Справа № 369/2080/19 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.
16 червня 2020 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів: Шурко О.І., Ганечко О. М.,
за участю секретаря: Кірієнко Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Національного університету оборони України імені Івана Черняховського до Виконавчого комітету Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Київського квартирно-експлуатаційного управління про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року,
Національний університет оборони України імені Івана Черняховського звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 08 серпня 2018р. за №123 "Про відмову у присвоєнні адреси об'єктам нерухомого майна військового містечка №265", що належить на праві оперативного управління Національному університету оборони імені Івана Черняховського; зобов'язати виконавчий комітет Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області повторно розглянути заяву Національного університету оборони України імені Івана Черняховського від 22 січня 2018р. за №182/298 щодо присвоєння поштової адреси об'єктам нерухомого майна військового містечка №265 та прийняти відповідне рішення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Бузівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області подано апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи апелянта обґрунтовані тим, що питання присвоєння поштової адреси на законодавчому рівні не врегульовано (на момент прийняття рішення виконавчим комітетом). Також апелянт зазначає, що об'єкти нерухомості, яким позивач просить присвоїти поштові адреси знаходяться на території Макарівського району Київської області, у зв'язку з чим відповідач немає повноважень щодо присвоєння адрес об'єктам, які знаходяться на території іншого району.
У відзиві Національного університету оборони України імені Івана Черняховського на апеляційну скаргу Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги та вказано, що відповідно до вимог чинного законодавства сільські ради уповноважені присвоювати поштові адреси об'єктам нерухомого майна на усій території ради, з огляду на пп. 10 п. «б» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що відповідає поняттю обліку об'єктів нерухомого майна. Крім того, зауважено про необґрунтованість посилань, які стосуються розташування вказаних об'єктів поза адміністративними межами Бузівської сільради та неподання правовстановлюючих документів на об'єкти, оскільки такі мотиви не досліджувались відповідачем та не були підставою для відмови в присвоєнні адрес, яка обґрунтована лише відсутністю повноважень на такі дії.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, вказавши про його обґрунтованість та відповідність положенням чинного законодавства. Представник Київського квартирно-експлуатаційного управління підтримав позицію позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з'явились, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи, відповідно до Директиви начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 02 квітня 1997 р. за № ДГШ 12 "Про передачу частини військового містечка № 265 у м. Києві Академії Збройних Сил України" та на підставі Акту прийому-передачі будівель, споруджень і території військового містечка №265, затвердженого начальником Центрального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України 07 травня 1997 р., Академії Збройних Сил України передано будівлі та інженерні споруди військового містечка № 265 (32 кілометр Житомирського шосе) з озером площею 45 га, а саме: готелі № 30, 36, 37; трансформаторну підстанцію № 42, контрольно-перепускний пункт № 43.
Згідно постанов КМУ від 16 березня 1999 р. за №394 та від 17 грудня 2008 р. за № 1089, Указу президента України від 22 лютого 2013 р. за № 85, Академію Збройних Сил перейменовано у Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, який є його правонаступником.
З метою внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Університет звернувся до Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із заявою від 22 лютого 2018 р. за № 182/298 про присвоєння поштової адреси п'ятьом нерухомим об'єктам військового містечка № 265, що розташований в адміністративних межах цієї ради, а саме: кімнаті відпочинку (265/36) літ. "Б", загальною площею 228,4 кв.м.; ТП-407 (265/42) літ "Г", загальною площею 22,6 кв.м.; контрольно-перепускному пункту (265/43) літ. "А", загальною площею 23,8 кв.м.; кімнаті відпочинку (265/37) літ "Є", загальною площею 243,1 кв.м.; кімнаті відпочинку (265/30) літ. "Д", загальною площею 159,6 кв.м.
До заяви долучено: акти приймання-передачі будівель, споруд і території військового містечка; витяг з Єдиного державного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна; технічні паспорти будівель та споруд військового містечка № 265, які перебувають на балансі Університету; генеральні схеми військового містечка № 265.
