ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.06.2020Справа № 910/1633/20
За позовом доПриватного підприємства "Транс Логістик" Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
про стягнення 974 098, 96 грн.
Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився;
від відповідача:не з'явився.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/1633/20 за позовом Приватного підприємства "Транс Логістик" (надалі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором добровільного страхування наземного транспорту № 28-0101-00001/7 від 08.10.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно не виконує свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту № 28-0101-00001/7 від 08.10.2018 чим порушує право позивача на отримання страхового відшкодування.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/1633/20, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 27.03.2020.
Між тим 05.03.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що позивачем, відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 28-0101-00001/7 від 08.10.2018, не надано відповідачеві всіх документів, що необхідні для здійснення страхової виплати та при цьому відповідач не отримав запит до Козелецького районного суду Чернігівської області з етою отримання копії вироку суду, де і буде зазначено обсяг отриманих пошкоджень вантажного автомобіля "MAN-TGM 18.250", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а відтак звернення позивача із даним позовом є передчасним, у зв'язку із чим відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
13.03.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача, у якому він зазначив, що розмір страхового відшкодування відповідачем не оскаржується та при цьому позивач зазначив, що у майбутній вирок Козелецького районного суду Чернігівської області у відношенні водія позивача ОСОБА_1 не визначатиме обсяг пошкоджень вантажного автомобіля "MAN-TGM 18.250", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , адже, вирок суду по цій справі буде визначати правову кваліфікацію дій водія ОСОБА_1 у вчиненні злочину, що передбачає Кримінальний кодекс України.
Між тим, підготовче судове засідання призначене на 27.03.2020 о 11:40 год не відбулося з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, з урахуванням Указу Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами та доповненнями), якою установлено з 12 березня 2020 року до 24.04.2020 року на усій території України карантин, у зв'язку із чим наступне судове засідання було призначено судом на 13.05.2020, про що було повідомлено Сторони та відображено у відповідній ухвалі суду від 15.04.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.06.2020.
01.06.2020 від відповідача до суду надійшла заява, у якій він просив суд розглянути справи за відсутності представника та з урахуванням відзиву.
Поряд із тим 05.06.2020 від позивача до суду також надійшла заява (клопотання) про розгляд судового засідання без участі позивача.
У судове засідання, що відбулось 12.06.2020, представники Сторін не з'явилися.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Так, ухвали суду були надіслані за адресами Сторін, які містяться у позовній заяві та у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
Таким чином, оскільки Сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та при цьому - на засадах відкритості та гласності судового процесу Сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а також з урахуванням заяв Сторін про розгляд справи без участі їх представників, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників Сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
08.10.2018 між Приватним підприємством "Транс Логістик" (надалі за договором - Страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (надалі за договором - Страховик) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 28-0401-00001/7 (надалі - Договір), за умовами кого (п. 3.1. частини ІІ Договору) предметом цього Договору є майнові інтереси, шо не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням визначеним у Частині І Договору наземним транспортним засобом (надалі - ТЗ ) та стаціонарно встановленим на ньому додатковим обладнанням (надалі - ДО).
За змістом частини І Договору визначено, зокрема, вид страхування - 7.1 Добровільне страхування наземного транспорту (КАСКО), страховим ризиком, між іншого, визначено пошкодження, знищення, або втрат ТЗ внаслідок ДТП (дорожньо-транспортної пригоди), строк дії договору - з 31.10.2018 по 30.10.2019, при цьому застрахованими є транспортні засоби, зазначені у Додатку 2 до цього Договору.
Так, як вбачається з Додатку 2 до Договору, застрахованим є, зокрема, вантажний автомобіль "MAN-TGM 18.250", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (загальна страхова сума (ТЗ та ДО) - 2 102 000,00 грн.
За умовами до п. п. 11.3.8 Договору, Страховик має право проводити страхове розслідування з приводу перевірки наданої страхувальником інформації і документів стосовно ТЗ, факту і обставин настання страхового випадку, розміру завданих збитків та виконання страхувальником обов'язків за Договором, робити запити до уповноважених органів відносно причин, обставин та наслідків страхового випадку.
