15 червня 2020 року суддя-доповідач - суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_1 , отримавши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 на ухвалу Солом?янського районного суду м. Києва від 05 травня 2020 року у кримінальному провадженні № 120 181 000 900 100 43 від 02 вересня 2018 року, -
Ухвалою Солом?янського районного суду м. Києва від 05 травня 2020 року у кримінальному провадженні № 120 181 000 900 100 43 від 02 вересня 2018 року ОСОБА_3 , обвинуваченій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, а саме до 03 липня 2020 року включно.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.
Виходячи з положень ст. 392 КПК України, з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року, ухвала Солом?янського районного суду м. Києва від 05 травня 2020 року про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена і захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 , у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 393 КПК України, має право на подачу апеляційної скарги.
Передбачені ст. 395 КПК України порядок та строки апеляційного оскарження захисником ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 дотримані.
Приписами п. 4 ч. 2 ст. 396 КПК України задекларовано, що в апеляційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, повинні узгоджуватися з нормами кримінального процесуального закону щодо форми кримінального провадження, яка, відповідно, повинна відповідати загальним засадам кримінального провадження.
Вказані вимоги кримінального процесуального закону захисником ОСОБА_2 не дотримані.
Так, захисник ОСОБА_2 в апеляційні скарзі, посилаючись на пряму упередженість місцевого суду по відношенню до його підзахисної ОСОБА_3 під час розгляду питання продовження строку дії запобіжного заходу, використовує неетичну форму викладення своєї позиції.
Зокрема, мотивуючи апеляційні вимоги захисник ОСОБА_2 , допускає вживання жаргонної лексики, образливих та лайливих слів до учасників провадження та всієї судової системи, що не можуть використовуватися ні у процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників, оскільки свідчить про очевидну неповагу до честі, гідності учасників провадження з боку захисника, порушення загальних засад кримінального провадження, закріплених ч. 1 ст. 7 КПК України, порушення культури поведінки адвоката, стандарти якої визначені ст. 45 Правил адвокатської етики, та має ознаки зловживання процесуальними правами.
Кримінальне процесуальне законодавство не містить загального положення про заборону зловживання процесуальними правами, проте воно є загальноправовим (конституційним) принципом і поширюється на всі галузі права.
Окремо слід наголосити, що, обґрунтування апеляційної скарги з використанням наведених висловлювань виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) констатується як зловживання правом на подання заяви.
Так, цей Суд, застосовуючи підпункт “а” п. 3 ст. 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі ст. 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання.
Для прикладу, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах “Ржегак проти Чеської Республіки” від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01, “Дюрінже та Грандж проти Франції” від 04 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02, “Guntis Apinis проти Латвії” від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06).
Отже, оскільки обґрунтування апеляційної скарги у поданій захисником ОСОБА_2 редакції не може бути предметом дослідження та дачі оцінки судом апеляційної інстанції, що перешкоджає відкриттю апеляційного провадження, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без руху та надати захиснику достатній строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
При цьому, не можна не вказати і того, що захисник ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Солом?янського районного суду м. Києва від 05 травня 2020 року, якою ОСОБА_3 продовжено термін дії запобіжного заходу у виді арешту, що не відповідає прийнятому рішенню судом першої інстанції, яке може бути оскаржено.
Керуючись ст. 398, ч. 1 ст. 399 КПК України, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 на ухвалу Солом?янського районного суду м. Києва від 05 травня 2020 року у кримінальному провадженні № 120 181 000 900 100 43 від 02 вересня 2018 року, якою ОСОБА_3 , обвинуваченій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, а саме до 03 липня 2020 року включно, - залишити без руху.
Встановити захиснику ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 строк для усунення недоліків апеляційної скарги терміном в 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Копію ухвали направити захиснику ОСОБА_2 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_1