Рішенням Виконавчого комітету Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 08 серпня 2018 року прийнято рішення № 123, яким позивачу відмовлено у присвоєнні адреси об'єктам нерухомого майна військового містечка № 265, так як дані об'єкти знаходяться за межами населеного пункту с. Буча Бузівської сільської ради, та сільській раді не делеговані повноваження щодо присвоєння поштових адрес таким об'єктам.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням обставин справи та положень пп. 10. п. "б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яким передбачено здійснення обліку нерухомого майна незалежно від форм власності, що є делегованим повноваженням виконавчого органу місцевого самоврядування, що за своїм змістом включає присвоєння адресних (порядкових) номерів об'єктам нерухомого майна на всій території ради, а тому у відповідача наявні повноваження щодо призначення адрес об'єктам нерухомого майна позивача.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Приписами ч. 2 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Таким чином, виконавчі органи рад створюються як допоміжні органи для виконання функцій та повноважень, делегованих їм даними радами та органами виконавчої влади і в своїй роботі вони підзвітні та підконтрольні цим радам та органам виконавчої влади.
Згідно з п. 41 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що прийняття рішень адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначеному цим законом належить до виконавчої компетенції сільських, селищних, міських рад.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо питань адміністративно-територіального устрою в порядку і межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до підпункту 10 пункту "б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить облік відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
Колегія суддів зазначає, що згідно з Конституцією України предметом місцевого самоврядування є питання, які випливають із колективних потреб територіальної громади, тобто самого населення, жителів, які проживають на території відповідного села, селища, міста чи декількох населених пунктів, що мають єдиний адміністративний центр (сільради).
Проте, держава може надавати органам місцевого самоврядування окремі повноваження державної виконавчої влади. Відтак, усі повноваження виконавчих органів сільських, селищних та міських рад поділяються на власні і делеговані.
При здійсненні власних повноважень органи місцевого самоврядування діють незалежно, самостійно і відповідальні тільки перед законом; при здійсненні делегованих повноважень - підконтрольні відповідним органам державної виконавчої влади (ст. 143 Конституції України).
Таким чином, забезпечується реалізація принципу поєднання місцевих і державних інтересів, який відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є одним із основних принципів здійснення місцевого самоврядування в Україні.
Відповідно до положень ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу. Публічні повноваження здійснюються переважно тими органами публічної влади, які мають найтісніший контакт з громадянином. Повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування мають бути повними і виключними. Якщо повноваження делегується органам місцевого самоврядування центральним чи регіональним органом, органи місцевого самоврядування у міру можливості мають право пристосувати свою діяльність до місцевих умов. Таким чином, передбачена можливість передачі державних та інших повноважень на місцевий рівень за допомогою реалізації принципу єдності місцевих та державних інтересів.
Окрім того, Києво-Святошинська районна адміністрація Київської області та Києво-Святошинська районна рада Київської області у своїх листах від 22.06.2018 № 07-30/1638 та від 24.09.2018 №316/02-18 відповідно, рекомендували університету для вирішення питання щодо присвоєння адреси нерухомим об'єктам військового містечка № 265 звертатися саме до відповідача.
Не заслуговують на увагу і посилання апелянта, як на доказ правомірності прийнятого ним рішення, перебування на розгляді у Верховній раді України законопроектів від 01.07.2013 № 2444а "Про внесення змін до законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації" та "Про поштовий зв'язок" і № 7085 від 06.09.2017 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері містобудування", позаяк законопроекти не є нормативно-правовими актами уповноважених суб'єктів права в розумінні Конституції України та не можуть застосовуватися органом місцевого самоврядування у своїй діяльності як джерело права.
Відтак, колегія суддів погоджується з тим, що чинним законодавством на час розгляду даної справи не визначено суб'єктів, які безпосередньо наділені повноваженнями щодо присвоєння адрес об'єктам нерухомого майна. Разом з тим, в контексті пп. 10 п."б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" здійснення обліку нерухомого майна незалежно від форм власності є делегованим повноваженням виконавчого органу місцевого самоврядування, що за своїм змістом включає присвоєння адресних (порядкових) номерів об'єктам нерухомого майна на всій території ради, що вказує про наявність у Виконавчого комітету Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області повноважень щодо призначення адрес об'єктам нерухомого майна.
