Справа № 401/457/20; 4-с/401/12/20
16 червня 2020 р. Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:головуючого судді Гармаш Т. І., при секретарі Липко О. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії Світловодського міськрайонного ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), на постанову про повернення виконавчого листа у виконавчому провадженні № 57229412 від 10.12.2018 р.,-
До суду зі скаргою на дії державного виконавця звернулась представник скаржника ОСОБА_2 та в обґрунтування зазначила, що 18 вересня 2018 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 57229412 на виконання виконавчого листа, виданого Світловодським міськрайонним судом 23.01.2018 року № 401/785/17 про стягнення на користь ОСОБА_1 9855,80 грн. матеріальної шкоди та 15144,20 грн. моральної шкоди.
10.12.2018 року постановою державного виконавця повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження.
Підставою для повернення виконавчого документа стягувачу стало те, що в ході проведених державним виконавцем заходів встановлено, що у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення.
Станом на час подання цієї скарги рішення суду не виконано.
Вважають, що старшим державним виконавцем Світловодського міськрайонного ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Гончаренко І. В. при винесенні постанови від 10.12.2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 57229412 не було здійснено всіх заходів щодо виконання рішення суду, а повернення виконавчого листа є передчасним та неправомірним.
Скаржник та її представник в судове засідання не з'явились, від представника скаржника надійшла заява про розгляд скарги без їх участі, скаргу підтримала та просили її задовольнити.
Старший державний виконавець Гончаренко І. В. в судове засідання не з'явилася, просила розглянути справу без її участі, але надала суду відзив на скаргу, в якому зазначила, що нею для перевірки майнового стану боржника були направлені відповідні запити. в результаті проведених дій рухомого та нерухомого майна, зареєстрованого за боржником, не виявлено, кошти, відкриті рахунки відсутні. Для перевірки майнового стану, державним виконавцем було здійснено вихід 07.12.2018 року, в ході якого останнє не виявлено, про що складено акт.
Дослідивши матеріали скарги та відзив, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ст. 385 ЦПК України скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа, виданого Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області 11.09.2018 року державним виконавцем Світловодського міськрайонного ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Гончаренко І. В. відкрито виконавче провадження від 18.09.2018 року.
Відповідно до копії постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 10.12.2018 року державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з тим, що в ході проведених заходів встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення. ( а.с. 9).
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 37 вказаного Закону, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті передбачено обов'язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 21 ч. 3 ст. 18 вказаного Закону надано виконавцеві право отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Проте, як в встановлено в судовому засіданні, здійснюючи примусове виконання щодо стягнення боргу , виконавець не використав своє право, визначене п. 21 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, державний виконавець не перевірив наявність майна у боржника шляхом отримання інформації: з органів бюро технічної інвентаризації (реєстри речових прав не містять вичерпної інформації); спадкового реєстру (щодо наявності у божника спадкових прав); відділу архітектури (щодо наявності у боржника дозволів на розміщення МАФів (кіосків, павільйонів)); з центру зайнятості про перебування боржника на обліку та отримання допомоги; інших органів про наявність у боржника цінних паперів.
Державний виконавець не перевірив інформацію, чи є боржник засновником / співзасновником/учасником суб'єктів господарської діяльності, не з'ясував сімейний стан боржника та не вжив заходів щодо розшуку спільного майна подружжя.
Таким чином, суд констатує, що державний виконавець, приймаючи рішення про повернення виконавчого документа стягувачеві з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», діяв передчасно, не вживши вичерпних заходів щодо примусового виконання судового рішення, відтак його дії є неправомірними, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 258-261, 263, 268, 353-354, 450, 451, 452 ЦПК України, -,
Скаргу ОСОБА_1 на дії Світловодського міськрайонного ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), на постанову про повернення виконавчого листа у виконавчому провадженні № 57229412 від 10.12.2018 р.,- - задовольнити.
Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Гончаренко І. В. щодо винесення 10.12.2018 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 57229412.
Скасувати постанову старшого державного виконавця Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Гончаренко І. В. від 10.12.2018 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 57229412 щодо примусового виконання виконавчого документа № 401/785/17, 1-кп/401/37/18 виданого 11.09.2018 року Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди 9855,80 грн. та моральної шкоди 15144,20 грн.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом 15 днів з дня його проголошення через Світловодський міськрайонний суд у порядку, передбаченому ст. 355 і п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому ухвали.
Відповідно до положень п.12.3 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", розділ XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України доповнено пунктом 3 такого змісту:
"3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179,180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину".
Суддя Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області Т.І.Гармаш