При цьому відповідно до п. п. 13.1.1 Договору, з метою встановлення обставин страхового випадку, визначення розміру збитку та виплати страхового шкодування страхувальник зобов'язаний надати страховику, в залежності від страхованого ризику та типу страхового випадку наступні документи:
13.1.1.1. письмову заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування;
13.1.1.2. документи, що посвідчують особу Страхувальника/вигодонабувача (для юридичної особи: свідоцтво про державну реєстрацію; довідку про включення до ЄДРПОУ);
13.1.1.3. довідку відповідних компетентних органів, в залежності від типу страхового випадку;
13.1.1.4. копію договору страхування;
13.1.1.5 документи, що підтверджують майновий інтерес Страхувальника (Вигодонабувача) - свідоцтво про реєстрацію. Договір купівлі продажу, договір оренди, тощо;
13.1.1.6. документи, що підтверджують вартість відновлювального ремонту, необхідних для відновлення пошкодженого застрахованого ТЗ та/або ДО, а саме:
а) документи ремонтних підприємств (наряд - замовлення та (або) калькуляції, та (або) рахунки, де буде здійснено відновлювальний ремонт ТЗ, із зазначенням переліку відновлювальних робіт, їх вартість, вартість деталей, що і замінюються, та ін.;
б) висновок незалежної експертизи, якщо вона замовлялась Страхувальником;
Поряд із тим відповідно до п. п. 13.1.4.2 Договору, при настанні страхового їдку по ризику "ДТП" додатково до документів, вказаних в п. 13.1.1 частини II цього Договору надаються наступні документи, а саме: довідка про факт ДТП, що мало місце, із зазначенням дати, часу, місця та пошкоджень ТЗ, фотокопії схеми ДТП за такої можливістю.
Згідно п. 15.1. Договору, виплата страхового відшкодування здійснюється Страховиком відповідно до умов цього Договору та законодавства України, на підставі страхового акту та всіх необхідних і належним чином оформлених документів зазначених в Розділі 13 Частини II цього Договору.
Так, за своєю правовою природою між Сторонами укладено договір страхування. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 979, 980, 982 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. ст. 179, 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) він вважається укладеним та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
За визначенням, яке міститься в абз. 2 ст. 9 Закону України "Про страхування", страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Так, матеріалах справи міститься копія листа відповідача № ССКА-5809-1 від 23.07.2019, що був надісланий позивачеві та із якого вбачається, що раніше - 10.06.2019 від позивача надійшла заява про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування щодо настання події, яка має ознаки страхового випадку за ризиком ДТП та яка сталася з вантажним автомобілем "MAN-TGM 18.250", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та при цьому, з посиланням на умови Договору, відповідач зазначив, що рішення про виплату/відмову у виплаті страхового відшкодування буде прийнято після закінчення страхового розслідування.
Згодом - листом № Т-2019-001348 від 19.12.2019 позивач просив, зокрема, надати розрахунок прогнозованої суми страхового відшкодування та відповідач, у свою чергу, листом № 03/0417 від 21.01.2020 повідомив позивача про те, що прогнозована сума страхового відшкодування становить 974 098,96 грн (копії вказаних листів також містяться в матеріалах справи).
Поряд із тим в матеріалах справи містяться копії замовлених відповідачем звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № ССКА-5809-1 від 19.08.2019, що була проведена оцінювачем ОСОБА_2 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №239/19 від 26.03.2019 та звіт про розрахунок ринкової вартості пошкодженого колісного транспортного засобу №607/09/19 від 27.09.2019, що була проведена оцінювачем ОСОБА_3 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №568/18 від 17.07.2018), зі змісту яких вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля "MAN-TGM 18.250", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням зносу склала 1 318 822,49 грн та при цьому дійсна вартість застрахованого ТЗ та ДО на момент настання страхового випадку, визначена на підставі авто товарознавчої експертизи становить 1 981 304,47 грн, франшиза за умовами Договору становить 105 100,00 грн та розмір заподіяного збитку становить 1 768 885,52 грн та водночас, оскільки ТЗ зазнав конструктивної загибелі, попередня вартість працездатних складових становить 902 105,51 грн.
