Справа № 373/1103/18
19 червня 2020 року м. Переяслав
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого ? судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Совєтського районного суду м. Орла від 08.02.2017 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність із законодавством України, -
Міністерство юстиції України звернулось до суду з клопотанням про приведення вироку Совєтського районного суду м. Орла від 08.02.2017 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність із законодавством України, посилаючись на те, що 05 червня 2018 року наказом Міністерства юстиції України № 1725/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком суду Російської Федерації громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до статті 606 Кримінального процесуального кодексу України, статті 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 24.04.2018 за № 06-54881/18.
Ухвалою Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18.09.2018 року, клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Совєтського районного суду м. Орла від 08.02.2017 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність із законодавством України, задоволено.
Приведено вирок Совєтського районного суду м. Орла від 08.02.2017 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність із законодавством України та вирішено вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 ухвалено рахувати з часу попереднього ув'язнення (перебування під вартою) - 03 червня 2015 року.
Процесуальні витрати по справі, пов'язані з оплатою праці захисника - адвоката ОСОБА_6 на попередньому слідстві в сумі 30 500 рублів стягнено з ОСОБА_4 на користь уповноваженої установи РФ.
Адвокатом ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_4 було подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі, захисник вказав, що при постановленні ухвали суд вірно звернув увагу на вимоги ч. 3 ст. 68 КК України, згідно якої за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, але не взяв до уваги цю норму при приведенні у відповідність вироку, не застосував вимоги Закону України від 26.11.2015 № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», хоча звернув увагу на те, що відповідно до ст. ст. 9, 10 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року строк відбування покарання необхідно обраховувати з 08.02.2017 року, зарахувавши ОСОБА_4 в строк відбування покарання час його затримання та утримання під вартою в період з 03.06.2015 по 05.06.2015 та з 05.06.2015 по 08.02.2017 та залишив поза увагою дату прибуття ОСОБА_4 із місця попереднього ув'язнення, яким був ФКЗ СІЗО-1 УФСВП по Орловській області до ФКЗ ВК №5 УФСВП Росії по Орловській області, що знаходиться в с. Наришкіне, якою є 23.05.2017.
В ході розгляду апеляційної скарги адвоката на ухвалу суду першої інстанції, ОСОБА_5 не підтримав доводи апеляційної скарги в частині зарахування ОСОБА_4 у строк покарання, строку його попереднього ув'язнення з 03.06.2015 по 18.05.2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, оскільки ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 14.04.2020 цей строк вже зарахований.
Таким чином, на вирішення колегії суддів апеляційного суду було поставлене одне питання викладене в апеляційній скарзі, а саме: змінити ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18.09.2018 у справі № 373/1103/18 про приведення вироку Совєтського районного суду м. Орла Російської Федерації від 08.02.2017 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відповідність із законодавством України в частині його визнання засудженим за ч. 2 ст. 15 , ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років 7 місяців без конфіскації майна.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ, апеляційну скаргу задоволено частково. Ухвалу Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду від 18.09.2018 року про приведення вироку Совєтського районного суду м. Орла від 08.02.2017 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність із законодавством України скасовано, та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
Приймаючи рішення про скасування вказаної ухвали, апеляційна інстанція звернула вагу на порушення кримінально процесуального закону, а саме суперечливості висновків суду викладеним в мотивувальній частині ухвали - висновкам резолютивної її частини, зокрема тієї обставини, що з посиланням на положення ч. 3 ст. 68 КК України, що має імперативний характер та є обов'язковою для застосування при призначенні покарання, зазначив що, за вчинення замаху на злочин, розмір покарання не може бути більше 2/3 від максимального терміну покарання, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, однак не застосував цієї норми закону, та в резолютивній частині визначив ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років.
Також колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в ухвалі зазначила, що за суд першої інстанції зазначив, щодо кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 30, пунктами «а, б» ч. 3 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений за попередньою змовою групою осіб, у значному розмірі), за якими ОСОБА_4 було засуджено вироком Совєтського районного суду м. Орла Російської Федерації від 08.02.2017, - відповідають ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України, як замах на незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, вчинений за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах, при цьому не мотивував, як положення ст. 15 КК України співвідносяться з диспозицією ч. 2 ст. 307 КК України.
Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи наступне.
ОСОБА_4 засуджено вироком Совєтського районного суду м. Орла від 08.02.2017 до покарання у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, пунктами «а, б» ч. 3 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений за попередньою змовою групою осіб, у значному розмірі), що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.
ОСОБА_4 відбував покарання в ФКУ «Виправна колонія № 5 УФСВП Росії по Орловській області».
На даний час Засуджений ОСОБА_4 відбуває покарання у Житомирській ВК (№4), кінець відбуття строку покарання.? 02.06.2024.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 609, ч. 1 ст. 610 Кримінального процесуального кодексу України в клопотанні ставиться питання про визначення статті, частини статей Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнано винним вироком Совєтського районного суду м. Орла від 08.02.2017 та визначення строку позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_4 на підставі вироку Совєтського районного суду м. Орла від 08.02.2017.
Клопотання розглядалось в судовому засіданні без участі представника Міністерства юстиції України, участь якого згідно з ч. 1 ст. 610 КПК України не є обов'язковою.
Захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання просив його задовольнити з підстав наведених в клопотанні з урахуванням висновків вищої судової інстанції.
Прокурор, висловив думку, що клопотання підлягає задоволенню, як обгрунтоване та таке, що відповідає вимогам закону.
Суд, вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
При зверненні Міністерства юстиції України до суду з даним клопотанням дотримані вимоги ст. 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, а також вимоги ч. 2 ст. 610 Кримінального процесуального кодексу України, тому підстав для відмови в передачі засудженої особи в порядку, передбаченому ст. 3 Конвенції, немає.
