п. «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованої постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.
20. У відповідності до статті 7 вказаного Закону забезпечення організації пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.
21. Частиною 12 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21 травня 1997 року (далі - Закон №280/97-ВР, у редакції чинній на час винекнення спірних правовідносин) визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
22. Разом з тим, положеннями статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року № 1160-IV (далі - Закон № 1160-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що регуляторний акт - це:
- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;
- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
23. Відповідно до статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформції" № 2939-VІ від 13 січня 2011 року розпорядники інформації зобов'язані, зокрема, оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами.
24. Відповідно до статті 5 Закону № 1160-IV забезпечення здійснення державної регуляторної політики включає, зокрема, підготовку аналізу регуляторного впливу; планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів; оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю.
25. Згідно із статтею 6 Закону № 1160-IV громадяни, суб'єкти господарювання, їх об'єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб'єктів господарювання, мають право, зокрема, подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю.
26. Відповідно до статті 7 Закону № 1160-IV регуляторні органи затверджують плани діяльності з підготовки ними проектів регуляторних актів на наступний календарний рік не пізніше 15 грудня поточного року, якщо інше не встановлено законом.
План діяльності з підготовки проектів регуляторних актів повинен містити визначення видів і назв проектів, цілей їх прийняття, строків підготовки проектів, найменування органів та підрозділів, відповідальних за розроблення проектів регуляторних актів.
Затверджені плани діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, а також зміни до них оприлюднюються у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніш як у десятиденний строк після їх затвердження.
27. Статтею 8 Закону № 1160-IV передбачено, що стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу.
Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.
28. Відповідно до положень статті 9 Закону № 1160-IV, кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.
Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.
Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити:
- стислий виклад змісту проекту;
- поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції;
- інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п'ятою статті 13 цього Закону);
- інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань;
- інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями зауважень та пропозицій.
Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.
Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.
Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.
29. Статтею 13 Закону № 1160-IV встановлені способи оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності.
Положеннями зазначеної статті встановлено, що план діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації цього регуляторного органу, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі Інтернет.
Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.
Звіт про відстеження результативності регуляторного акта оприлюднюється шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації регуляторного органу, який прийняв цей регуляторний акт, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці цього регуляторного органу в мережі Інтернет.
При визначенні регуляторними органами друкованих засобів масової інформації, в яких публікуються документи, зазначені у частинах першій - третій цієї статті:
- надається перевага офіційним друкованим засобам масової інформації;
- забезпечується відповідність сфери компетенції регуляторного органу на відповідній території сфері розповсюдження друкованого засобу масової інформації.
Якщо в межах адміністративно-територіальної одиниці чи в населеному пункті не розповсюджуються друковані засоби масової інформації, а місцеві органи виконавчої влади, територіальні органи центральних органів виконавчої влади, органи та посадові особи місцевого самоврядування не мають своїх офіційних сторінок у мережі Інтернет, документи, зазначені у частинах першій - третій цієї статті, можуть оприлюднюватися у будь-який інший спосіб, який гарантує доведення інформації до мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці чи до відповідної територіальної громади.
Витрати, пов'язані з оприлюдненням документів, зазначених у частинах першій - третій цієї статті, фінансуються за рахунок розробників проектів регуляторних актів або регуляторних органів, які оприлюднюють ці документи.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
30. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ» (далі - Закон № 460-IX).
31. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
32. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
33. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
34. Згідно частини 4 статті 328 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
35. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС (в редакції до 08 лютого 2020 року) України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
36. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
37. Предметом спору у даній справі є правомірність прийнятого Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради рішення від 26 липня 2019 року №774 «Про встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КР «Дніпровський електротранспорт» ДМР».
38. Спірним питанням у цій справі є визначення чи відноситься оскаржене рішення виконавчого комітету місцевого самоврядування до категорії - регуляторних актів.
39. Перевіряючи доводи касаційної скарги в межах наведених у ній доводів, Верховний Суд приходить до таких висновків.
40. Верховний Суд у постанові від 06 травня 2020 року у справі №804/340/18, висловлювався, що регуляторним актом може визнаватись як нормативно-правовий акт, так й інший офіційний письмовий документ, який відповідає сукупності певних ознак, зокрема таких як: 1) прийняття уповноваженим на це регуляторним органом; 2) встановлення, зміна чи скасування норм права; 3) застосування неодноразово та щодо невизначеного кола осіб.
41. З оскаржуваного рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 26 липня 2019 року № 774 слідує, що він розрахований на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб, з метою встановлення тарифів на перевезення населення у місті Дніпрі.
42. В аспекті зазначеного слідує, що рішення відповідача про встановлення тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування від 26 липня 2019 року є регуляторними актами.
43. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 11 лютого 2020 року № 210/3268/15-а, від 25 квітня 2018 року у справі № 591/6936/15-а та від 21 грудня 2018 року у справі № 591/1335/15-а.
44. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили правову природу оскаржуваного у цій справі рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради.
45. Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що прийняттю регуляторного акта передує відповідна законодавчо визначена процедура, яка включає в себе, з-поміж іншого, оприлюднення плану діяльності регуляторного органу, повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу.
46. Матеріали справи не містять достатніх доказів, що оскаржувані регуляторні акти відповідача прийняті з належним аналізом регуляторного впливу, а проекти регуляторних актів оприлюднені у відповідних друкованих засобах масової інформації як це передбачено приписами статті 12 Закону № 1160-IV.
47. Наведене свідчить про порушення відповідачем одного із основних принципів державної регуляторної політики України, визначених у статті 4 Закону № 1160-IV, а саме принципу прозорості та врахування громадської думки, який полягає у відкритості для фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов'язковому розгляді регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, обов'язковості та своєчасності доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.
48. Тож ураховуючи, що відповідачем не дотримано законодавчо визначеної процедури оприлюднення спірного рішення про встановлення тарифів, яке є регуляторним актом, прийняття цього рішення було неможливе з огляду на приписи статті 36 Закону № 1160-IV, що правильно встановлено судами попередніх інстанцій.
49. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про відсутність у позивача права на звернення до суду з цим позовом, оскільки оскаржувані рішення не зачіпають його інтереси, з огляду на таке.
50. Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України "Про громадські об'єднання" від 22 березня 2012 року № 4572-VI (далі - Закон № 4572-VI) громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.
51. Згідно з частиною п'ятою статті 1 Закону № 4572-VI громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.
52. Приймаючи до уваги, що оскаржуване рішення підпадає під ознаки регуляторного акту, то його дія автоматично поширюється на невизначене коло осіб, в тому числі на членів Громадської організації «Платформа Громадський Контроль».
53. За такого правового врегулювання позивач є частиною громадського суспільства, а отже наділений правом відповідно до своєї статутної діяльності оскаржувати рішення, які зачіпають інтереси його членів.
54. Подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 804/340/18 і Суд не знаходить підстав для відступу від нього.
55. За такого правового регулювання, предмета і підстави позову в даному адміністративному спорі, Верховний Суд встановив, що суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до обґрунтованого та законного висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
56. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
57. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
58. Доводи та аргументи Виконавчого комітету Дніпровської міської ради до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
59. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанції.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
60. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
61. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
62. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення судів попередніх інстанцій відсутні.
63. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
64. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
65. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради залишити без задоволення.
2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2019 року у справі № 160/7311/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
О.А. Губська
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду