ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.06.2020Справа № 910/4285/20
Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АСКА" Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА"
про відшкодування шкоди 13 195, 55 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АСКА" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА" (надалі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації в розмірі 13 195,55 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача перейшло право зворотної вимоги до відповідача, як до особи відповідальної за відшкодування заподіяних збитків на суму 13 195, 55 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 відкрито провадження у справі №910/4285/20. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив, а також зобов'язано Моторне (транспортне) страхове бюро України надати поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/8115718.
15.04.2020 від Моторного (транспортного) страхового бюро України до суду надійшла інформація про страхове покриття згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/8115718.
04.05.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що розмір страхового відшкодування має визначатись виходячи з розміру шкоди оціненої у встановленому законом порядку та з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, а також без врахування податку на додану вартість (надалі - ПДВ), а відтак розмір страхового відшкодування має становити 9 742,61 грн, у зв'язку із чим відповідач просив суд задовольнити позов частково, на вказану суму. Також відповідач просив суд продовжити строк для подання відзиву, з урахуванням змін до Господарського процесуального кодексу України
(надалі - ГПК України) щодо продовження процесуальних строків, внесених відповідно ч. 4 Розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України та долучити відзив до матеріалів справи.
Так, суд враховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" та постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із внесеними до неї змінами) з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, у зв'язку з чим до ГПК України внесені зміни щодо продовження процесуальних строків.
Відповідно до ч. 4 Розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України.
За приписом ч. 2 ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З урахуванням вищевикладеного, строк для подання відзиву, що встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 слід вважати продовженим, у зв'язку із чим суд долучає наданий відповідачем відзив до матеріалів справи та приймає його до розгляду.
Водночас, розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
При цьому з огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Зокрема, при розгляді даної справи суд враховує, що як згадувалось вище, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" та постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із внесеними до неї змінами) з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, у зв'язку з чим до ГПК України внесені зміни щодо продовження процесуальних строків.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
13.02.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС", як страховиком та ОСОБА_1 , як страхувальником, був укладений договір страх113ування транспортного засобу № 3452603 (далі - Договір страхування), предметом якого є страхування транспортного засобу "MAZDA 6", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Як вбачається з наявних в матеріалах справи довідки Управління патрульної поліції у м. Києві № 3019087553282334 про дорожньо-транспортну пригоду та постанови Святошинського районного суду м. Києва від 16.04.2019 року у справі № 759/6193/19, 26.03.2019 року о 10 годині 00 хвилин в м. Києві по вул. Героїв Космосу, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів, а саме - "VOLKSWAGEN TRANSPORTER", державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та застрахованого позивачем автомобіля "MAZDA 6", державний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до вищезазначеної постанови Святошинського районного суду м. Києва від 16.04.2019 року у справі № 759/6193/19, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Позивач вказує на той факт, що відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 07.04.2019 від 08.04.2019, складеного Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ремонтної калькуляції № 07-04-2019 від 08.04.2019, копії яких містяться в матеріалах справи, розмір відновлювального ремонту автомобіля "MAZDA 6", державний номер НОМЕР_1 склав 15 683 , 88 грн.
Як вбачається зі страхового акту № Е-1902 від 12.04.2019, копія якого міститься в матеріалах справи, позивачем здійснено розрахунок страхового відшкодування в сумі 14 195,55 грн та виплачено страхове відшкодування в сумі 2 401,95 грн на рахунок страхувальника - ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 7047 від 16.04.2019 року, копія якого також міститься в матеріалах справи та при цьому частину страхового відшкодування у розмірі 11 793, 60 гри, було утримано з ОСОБА_1 в рахунок оплати ним Договору страхування.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) виплата страхового відшкодування страхувальнику є юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення у страховика у межах фактичних витрат права вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні норми містить стаття 27 Закону України "Про страхування", за приписами якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таке право позивач може реалізувати, звернувшись за виплатою і до страхової компанії (відповідача), яка застрахувала цивільну відповідальність особи, яка завдала шкоди, на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", адже за змістом статті 3 цього Закону одним із принципів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є гарантоване забезпечення відшкодування шкоди потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Так, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 - водія транспортного засобу "VOLKSWAGEN TRANSPORTER", державний номер НОМЕР_2 , який є винною особою у скоєнні ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Омега" на підставі полісу № АМ/8115718 зі строком дії з 15.11.2018 по 14.11.2019, цим полісом встановлено ліміт по майну у розмірі 100 000,00 грн. франшизу в розмірі 1 000,00 грн.
Отже, в даному випадку відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності водія автомобіля "VOLKSWAGEN TRANSPORTER", державний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_2 , тобто особи, яка визнана винною у ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Відтак, розмір шкоди (як оціненої так і фактично завданої) та коефіцієнт фізичного зносу застрахованого автомобіля підлягають доведенню перед судом сторонами спору належними засобами доказування відповідно до статей 74, 76 ГПК України.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Водночас, суд враховує, що Закони України "Про страхування" та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачають зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, на що також вказує Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015 р. у справі № 3-50гс15, проте, відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при здійсненні відшкодування обов'язковим є врахування зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Стаття 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття "шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого". Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:
- з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
- з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
- з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
- з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
- з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
- з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відтак, оскільки страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність, на умовах спеціального нормативно-правого акта, а саме Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", то в даному випадку застосовуються норми цього Закону, а саме статті 29.
Згідно з п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395) (надалі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до пункту 7.38 Методики, значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
При цьому згідно п. 7.39. Методики, винятками стосовно використання зазначених вимог є:
а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний);
б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини));
в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ;
г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики;
ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 до цієї Методики.
Так, як вбачається зі звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 07.04.2019 від 08.04.2019 складеного Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, при визначенні вартості відновлювального ремонту автомобіля "MAZDA 6", державний номер НОМЕР_1 , оцінювачем встановлено, що автомобіль відновлювався три і більше разів та при цьому присутні деформації без пошкодження лакофарбового покриття (ЛФП) та було здійснено пофарбування кузову, у зв'язку із чим коефіцієнт фізичного зносу складових автомобіля визначено в розмірі 0,46 та з урахуванням якого, вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 11 576,08 грн.
Натомість позивач, при визначенні розміру страхового відшкодування виходить з вартості відновлювального ремонту автомобіля "MAZDA 6", державний номер НОМЕР_1 , що визначений відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 07.04.2019 від 08.04.2019 та ремонтної калькуляції № 07-04-2019 від 08.04.2019 в розмірі 15 683, 88 грн, без врахування коефіцієнту фізичного зносу.
Поряд із тим, як зазначалося вище, відповідно до страхового акту № Е-1902 від 12.04.2019 позивачем визначено суму страхового відшкодування в розмірі 14 195, 55 грн та було нараховано безпосередньо потерпілій особі - ОСОБА_1 (в тому числі зараховано частину відшкодування в рахунок оплати договору страхування).
Так, за змістом приписів п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ)
З наведеного випливає, що у тому разі, якщо страхове відшкодування було утримане безпосередньо на користь особи, потерпілої у ДТП та при цьому ремонт пошкодженого автомобіля не здійснювався, розмір такого страхового відшкодування визначається страховиком (в даному - позивачем) як шкоду, оцінену в порядку, що визначений чинним законодавством. При цьому, в такому випадку, сума ПДВ не підлягає включенню до суми страхового відшкодування.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки суду не надано доказів на підтвердження здійснення відновлювального ремонту автомобіля "MAZDA 6", державний номер НОМЕР_1 тобто відсутній відповідний документ, що засвідчує понесення фактичних витрат у зв'язку із відновлювальним ремонтом автомобіля (рахунок-фактура, акт виконаних робіт, тощо), слід дійти висновку, що у позивача до відповідача виникло право вимагати відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 07.04.2019 від 08.04.2019, з урахуванням зносу, тобто в сумі 11 576,08 грн.
Поряд із тим, відповідач вказує на те, що оскільки страхове відшкодування було нараховано позивачем безпосередньо потерпілій особі, а тому зазначена вище сума страхового відшкодування в розмірі 11 576,08 грн підлягає зменшенню на суму ПДВ, оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля "MAZDA 6", державний номер НОМЕР_1 визначалась оцінювачем ОСОБА_3 з урахуванням суми податку на додану вартість, на підтвердження чого відповідач вказує на другий аркуш ремонтної калькуляції № 07-04-2019 від 08.04.2019, де при визначенні вартості ремонту автомобіля зазначено: "ціни +20%".
Суд приймає до уваги вказані доводи відповідача, проте зі змісту калькуляції № 07-04-2019 від 08.04.2019 не вбачається, що відмітка ("ціни +20%"), на яку вказує відповідач, свідчить про нарахування саме ПДВ на вартість відновлювального ремонту автомобіля.
При цьому зі змісту позовної заяви не вбачається, що позивачем було включено ПДВ до суми страхового відшкодування, заявленого до стягнення з відповідача. Зі змісту звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 07.04.2019 від 08.04.2019 також не вбачається, що до розрахунку вартості відновлювального ремонту автомобіля "MAZDA 6", державний номер НОМЕР_1 було включено суму ПДВ.
За таких обставин, слід дійти висновку, що усі зазначені вище обрахунки щодо вартості відновлювального ремонту автомобіля "MAZDA 6", державний номер НОМЕР_1 здійснювалися без збільшення на суми ПДВ (тобто, ПДВ не нараховувалося), тому відповідно відсутні підстави і зменшувати суму страхового в розмірі 11 576,08 грн на суму ПДВ.
Поряд із тим, суд враховує положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до якого підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Закріплене зазначеним положенням право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18).
Так, в матеріалах справи міститься копія заяви позивача про виплату страхового відшкодування № 401-15/2 від 27.05.2019, факт отримання якої відповідачем не оспорюється та додатково підтверджується долученим відповідачем до відзиву страховим актом № 712-13790Р від 05.12.2019, на підставі якого відповідач визначив розмір страхового відшкодування на користь позивача за наслідком означеної вище ДТП в сумі 9 742,61 грн, позаяк даний страховий акт був складений з посиланням на регресу вимогу ПрАТ "АСКА" (правонаступником якого його позивач), а тому суд приходить до висновку, що звернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування виплаченого ним у із настанням описаної вище дорожньо-транспортної пригоди здійснено протягом однорічного терміну, тобто з дотриманням терміну, що визначений приписами статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відшкодуванню відповідачем на користь позивача підлягає страхове відшкодування в сумі 10 576,08 грн, яке визначене відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 07.04.2019 від 08.04.2019 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (в сумі 11 576,08 грн та за вирахуванням франшизи, що визначна полісом № АМ/8115718 в сумі 1 000,00 грн).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача за захистом яких він звернувся до суду - порушені відповідачем та разом із тим, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування є обґрунтованими частково - на суму 10 576,08 грн, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню частково, на вказану суму.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 114, 129, 232, 233, 236, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288, ч. 4 Розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АСКА" задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 17, літ. А; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 21626809) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АСКА" (69005, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Вознесенівський район, вул. Перемоги, буд. 97-А; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 13490997) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 10 576,08 грн. та судовий збір в розмірі 1 684,73 грн. Видати наказ.
3. В іншій частині позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АСКА" відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Зазначені строки обчислюються з урахуванням ч. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 19.06.2020 року.
Суддя Ю.О. Підченко