Справа № 373/2237/19
19 червня 2020 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_9
неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_10
його законного представника ОСОБА_11
його захисників - адвокатів ОСОБА_12 , ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_13 ,
Переяслав-Хмельницького ВП ОСОБА_14
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяславі клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в кримінальному провадженні № 12019110240000205 від 01.06.2019 про обвинувачення за ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 119 КК України, -
встановив:
ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що як працівник Національної поліції був обізнаний з правилами зберігання та використання вогнепальної зброї, а також необхідністю дотримання заходів безпеки при поводженні з нею, проте 31.05.2019 в період часу з 13 год. 00 хв. по 16 год. 00 хв., знаходячись на території домоволодіння по АДРЕСА_1 разом із поліцейським ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_8 та неповнолітнім ОСОБА_10 , за домовленістю з двома останніми та спільно з ними, з метою реалізації злочинного наміру, направленого на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яка полягала у створенні небезпеки життю та здоров'ю невизначеної кількості людей, через здійснення пострілів з вогнепальної зброї, свідомо нехтуючи тим, що місце ураження кулі є громадським місцем, здійснив постріли з невстановленої вогнепальної зброї калібру 5,6 мм, використовуючи набої кільцевого спалаху, які споряджені кулями калібру 5,6 мм ( 22 LR), в напрямку будинку № 46 по вул. Героїв Дніпра в м. Переяславі-Хмельницькому, біля якого в той час перебували малолітні особи, в тому числі і ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час вчинення вищевказаних хуліганських дій, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, неодноразово, без відповідного дозволу, тримаючи в руках невстановлену вогнепальну зброю, калібру 5,6 мм, здійснював її переміщення у стані, можливому для швидкого використання (здійснення пострілів), споряджав набоями та здійснював із неї постріли.
31.05.2019 приблизно о 15 год. 36 хв., під час вчинення вищевказаних хуліганських дій, перебуваючи на ганку будинку АДРЕСА_1 , з невстановленої вогнепальної зброї, з використанням набоїв кільцевого спалаху, споряджених кулями калібру 5,6 мм (22 LR), не маючи на меті заподіяння смерті іншій людині, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, здійснив постріл в бік однієї з умовних мішеней, яка по траєкторії знаходилася між будинком АДРЕСА_2 , внаслідок якого куля влучила в голову малолітньому ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спричинивши ушкодження, від яких останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Окрім того, у невстановлені місце та час, діючи умисно, придбав бойові припаси - набої, калібром 9 мм з маркуванням «ЛПЗ», набої, калібром 9 мм, з маркуванням «МАКАRОV», магазин від пістолету «Макаров» з маркуванням « НОМЕР_1 » з набоями в кількості 8 шт., 7 з яких з маркуванням « НОМЕР_2 та 1 шт. з маркуванням «36,70», які незаконно, без передбаченого законом дозволу, зберігав за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_3 .
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 23.04.2020 відносно нього було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення альтернативного виду запобіжного заходу - застави. Строк дії запобіжного заходу відповідно до цієї ухвали до 23 червня 2020 року.
12 червня 2020 року прокурором ОСОБА_16 подано до суду письмове клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В обґрунтування свого клопотання прокурор посилається на те, що обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, підтверджуються зібраними органом досудового розслідування доказами. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує, що свідчить про можливість його переховування від суду та про можливість незаконного впливу на свідків, експертів, спеціалістів. Місце знаходження знаряддя злочину (вогнепальної зброї) та місце придбання набоїв не встановлено, що свідчить про можливість обвинуваченого, перебуваючи на волі, приховувати речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Крім того, не встановлено коло осіб, причетних до переховування зброї та набоїв.
Вважає, що обвинуваченому слід продовжити обраний запобіжний захід з підстав, що зазначені в клопотанні з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, оскільки застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів є неможливим.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання підтримав у повному обсязі.
Потерпіла ОСОБА_13 погодилася із такою позицією прокурора в повному обсязі.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник вважають, що клопотання є необґрунтованим і базується лише на припущеннях, оскільки саме обвинувачення є нікчемним, бо відсутні докази вчинення злочину. Прокурор без достатніх підстав вважає, що наявні певні ризики, не зазначаючи про них. Вплив на свідків та інших обвинувачених відсутній, оскільки зворотне прокурором не доведено. Докази по незаконному поводженню зі зброєю є сфальсифікованими, оскільки під час проведених обшуків були допущені грубі порушення КПК України. Жодного доказу щодо вчинення обвинуваченим вбивства через необережність справа не містить. Обвинувачений має тісні соціальні зв'язки, позитивно характеризується, а тому йому можливо визначити заставу або ж обрати домашній арешт.
