П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 504/289/19
Головуючий в 1 інстанції: Добров П.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Косцової І.П.,
суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 28 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції 4 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Одеській області Чорнобривченко Миколи Сергійовича, за участю третьої особи: Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до інспектора патрульної поліції 4 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Одеській області Чорнобривченко Миколи Сергійовича (далі - інспектор УПП), в якому просив скасувати постанову серії ЕАВ №839655 від 05.01.2019 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. за ч.5 ст. 121КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки дорожній знак та розмітка, який вказує на місця зупинки інвалідів, розміщені (зображені) з порушенням ДСТУ 4100:2014 та не забезпечують їх належну видимість.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 28 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки дорожній знак та розмітка, який вказує на місця зупинки інвалідів, не забезпечує належну видимість для учасників дорожнього руху, оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, Управління подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалене у справі рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі не врахував, що місця для паркування, окрім дорожнього знаку 5.38 з табличкою 7.17, додатково позначені дорожньою розміткою 1.30, а відтак позивач мав реальну змогу зреагувати на її вимоги, однак не зробив цього.
ОСОБА_1 не скористався правом на подання відзиву.
Фактичні обставини справи.
Постановою інспектора патрульної поліції 4 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Одеській області Чорнобривченко Миколи Сергійовича від 05.01.2019 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1700 грн. (а.с.9).
Підставою для прийняття такої постанови стало те, що 05.01.2020 року о 14 год. 51 хв. позивач, керуючи транспортним засобом марки Audi A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив паркування в. м. Одесі по вул. Новомиколаївська дорога 1 на місці, яке позначено дорожнім знаком 5.38 «Місце для стоянки» з табличкою 7.17 «Інваліди», позначеного дорожньою розміткою «зупинку чи стоянку лише для транспортних засобів, яким керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю», внаслідок чого порушив п. 8.4 г) ПДР України.
Позивач наполягає, що вказані вище дорожній знак та розмітка не забезпечують належну їх видимість для учасників дорожнього руху, а відтак, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.5 ст.122 КУпАП, що стало підставою його звернення до суду з відповідним позовом.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 8.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР), встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до п.8.2.1 ПДР дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.
Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому, дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.
Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.
Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).
Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.
Пункт 8.4 ПДР містить перелік наказових знаків, які показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.
Відповідно до підпункту «ґ» п. 8.4 ПДР, інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила.
В свою чергу, частиною 5 статті 122 КУпАП України передбачено, що зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" - тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За правилами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Ознайомившись зі змістом наявних у справі фотознімків з місця зупинки транспортного засобу марки Audi A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , судова колегія вважає, що їх зміст не дає можливості достовірно встановити, що транспортний засіб розмішено позивачем в зоні дії дорожнього знаку 5.38 «Місце для стоянки» з табличкою 7.17 «Інваліди», або на дорожній розмітці 1.30, що позначає місця стоянки транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю чи на яких установлено розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю", а отже суб'єкт владних повноважень не довів правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за частиною 5 статті 122 КУпАП України.
З приводу інших наведених апелянтом доводів судова колегія зазначає, що останні не спростовують висновки суду першої інстанції, та не можуть бути підставою для скасування правильно вирішеного по суті судового рішення.
Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 308 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 28 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції 4 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Одеській області Чорнобривченко Миколи Сергійовича, за участю третьої особи: Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя Косцова І.П.
Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.