Позивач, натомість, зазначає, що відповідно до складеного на його замовлення висновку судового експерта Дроздова Ю.В. № 2510/19/19 від 07.11.2019, копію якого позивачем долучено до позовної заяви, ринкова вартість автомобіля "MAN-TGM 18.250", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 1 938 521,02 грн, а вартість відновлювального ремонту автомобіля внаслідок ДТП становить 1 888 178,05 грн та водночас, у розрахунку вартості позовних вимог позивач посилається на суми вартості відновлювального ремонту, що визначені саме в звіті про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяній пошкодженням транспортного засобу № ССКА-5809-1 від 19.08.2019, що був визнанні відповідачем, а отже, не потребують додаткового підтвердження.
Відтак, з огляду на вищевикладене, вбачається, що позивачем заявлено страхове відшкодування в розмірі 974 098,96 грн, про яке було вказано відповідачем у листі № Т-2019-001348 від 19.12.2019.
Разом із тим, позивач вказує на те, що дії відповідача та формальні його відписки щодо продовження страхового розслідування, є способом уникнення виконання взятих на себе зобов'язань щодо виплат страхового відшкодування та при цьому відбулось порушення прав позивача на отримання страхового відшкодування і саме за захистом цього права позивач змушений звернутися до суду.
Приписами ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, закріплено право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
При цьому суд приймає до уваги, що згідно п. 3) ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом;
Як зазначалося вище, згідно п. 15.1. Договору, виплата страхового відшкодування здійснюється Страховиком відповідно до умов цього Договору та законодавства України, на підставі страхового акту та всіх необхідних і належним чином оформлених документів зазначених в Розділі 13 Частини II цього Договору.
З наведеного випливає, що обов'язок виплати страхового відшкодування за Договором виникає після надання страхувальником (позивачем) документів, що перелічені у п. п. 13.1.1 та п. п. 13.1.4.2 Договору, за результатом чого страховик (відповідач) приймає рішення щодо виплати страхового відшкодування та складає відповідний страховий акт.
Відповідач, натомість зазначив, що позивачем не надано відповідачу всі документи, передбачені розділом 13 Договору, а саме - довідку про факт ДТП, що мало місце, із зазначенням дати, часу, місця та пошкоджень ТЗ або фотокопії схеми ДТП, відповідач до теперішнього часу не отримав відповіді Козелецького районного суду Чернігівської області.
Натомість позивач надав суду протоколи допиту підозрюваного ОСОБА_1 - водія автомобіля "MAN-TGM 18.250", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якості підтвердження вини даної особи у вчиненні ДТП, за результатом якої було пошкоджено даний автомобіль.
Водночас, суд зауважує, що предметом розгляду даної справи є виконання відповідачем умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 28-0101-00001/7 від 08.10.2018 в частині виплати страхового відшкодування та до предмету доказування не входить доведення факту вини вказаної особи у ДТП, а натомість - встановленню підлягає належне виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за Договором.
Так, частиною ч. 2 ст. 76 ГПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписом ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
При цьому в силу ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач, у свою чергу, не надав доказів на підтвердження надання відповідачеві документів відповідно до п. п. 13.1.1 та п. п. 13.1.4.2 Договору.
Статтями 525 та 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями статті 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також суд враховує, що при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Зокрема, відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Окрім того, в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004 зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Також Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Як зазначалося вище, за приписами ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
При цьому, відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Позивачем не доведено того, що відповідачем були порушені його права щодо виплати страхового відшкодування за Договором, позаяк суду не надано доказів на підтвердження того факту, що станом на момент розгляду справи такий обов'язок у відповідача виник, оскільки позивачем, зі свого боку, не доведено виконання обов'язку із надання документів відповідно до п. п. 13.1.1 та п. п. 13.1.4.2 Договору, про що зазначалося вище.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 974 098, 96 грн за договором добровільного страхування наземного транспорту № 28-0101-00001/7 від 08.10.2018 є необґрунтованими, у зв'язку із чим в позові слід відмовити.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Також суд враховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" та постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із внесеними до неї змінами) з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, у зв'язку з чим до ГПК України внесені зміни щодо продовження процесуальних строків.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 114, 129, 232, 233, 236, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288, 316, ч. 4 Розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Транс Логістик" відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Зазначені строки обчислюються з урахуванням ч. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17.06.2020 року.
Суддя Ю.О. Підченко