Справа № 320/4546/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
17 червня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Федотов І.В.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерсва оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, оформлене пунктом 28 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України від 05 липня 2019 року №88.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що позивач не має права на призначення і виплату спірної грошової допомоги, оскільки повторне звернення позивача надійшло у строк, що перевищує два роки з моменту первинного медичного огляду.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020 року було відмовлено у задоволенні клопотання апелянта про закриття провадження у справі.
Також, протокольною ухвалою колегією суддів було відмовлено у задоволенні клопотання апелянта про залучення третьої особи, з підстав необгрунтованості останнього.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Збройних сил України на різних посадах, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_1 виданого Головним управлінням персоналу Генерального штабу Збройних сил України 28.11.2014 року, витягом із наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при службі безпеки України від 06.07.2014 року № 49, а також Довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у період з 06.07.2014 року по 09.11.2014 року.
При проходженні служби та виконання завдань за призначенням в зоні проведення Антитерористичної операції, 26.02.2015 року, під час переміщення між опорними пунктами, внаслідок підриву МТЛГБ на фугасі, позивач отримав мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку 1-2 ступеня, акустичну травму.
У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №2055 від 08.06.2015 року зазначено, що позивач отримав мінно-вибухову травму (МВТ, ЗЧМТ, струс головного мозку 26.02.2015 року), посттравматичну сенсоневральну приглуховатість зліва. Стан після перенесеної гострої реакції на стрес у вигляді стійкого астено-неврологічного та інсомничного синдромів з виходом в компенсацію, - вказані травми та захворювання пов'язані із захистом Батьківщини.
26.05.2016 року позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках у розмірі - 20%, одноразово та виплачено грошову допомогу у сумі 20300 грн.
У свідоцтві про хворобу від 10.07.2018 року №589 зазначений діагноз позивача: стійкий помірно виражений астено-неврологічний стан після перенесеної гострої реакції на стрес у акцентуйованої за змішаним типом особистості, ускладнений інсомнією, гіпертонічна хвороба І ступеня, хронічний гастродуоденіт у фазі нестійкої ремісії, гастроезофагальна рефлюксна хвороба з езофагітом, неалкогольна жирова хвороба печінки без порушення функції, хронічний панкреатит у фазі ремісії, порушення торелантності до глюкози, - причиною втрати професійної працездатності є травма, пов'язана із захистом Батьківщини.
З 04.06.2019 року на підставі довідки до акта огляду медико-соціально експертною комісією 04.06.2019 року, під час первинного огляду Броварською міжрайонною МСЕК, ОСОБА_1 було встановлено II групу інвалідності вперше, довічно.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що вказана обставина не заперечується відповідачем та третьою особою.
Позивачем на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 було подано документи до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, для призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ-Ї групи інвалідності.
З витягу із Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України із розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.07.2018 року №88 вбачається, що позивачу відмовлено у призначені одноразової грошової допомоги у зв'язку із зміною групи інвалідності понад 2 річний термін після первинного встановлення інвалідності.
Не погоджуючись з результатами розгляду його заяви, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно стаатті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон -№2011-XII).
Частиною першою статті 16 Закону №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно пункту «б» частини 1 статті 16-2 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на момент звернення позивача за призначенням допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Частинами 2, 4 ст.16-3 наведеного Закону (в редакції, чинній на час первинного огляду позивача органами МСЕК та встановлення відсотку втрати працездатності) передбачено, що у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам. Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Водночас, у відповідності з положеннями частини дев'ятої статті 16-3 Закону №2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної норми Закону №2011-XII Урядом України затверджено Порядок №975, який врегульовує питання пов'язані з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності третьої групи (підпункт 1 пункту 6 Порядку).
Відповідно до пункту 11 даного Порядку, військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Отже, нормами Закону №2011-XII передбачено право військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або відсотку втрати працездатності.
Положення статті 16-3 цього Закону застосовуються при вирішення питання щодо отримання доплат між розміром раніше отриманої одноразової грошової допомоги при встановленні інвалідності нижчої групи (меншого відсотка втрати працездатності) та розміром одноразової грошової допомоги яка повинна виплачуватись при встановлені інвалідності вищої групи (більшого відсотка втрати працездатності).
В свою чергу, стаття 16 Закону № 2011-ХІІ визначає перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а стаття 16-3 Закону визначає порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII у Законі №2011-XIІ пункт 4 статті 16-3 доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".
Саме ця норма стала підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 26.05.2016 року під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 20% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, а 04.06.2019 року під час первинного огляду органами МСЕК встановлено IІ групу інвалідності, внаслідок поранення та захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія АВ № 0081130 від 04.06.2019 року).
Враховуючи, що позивачу 04.06.2019 року вперше при первинному огляді МСЕК було встановлено ІІ групу інвалідності, у зв'язку з захворюванням та травмою, пов'язаними із захистом Батьківщини, в силу вищезазначених положень він має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Таким чином, зазначені відповідачем підстави відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги із посиланням у пункті 28 протоколу засідання комісії від 05.07.2019 року № 88 на абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону України № 2011-ХІІ та пункт 8 Порядку № 975, про те, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється, є необґрунтованими, а відповідач помилково вважає, що у позивача відбулася зміна групи інвалідності або її причина або зміна ступеня втрати працездатності, оскільки у позивача відбулося первинне встановлення інвалідності після визначення ступеню втрати працездатності, що, у свою чергу, не визначено, як підстава для відмови у призначенні спірної допомоги.
Так, приписи ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», визначають перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а ст. 16-3 Закону, визначають порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, проте, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу не передбачено ані цим Законом, ані іншими нормативно-правовими актами, як вірно було зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до положень п. 12 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
У свою чергу, ч. 2 п. 3 Порядку № 975, визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Колегія суддів зазначає, що 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було доповнено ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» абзацом 2, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється.
Так, в силу статті 58 Конституції України, норма Закону України № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка набрала чинності 01 січня 2017 року, не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, а саме, встановлення первинно групи інвалідності (після встановлення відсотка втрати працездатності) за часовий проміжок з 2015 по 2018 рік, оскільки це фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі. Застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача.
Стаття 16-3 Закону № 2011-ХІІ, у редакції до 01.01.2017 року не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо після призначення первинної групи інвалідності (меншого відсотку втрати працездатності) особі було встановлено вищу групу інвалідності (більшого відсотку втрати працездатності), зокрема, після двох років з часу первинного встановлення інвалідності, однак, разом з тим, колегія суддів бере до уваги і те, що ІІ група інвалідності встановлена позивачу первинно.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги, а тому, з врахуванням зазначених правових норм, відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція вкладена в постановах Верховного Суду, зокрема від 28.02.2018 у справі № 806/694/16, від 21.06.2018 у справі № 760/11440/17, від 30.09.2019 у справі № 825/1380/18.
Водночас, колегією суддів врахоються надані апелянтом документи, які свідчать про те, що позивачу вже було проведено виплату одноразової грошової допомоги відповідно до рішення Міжвідомчої комісії Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб від 27.02.2020 року у розмірі 576300 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи реєстром виплат №141 та не заперечується представником позивача.
Згідно п.7 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
Вказані обставини, на думку колегії суддів, свідчать про те, що позивач вже реалізував своє право на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у відповідності до Порядку №975.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання Міністерство оборони України призначити та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, з урахуванням права ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи, внаслідок травми та захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме 04 червня 2019 року, з урахуванням проведених виплат та факту подання ОСОБА_1 всіх документів, передбачених законодавством, відповідно до порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 скасувати та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 17.06.2020 року.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
І.В. Федотов