Стосовно пояснень апелянта щодо неможливості прийняття рішення про присвоєння адреси об'єктам нерухомого майна, що належать відповідачу, з мотивів розташування їх поза адміністративними межами Вузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Відповідно до тексту оспорюваного рішення, підставою для відмови позивачу у присвоєнні адреси було лише те, що сільській раді не були надані делеговані повноваження. Питання місця розташування нерухомих об'єктів (як у цілому такі і окремо по будівля) не досліджувалося самим відповідачем при прийнятті ним рішення.
Так, відповідач необґрунтовано зазначає, що всі об'єкти позивача знаходяться на адміністративній території іншого району, що не відповідає дійсності.
Зокрема, будівлі ТП - 407 (265/42) літ. "Г" загальною площею 22,6 кв.м. та контрольно- перепускний пункт (265/43) літ. "А" загальною площею 23,8 кв.м. знаходяться в адміністративних межах саме Вузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, що підтверджується викопіюваннями з публічної кадастрової карти, що були долучені до відповіді університету на відзив відповідача.
Слід також зазначити, що відповідач присвоїв поштову адресу будівлям Виробничо-комерційного підприємства "Військовий мисливець", яке розташоване на території військового містечка № 265 поряд з об'єктами позивача. При цьому, відповідач не надав жодних доказів про зміну меж села та включення території військового містечка № 265 на якій знаходяться будівлі Виробничо-комерційного підприємства "Військовий мисливець" до території населеного пункту с. Буча.
Таким чином, доводи відповідача про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи спростовуються матеріалами справи та не можуть бути підставою для скасування обґрунтованого та законного судового рішення.
Щодо посилань апелянта на факт неподання позивачем документів, які підтверджують право власності на об'єкти, то позивач вірно вказав, що такий аргумент не був підставою для відмови у присвоєнні адреси.
Разом з цим, стаття 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" визначає, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна, зокрема, належать будинки, споруди, передавальні пристрої, інженерне майно тощо.
Статтею 3 зазначеного Закону встановлено, що військове майно закріплюється за військовими частинами на праві оперативного управління.
Відповідно до Директиви Начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 02.04.1997 № ДГШ-12 "Про передачу частини військового містечка № 265 у м. Києві Академії Збройних Сил України" та на підставі Акта прийому (передачі) будівель, споруд і території військового містечка № 265, затвердженого начальником Центрального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 07.05.1997, Академії Збройних Сил України (правонаступником якої є університет) було передано будівлі та інженерні споруди військового містечка № 265 (32 кілометр Житомирського шосе) з озером площею 45 га.
Відповідачем обґрунтовано вказано, що Університет, як балансоутримувач частини нерухомого військового майна військового містечка № 265 (зокрема будівлі №№ 265/42, 265/43) вчиняв заходи щодо виготовлення та отримання документів для реєстрації права власності держави, в особі Міністерства оборони України, на об'єкти зазначеного нерухомого майна. За замовленням університету були виготовлені технічні паспорти на будівлі і споруди, у Фонді державного майна України отримано витяги з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна військового містечка № 265. Зазначені документи надсилалися на адресу відповідача разом із заявою про присвоєння поштової адреси.
Отже, твердження відповідача про неподання позивачем документів є безпідставними та спростовуються матеріалами справи
У цей же час, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження" та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, серед переліку документів, який необхідний для здійснення реєстрації права власності на об'єкти нерухомого військового майна є документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна поштової адреси.
Саме відмова відповідача у присвоєнні поштової адреси об'єктам нерухомого військового майна військового містечка № 265 позбавляють можливості реєстрації права власності держави в особі Міністерства оборони України на нерухоме військове майно, що перебуває у оперативному управління університету, згідно з чинним законодавством.
В контексті викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність компетенції у виконавчого комітету Бузівської сільської ради розглянути питання про присвоєння адреси об'єктам нерухомого майна військового містечка №265, яке знаходиться у межах Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району, а тому позовні вимоги було правомірно задоволено.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанцій.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року, у справі за адміністративним позовом Національного університету оборони України імені Івана Черняховського до Виконавчого комітету Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Київського квартирно-експлуатаційного управління про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: О. І. Шурко
О. М. Ганечко
Повний текст постанови виготовлено 19.06.2020