Справа № 415/4921/19
Провадження № 2-а/415/12/20
19 червня 2020 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Луньової Д.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Зьоми Євгенія Вікторовича (місцезнаходження: вул. Штейгерська, буд. № 8, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Позивач звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області з даним адміністративним позовом, в якому просить визнати дії поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Зьоми Є.В. щодо складання постанови серії ЕАВ № 1171134 протиправними та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1171134 від 23 травня 2019 року, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23 травня 2019 року поліцейський Зьома Є.В. за результатами розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП виніс постанову серії ЕАВ № 1171134 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн..
Позивач не погоджується з винесеною постановою, вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, вказує на відсутність доказів вчинення ним правопорушення.
Ухвалою судді Лисичанського міського суду Луганської області Луньової Д.Ю. від 09 червня 2020 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Копії ухвали від 09 червня 2020 року було направлено позивачу та відповідачу в порядку, передбаченому ст. 268 КАС України.
Раніше, 17 березня 2019 року на адресу Лисичанського міського суду Луганської області від відповідача надійшло клопотання в якому він заперечив проти позовних вимог позивача, просив справу розглядати без його участі та долучив до матеріалів диск з відеозаписом.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи останній був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Оцінивши обставини, повідомлені позивачем у позовній заяві, дослідивши надані письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Предметом судового дослідження в даному випадку є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Згідно оскаржуваної постанови ЕАВ № 1171134 від 23 травня 2019 року на водія ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 255 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП; в постанові щодо складу правопорушення зазначено наступне:
23 травня 2019 року о 10 годині 16 хвилин за адресою: вул. Володимирська біля буд. № 38 у м. Рубіжному Луганської області, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкості та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів, чим порушив п. 18.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В графі "до постанови додаються" доказів не зазначено.
Розглядаючи справу по суті, суд робить наступні висновки.
Щодо процедури: у даному випадку розгляд справи відбувся на місці зупинки транспортного засобу, протокол не складався. Такі дії відповідача позивач не оскаржує.
З постанови вбачається, що вона складена за порушення п. 18.1 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до п. 18.1 Правил дорожнього руху України водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП наступає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжкам та тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При накладенні адміністративного стягнення посадова особа відповідно до вимог ч. 3 ст. 33, ст. 34, ст. 35 КУпАП повинна врахувати характер і тяжкість порушення, особу порушника, конкретні обставини вчинення порушення, зазначити докази на підтвердження складу правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам ст. 283 КУпАП, зокрема, повинна бути обґрунтованою, в ній має бути викладено обставини порушення, а також докази. У разі заперечень водія - мають містити відомості про його позицію (пояснення, заперечення, тощо).
Згідно вимог до притягнення до адміністративної відповідальності, доказування наявності підстав для притягнення до відповідальності, а також наявність складу адміністративного правопорушення покладається на посадову особу. Саме суб'єкт владних повноважень (відповідач) зобов'язаний довести наявність події і складу адміністративного правопорушення в діях водія (позивача).
Диск з відеозаписом, який був наданий відповідачем, як доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не може вважатися належним та допустимим доказом, оскільки він не був покладений в основу оскаржуваного рішення, всупереч вимогам ст. 283 КУпАП.
Крім того, суд зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує його фіксування, що є доказом вчинення правопорушення.
При цьому, сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки викладення обставин правопорушення, без його фіксації, не може бути належним доказом.
Таким чином, при розгляді даного позову суд виходить з того, що посадова особа, яка притягла позивача до адміністративної відповідальності, не виконала вимоги закону щодо збирання доказів, фіксування доказами адміністративного порушення, доведення складу та події адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, суд враховує презумпцію невинуватості (презумпцію правомірності дії) особи, яка притягається до відповідальності. Суд також враховує, що обов'язок по доказуванню наявності події та складу адміністративного правопорушення (відповідно порушення водієм ПДР України) покладається на особу, що притягає водія до відповідальності, а у адміністративному судочинстві - обов'язок по доказуванню правомірності своєї дії та прийнятого рішення покладається саме на відповідача - суб'єкта владних повноважень, і не може такий обов'язок перекладатись на іншу сторону. Суд не може робити припущень та тлумачити докази таким чином, щоб всі сумніви у них використовувались проти особи, що притягається до відповідальності.
Оскільки суду не надані належні та допустимі докази, і не спростовані твердження водія, а також виходячи з принципу презумпції невинуватості, то суд робить висновок, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, порушення водієм п. 18.1 Правил дорожнього руху України не доведене, подія та склад зазначеного в постанові адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, не доведені.
Таким чином, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Оскільки при розгляді справи встановлено недотримання відповідачем вимог закону щодо збирання доказів і доказування події та складу адміністративного правопорушення, то оскаржувана постанова судом скасовується.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, суд може прийняти рішення про скасування постанови та закриття провадження у справі, або (п.2) - скасувати постанову та надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу.
Враховуючи конкретні обставини, проаналізувавши у сукупності всі подані докази, суд дійшов висновку, що в межах наданих доказів не доведено наявність в діях позивача події та складу адміністративного правопорушення, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за даним фактом за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Разом з тим, дії відповідача з винесення оскаржуваної постанови не є протиправними та незаконними, оскільки відповідач як працівник підрозділу Національної поліції, що забезпечує безпеку дорожнього руху, уповноважений зупиняти транспортний засіб, складати протокол та виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, а тому в цій частині адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 2, 5-10, 72-77, 242-246, 257, 268-272, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Зьоми Євгенія Вікторовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1171134 по справі про адміністративне правопорушення від 23 травня 2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
На підставі ч. 2 ст. 271 КАС України копії рішення невідкладно надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до ст. 286 КАС України апеляційну скаргу на судове рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Першого апеляційного адміністративного суду з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Д.Ю. Луньова