Справа № 361/1854/20
Провадження № 2-о/361/112/20
16.06.2020
16 червня 2020 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
судді - Сердинського В.С.
при секретарі - Мищенко С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Броварський районний відділ Управління державної міграційної служби в Київській області про встановлення факту постійного проживання особи на території України станом на 13 листопада 1991 року,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання особи на території України станом на 13 листопада 1991 року.
Заявник зазначав, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дружне Калинівського району Вінницької області Української PCP, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 01.03.1960 р.
У 1977 році закінчив Новогребельську середню загальноосвітню трудову політехнічну школу, про що 26.06.1977 р. отримав атестат про середню освіту серія НОМЕР_2 .
14 липня 1977 року отримав паспорт громадянина УРСР серія НОМЕР_3 , який натепер втрачений за невстановленими обставинами.
25 липня 1978 року закінчив технічне училище №8 м. Києва та здобув професію огранщик алмазів 3 розряду, про що отримав атестат.
В період часу з 25.07.1978 р. по 02.10.1980 р. працював у Будівельно- монтажному управлінні №38 м. Києва.
З 07.05.1981 р. по 28.05.1983 р. проходив службу в рядах Радянської армії.
Після повернення з армії з 1983 року проживав однією сім'єю без вступу у шлюб із громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час спільного проживання з ОСОБА_2 у них народилася спільна дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 З 2000 року постійно проживав однією сім'єю з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 без реєстрації.
З 26.07.1983 р. працював у БМУ №38 м. Києва (після реорганізації «Київінвест», та Українська Державна будівельна корпорація «Укрбуд») до 21.11.1991 р., та звільнений згідно наказу №232к.
Після вселення в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , він в ній не був зареєстрований, та не отримав новий паспорт, а продовжував проживати з паспортом колишнього СРСР зразка 1974 року, який згодом втратив.
Факт постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 підтверджується актом від 10.01.2020 р., складеним за підписами сусідів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , згідно якого заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешкає разом із цивільною дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вищевказаною адресою понад одинадцяти років, за якою зареєстрована ОСОБА_2 .
В 2019 році заявник виявив у себе відсутність паспорта колишнього СРСР зразка 1974 року, який мав для підтвердження своєї особи.
У вересні 2019 року звернувся до Броварського відділу ЦМУ ДМС України з метою отримання паспорту громадянина України.
Восени 2019 року співробітником Броварського РВ ЦМУ ДМС України в Київській області ОСОБА_8 І.М. здійснена процедура встановлення особи, про що складено відповідний акт, який знаходиться у Броварському РВ ЦМУ ДМС в Київській області, але листом №2696-19 від 27.11.2019 р. Броварським РВ ЦМУ ДМС України в оформленні паспорта громадянина України йому відмовлено та запропоновано звернутись до суду відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство» для встановлення факту фактичного проживання на території України, для подальшого отримання паспорту громадянина України.
Зазначав, що в період 24.08.1991 р. по тепер за межі України не виїжджав.
Посилаючись на викладене, заявник просив суд встановити факт його постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року включно.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав, просив про їх задоволення, надав пояснення аналогічні заяві.
В судове засідання представник заінтересованої особи Броварського районного відділу Управління державної міграційної служби в Київській області не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Направили до суду письмові пояснення, в яких зазначали, що на сьогоднішній день звернення до суду заявника є передчасним, так як задля того, щоб встановити факт постійного проживання в певний час, необхідно встановити особу, якій необхідно встановлювати даний факт. Оскільки у заявника відсутні документи, які посвідчують особу ОСОБА_1 , та не дають можливості стверджувати, що заявником є саме ОСОБА_1 . Отже, на сьогоднішній день заявник є невстановленою особою.
Посилаючись на викладене, просили суд розглядати справу у відсутність представника, в задоволенні заяви відмовити.
В судовому засідання свідок ОСОБА_9 показав, що є сусідом заявника, проживають поруч 20 років.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що є сусідкою заявника, з 1988 року проживали разом в гуртожитку, заявник працював у будівельній компанії.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 показала, що є з 1983 року проживає із заявником однією сім'єю як чоловік і дружина, заявник працював у БМУ №38 м. Києва, постійно проживав на території України.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про правонаступництво України», всі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України», громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 р. чи 13.11.1991 р.
Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.
Згідно п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» (в редакції від 18 січня 2001 року), громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України, особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, оскільки встановлення факту постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року заявнику необхідно для прийняття заінтересованою особою Броварським районним відділом Управління державної міграційної служби в Київській області рішення про встановлення належності заявника до громадянства України та отримання ним паспорта громадянина України.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дружне Калинівського району Вінницької області Української PCP, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 01.03.1960 р. (а.с.7).
У 1977 році закінчив Новогребельську середню загальноосвітню трудову політехнічну школу, про що 26.06.1977 р. отримав атестат про середню освіту серія НОМЕР_2 (а.с.14).
14 липня 1977 року отримав паспорт громадянина УРСР серія НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою форми №1 (а.с.13).
25 липня 1978 року закінчив технічне училище №8 м. Києва та здобув професію огранщик алмазів 3 розряду, про що отримав атестат №5101 (а.с.15).
В період часу з 25.07.1978 р. по 02.10.1980 р. працював у Будівельно- монтажному управлінні №38 м. Києва, з 07.05.1981 р. по 28.05.1983 р. проходив службу в рядах Радянської армії, що підтверджується записами в його книжці, з 26.07.1983 р. працював у БМУ №38 м. Києва (після реорганізації «Київінвест», та Українська Державна будівельна корпорація «Укрбуд») до 21.11.1991 р., та звільнений згідно наказу №232к (а.с.8-12).
Від спільного подружнього життя з ОСОБА_2 має доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно акту фактичного проживання від 10.01.2020 р., більше ніж одинадцять років проживає однією сім'єю з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.32).
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту, що має юридичне значення.
Пленум Верховного Суду України у п. 1 постанови № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказав на те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши письмові матеріали справи, вислухавши пояснення заявника та покази свідків у судовому засідання, суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , постійно проживав на території Україні станом на 13 листопада 1991 року включно, а тому заява підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 258-259, 263-265, 293, 315-316, 350, 354 ЦПК України, суд
Заяву задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на території України станом на 13 листопада 1991 року включно.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В. С. Сердинський