Київський апеляційний суд
18 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12019100100006784 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Києва, громадянина України,
що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , згідно ст. 89 КК України не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 12 листопада 2019 року,
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 12.11.2019 року ОСОБА_6 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.309 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки і на нього покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Судом прийнято рішення щодо речових доказів та про відшкодування процесуальних витрат.
В апеляційній скарзі прокурор Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасувати та _____________________________________
Справа № 11-кп/824/1157/2020
Категорія: ч.2 ст.309 КК України
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_8
Доповідач: ОСОБА_1
ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 за ч.2 ст.309 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Прокурор не оспорює фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості ОСОБА_6 і правильність кваліфікації його дій, однак вважає, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_6 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і є явно несправедливим через м'якість.
Як вважає прокурор, суд не в повній мірі врахував суспільну небезпеку вчиненого злочину, наслідки, завдані діями обвинуваченого, а також особу винного, який у 2017 році притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину і через рік після закінчення іспитового строку вчинив новий злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. А тому призначене судом покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням не є достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити; доводи обвинуваченого, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, стверджуючи про те, що став на шлях виправлення; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_6 вчинив злочин, пов'язаний з незаконним обігом наркотичних засобів, предметом якого був наркотичний засіб у великих розмірах, за наступних обставин.
17 липня 2019 року у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці ОСОБА_6 незаконно придбав без мети збуту у невстановленої досудовим розслідуванням особи наркотичний засіб - метадон (фенадон), який почав незаконно зберігати при собі без мети збуту. Цього ж дня о 9 годині 30 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи на території Центрального госпіталю МВС України, що за адресою: м. Київ, вул. Бердичівська, 1, а саме, біля паркану Державної установи “Київський слідчий ізолятор”, був зупинений працівниками зазначеної установи з подальшим виявленням при проведенні обшуку працівниками поліції вказаного наркотичного засобу масою 3,051 г, тобто у великому розмірі.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч.2 ст.309 КК України - незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту у великих розмірах - є вірною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли зміну або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Що стосується доводів прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.
Суд першої інстанції відповідно врахував дані про особу винного, яких на лікарських обліках не перебуває, посткримінальну поведінку ОСОБА_6 , яка виразилася в осуді своїх дій, обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також відсутність обставин, що його обтяжують, і правильно призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією відповідного закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
З огляду на те, що в апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про призначення ОСОБА_6 покарання такого ж виду і на такий же строк, яке призначив суд першої інстанції, доводи про призначення явно несправедливого через м'якість покарання є безпідставними.
Погоджується колегія суддів і з висновком суду першої інстанції про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, враховуючи наведені раніше обставини, його відношення до вчиненого та особу винного, а також стан здоров'я ОСОБА_6 , який має невиліковну хворобу хребта, на підтвердження чого надав суду апеляційної інстанції відповідні документи.
Посилання прокурора на те, що суд не врахував наслідки, завдані діями ОСОБА_6 , є безпідставними, оскільки злочин, передбачений ч.2 ст.309 КК України, є злочином з формальним складом, об'єктивна сторона якого вичерпується діянням і виключає настання суспільно небезпечних наслідків, взагалі.
Враховуючи те, що обвинувачений згідно з ст.89 КК України судимостей не має, не міг суд враховувати і судимості за попередніми вироками, які погашені.
А тому вчинення обвинуваченим злочину середньої тяжкості, тобто, фактично, єдина об'єктивна обставина, на якій наголошує прокурор, не може бути в даному випадку перешкодою для такого рішення суду першої інстанції.
Таким чином, судом першої інстанції дотримані загальні засади призначення покарання, передбачені ст.65 КК України, і наведені ґрунтовні мотиви застосування ст.75 КК України, що спростовує доводи апеляційної скарги про протилежне.
Тому підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 12 листопада 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3