Згідно з п. b) ч.1 ст.9 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.
Згідно з ч.1 ст.11 цієї Конвенції у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган:
a) повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку;
b) не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом;
c) повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі;
d) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.
У відповідності до вимог ч.ч.3, 4 ст.610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку іноземної держави у відповідність із законодавством України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.
При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків:
1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;
2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.
У судовому засіданні встановлено, що згідно вироку Совєтського районного суду м. Орла від 08.02.2017 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Виповзки Переяслав-Хмельницького району Київської області визнано винним у вчиненні злочину, який передбачений ч. 3 ст. 30, п. «а, б» ч. 3 ст. 228.1 КК Російської Федерації та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.
За цим же вироком визначено строк відбуття покарання з 08 лютого 2017 року та зараховано в строк відбуття покарання період його затримання з 03.06.2015 по 05.06.2015, а також період тримання його під вартою з 05.06.2015 по 08.02.2017.
Окрім того, ухвалено стягнути з нього процесуальні витрати, що пов'язані з оплатою праці захисника - адвоката ОСОБА_6 на попередньому слідстві в сумі 30 500 рублів. Цивільного позову в справі не заявлено, питання про долю речових доказів судом вирішено.
Дані обставини підтверджуються копією вироку Совєтського районного суду м. Орла від 08.02.2017 по справі № 1-8/2017, апеляційною ухвалою Судової колегії з кримінальних справ Орловського обласного суду від 19.04.2017, довідкою про набрання вироком законної сили, що набрав законної сили 19.04.2017.
Засуджений ОСОБА_4 особисто виклав бажання продовжити подальше відбування покарання за місцем проживання та реєстрації в Україні, де останньою відомою адресою його проживання є АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 засуджений за ч. 3 ст. 30, п. «а, б» ч. 3 ст. 228.1 КК Російської Федерації, а саме: судом його визнано винним у замаху на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений групою осіб за попередньою змовою, в значному розмірі, якщо при цьому злочин не був доведений до кінця з незалежних від цієї особи обставин. Покарання йому призначене у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.
Кваліфікація дій ОСОБА_4 за вчинення цього злочину, як визначив суд, відповідає ч. 2 ст. 15, ч.2 ст.28, ч.3 ст.307 КК України - закінчений замах на незаконний збут наркотичних засобів за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.
Згідно з ч.3 ст.68 КК України за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Частина 3 ст. 30, п. «а, б» ч. 3 ст. 228.1 КК Російської Федерації відповідає ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України, оскільки у відповідності із наказом МОЗ України № 188 від 01.08.2000 «Про затвердження Таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речових і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», таблиця № 2 1-феніл-2-(пірролідин-1-іл) пентан-1-он, що є похідним N-метилефедрону вагою 0,41 г в Україні відноситься до великого розміру психотропних речовин і визначено як прекурсор PVP та похідним від N-метилмефедрону.
Частиною 2 ст. 307 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
У відповідності із частиною 3 ст. 68 КК України, за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Таким чином дві третини максимального строку складають шість років сім місяців позбавлення волі, що не менше мінімального строку покарання за ч. 2 ст. 307 КК України.
Покарання ОСОБА_4 призначене за законодавством Російської Федерації без призначення додаткового покарання.
Таким чином, враховуючи, що вчинене засудженим ОСОБА_4 діяння за вироком суду Російської Федерації є злочином, відповідальність за який також передбачена Кримінальним кодексом України, і сам засуджений згоден на його передачу до України для подальшого відбуття покарання, слід дійти висновку, що є всі достатні та законні підстави для приведення вироку Російської Федерації у відповідність з кримінальним законодавством України.
Вимога про зарахування в строк відбування покарання строку затримання та тримання ОСОБА_4 під вартою, вирішена ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 14.04.2020 та в строк відбування покарання ОСОБА_4 , зараховано строк відбування покарання час його затримання та утримання під вартою, в період з 03.06.2015 по 05.06.2015 та з 05.06.2015 по 08.02.2017.
Оскільки максимальна міра покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України передбачає 12 років позбавлення волі, то з урахуванням положень ст. ст. 9, 10 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та ч. 4 ст. 610 КПК України, вимог ч. 2 ст. 68 КК України, та ухвали Богунського рацонного суду м. Житомира від 14.04.2020, при кваліфікації за ч. 2 ст. 15 ч.2, ст. 307 КК України, суд вважає, що слід визначити засудженому за вироком Совєтського районного суду м. Орла від 08.02.2017 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 7 місяців без конфіскації майна, що відповідає п. d ч. 1 ст. 11 Конвенції.
Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 610 КПК України, з врахуванням змісту поданого клопотання, суд одночасно вирішує питання щодо процесуальних витрат, які згідно вироку суду складають 30 500 рублів і полягають у витратах, що пов'язані з оплатою праці захисника - адвоката ОСОБА_6 .
На підставі викладеного, керуючись ст. 9 Конституції України, Конвенцією про передачу засуджених осіб 1983 року, ст. ст. 603, 609, 610 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Совєтського районного суду м. Орла від 08.02.2017 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність із законодавством України, задовольнити.
Привести вирок Совєтського районного суду м. Орла від 08.02.2017 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність із законодавством України та вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді 6 (шести) років 7 (семи) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з часу попереднього ув'язнення (перебування під вартою) - 03 червня 2015 року.
Процесуальні витрати по справі, пов'язані з оплатою праці захисника - адвоката ОСОБА_6 на попередньому слідстві в сумі 30 500 рублів стягнути з ОСОБА_4 на користь уповноваженої установи РФ.
Ухвала може бути оскаржена учасниками процесу, у тому числі засудженим, щодо якого вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, протягом семи днів з дня її оголошення до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.
СУДДЯ: ОСОБА_7