Перевіривши надані матеріали клопотання та заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Судом встановлено, що прокурором подане клопотання у строк, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 184 та ч. 1 ст. 199 та пункту 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України. Зокрема, клопотання надане обвинуваченому пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання та пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до приписів ст. ст. 199, 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути таке клопотання прокурора.
Суд вважає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України стороною обвинувачення надані докази обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим низки кримінальних правопорушень. Зокрема, до суду направлено обвинувальний акт, що є процесуальним рішенням, яким завершується досудове розслідування.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України і на які вказує прокурор: переховуватися від суду з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його винуватості.
Стосовно такого ризику, як приховати речі і документи, що мають істотне значення для справи суд констатує, що досудове розслідування закінчено. Встановлення зброї, що була предметом злочину, після направлення до суду обвинувального акту жодним чином не впливатиме на кваліфікацію дій обвинуваченого. Відсутність такої зброї може свідчити лише про суб'єктивне ставлення самого обвинуваченого до вчиненого, приховування ним чи його спільниками предмету злочину, намагання ухилитися від відповідальності.
У судовому засіданні судом не встановлено будь-яких обставин, що вказували б на відсутність жодного ризику, який зазначений прокурором в клопотанні. Вагомість наявної обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень у поєднанні з тяжкістю покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, дає підстави вважати, що існує ризик вчинення особою дій щодо переховування від суду. Крім того, судове слідство тільки розпочалося, суд перейшов до дослідження письмових доказів сторони обвинувачення, а з врахуванням необхідності безпосередності дослідження доказів під час судового провадження суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків чи інших учасників провадження наявний.
Обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, зважаючи на відсутність підстав вважати, що такий ризик припинився від дня постановлення ухвали суду про обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу, наявні.
Крім того, у суду відсутні докази достатніх гарантій забезпечення явки обвинуваченого в судове засідання за умови застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: a) законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом; b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом; c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Стосовно ризику перешкоджання здійснення правосуддя ЄСПЛ в своєму Рішенні в справі «Летельє проти Франції» (пункт 39) зазначив «Суд визнає, що реальна небезпека вчинення тиску на свідків могла таки бути на початку цієї справи, але вважає, що з часом вона значно зменшилася і в решті зникла зовсім». Розгляд даної справи по суті не розпочатий, а з врахуванням необхідності безпосередності дослідження доказів під час судового провадження суд вважає, що ризик впливу на свідків наявний.
У справі «Гюсеїн Есен проти Туреччини» ЄСПЛ в своєму Рішенні (пункт 77) зазначив, що «… якщо «стан доказів» можна вважати таким, що вказує на наявність серйозних ознак вини та якщо загалом такі обставини можуть бути важливими обвинувальними факторами, однак самі по собі не можуть бути достатніми, щоб виправдати продовження оскаржуваного позбавлення свободи впродовж такого тривалого періоду».
При розгляді даного клопотання суд звертає увагу на такі чинники: особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зав'язків у місці постійного проживання, наявність місця роботи, репутацію, майновий стан тощо.
Зважаючи на законодавчо визначену мету заходів забезпечення кримінального провадження - досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України), а також мету застосування запобіжного заходу - забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду (ч. 1 ст. 177 КПК України), суд доходить висновку, що у даному кримінальному провадженні при продовженні обвинуваченому запобіжного заходу має буди досягнута зазначена вище мета.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, направлених на порушення громадського порядку із застосуванням вогнепальної зброї, що свідчить про особливу зухвалість його дій та їх підвищену суспільну небезпечність. Також обвинувачується у вбивстві через необережність.
Тримання під вартою може бути виправданим лише за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року «Харченко проти України»).
У справі «Москаленко проти України» (рішення ЄСПЛ від 20 травня 2010 року) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
В силу п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_4 раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні злочинів, за які передбачено покарання, в тому числі і на строк понад п'ять років.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд вважає, що законодавчо визначені підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наявні та актуальні, а продовження саме такого виду запобіжного заходу є доцільним.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України не визначається розмір застави щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Під час вирішення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу вирішуються питання про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Доказів зменшення ризиків, які існували на час обрання та продовження до обвинуваченого такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою, в суді не здобуто.
Керуючись ст. ст. 9, 177, 194, 199, 331 КПК України, суд, -
ухвалив:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці, тобто з 19 червня 2020 року до 19 серпня 2020 року, утримуючи його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена в порядку, визначеному КПК України, з врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 №4-р/2019.
Суддя ОСОБА_1