справа № 756/16631/19 головуючий у суді І інстанції Белоконна І.В.
провадження № 22-ц/824/5312/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
18 червня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді -Березовенко Р.В.,
суддів:Лівінського С.В., Нежури В.А.,
з участю секретаря Мариненко Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданнів місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
В провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
У грудні 2019 року до Оболонського районного суду міста Києва разом із позовом надійшла заява ОСОБА_3 про забезпечення позову, в якій позивач просив в порядку ст. 149, 150 ЦПК України вжити заходів забезпечення цивільного позову, а саме, накласти арешт на автомобіль марки «Lexus RX 300», 2004 року випуску, об'єм двигуна 3000 см. куб., дата державної реєстрації 22.07.2008 року. Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, відповідач може відчужити автомобіль на користь третіх осіб.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 24 грудня 2019 рокузаяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на автомобіль марки «Lexus RX 300», 2004 року випуску, об'єм двигуна 3000 см. куб., дата державної реєстрації 22.07.2008, право власності на який зареєстроване за ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з ухвалою, відповідач, ОСОБА_1 через представника - ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просив скасувати ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні заяви відмовити.
При цьому, апелянт посилається на те, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, що вказували б на вчинення відповідачем дій спрямованих на уникнення відповідальності. Матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів, а зазначений розмір шкоди завданий позивачу, на думку апелянта, не відповідає реальним збиткам. Вказує, що відповідача не було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення експертного дослідження. Крім того, судом першої інстанції не вирішено питання про зустрічне забезпечення.
В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, однак відзиву до суду не надходило.
Представник апелянта в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду скасувати і відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Інші учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з'явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що такий вид та спосіб забезпечення є співмірним та достатнім для забезпечення позову. У разі невжиття заходів забезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, постановляючи ухвалу з цього приводу, суд першої інстанції, на переконання апеляційного суду, повністю дотримався вимог ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України та положень постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову".
При цьому, суд першої інстанції, врахувавши можливість реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, правильно прийшов до висновку про обґрунтованість заявленого клопотання, оскільки між сторонами дійсно існує спір, який перебуває на розгляді у суді, а майно, щодо якого було встановлено заборону на вчинення певних дій може бути відчужено відповідачем, оскільки перебуває у його власності.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на те, що зазначений позивачем розмір шкоди не відповідає реальним збиткам, оскільки вони не підтверджуються належними та допустимими доказами, а є лише власними твердженнями відповідача.
Крім того, доводи апелянта про неналежне його повідомлення щодо дати, часу та місця проведення експертного дослідження, а також незгода з висновком експерта не є обов'язковою підставою для скасування судового рішення про забезпечення позову.
Зустрічне забезпечення є правом, а не обов'язком суду. Відповідачем не наведено обов'язкових підстав для його застосування.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального права при її постановленні, зокрема, ст.ст. 149-153 ЦПК України, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню, як така, що постановлена з додержанням вимог закону.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційнукаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: С.В. Лівінський
В.А. Нежура