Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/8360/2020
м. Київ Справа № 756/3278/20
18 червня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Левенця Б.Б.
- Борисової О.В.
при секретарі - Масловській К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Цирулевського Романа Олександровича на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 01 квітня 2020 року, постановлену під головуванням судді Яценко Н.О., про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги,-
11 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просила суд визнати недійсним договір №1463/К про відступлення прав вимоги, укладений 31.05.2019 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в частині відступлення права вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11277830000 від 26.12.2007 року.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18 березня 2020 року відкрито провадження у справі.
23 березня 2020 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог в якій просила суд:
визнати недійсним договір №1463/К про відступлення прав вимоги, укладений 31.05.2019 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в частині відступлення права вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11277830000 від 26.12.2007 року;
визнати недійсним договір про відступлення прав за договорами іпотеки, посвідчений 31.05.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Розсохою С.С., за реєстровим номером №5674 в частині відступлення прав іпотекодержателя за договором іпотеки №74276, посвідченим 26.12.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д., за реєстровим номером №4081.
Також 23 березня 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила забезпечити позов шляхом:
накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 ;
заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» вчиняти дії щодо позасудового звернення стягнення на п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки за договором іпотеки №74276 посвідченим 26.12.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. за реєстровим номером №4081.
Заяву обґрунтовувала тим, що існує загроза відчуження ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , оскільки ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» вчиняються дії щодо пошуку потенційних покупців та підготовки до продажу в позасудовому порядку належної їй квартири будь-якій іншій особі, що фактично призведе до неможливості виконання рішення та порушення прав третіх осіб у разі переходу права власності на таку квартиру, так як визнання недійсним договору №1463/К про відступлення прав вимоги, укладеного 31.05.2019 року та договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 31.05.2019 року, матиме правовим наслідком незаконність (недійсність) позасудового звернення стягнення та набуття третіми особами у власність квартири, що є предметом іпотеки.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 01 квітня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги - відмовлено.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 16.04.2020 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Цирулевський Роман Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 01 квітня 2020 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду про відмову у забезпеченні позову є незаконною, постановлена із порушенням норм процесуального права. Зазначив, що судом не враховано жодного наданого заявником обґрунтування заяви про забезпечення позову та безпідставно відмовлено в її задоволенні.
Судом першої інстанції не надано оцінки тому, що квартира АДРЕСА_1 , не обтяжена жодними заборонами та/або будь-якими обтяженнями, окрім іпотеки та заборони, внесеної на підставі договору іпотеки №4276, посвідченого 26.12.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. та зареєстрованого в реєстрі за №4081, у зв'язку з чим ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» у будь-який момент може здійснити дії щодо позасудового звернення стягнення на квартиру шляхом відчуження такої квартири на користь третіх осіб у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», або шляхом набуття права власності на квартиру в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку», що призведе до неможливості виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Також судом першої інстанції не надано оцінки тій обставині, що в мережі Інтернет містяться оголошення про продаж квартири АДРЕСА_1 у порядку позасудового звернення стягнення шляхом продажу квартири від імені власника третій особі покупцеві, які були опубліковані у лютому-березні 2020 року.
Таким чином, на сьогоднішній день існує загроза відчуження ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» спірного нерухомого майна, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову є помилковим.
Відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Цирулевський Роман Олександрович підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її в повному обсязі.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» адвокат Ковалевський Євген Володимирович в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про день та час слухання справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в подальшому подала заяву про збільшення позовних вимог в якій просила суд: визнати недійсним договір №1463/К про відступлення прав вимоги, укладений 31.05.2019 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в частині відступлення права вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11277830000 від 26.12.2007 року; визнати недійсним договір про відступлення прав за договорами іпотеки, посвідчений 31.05.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Розсохою С.С., за реєстровим номером №5674 в частині відступлення прав іпотеко- держателя за договором іпотеки №74276, посвідченим 26.12.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. за реєстровим номером №4081.
23 березня 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову. Посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі в подальшому може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, оскільки відповідачем може бути відчужене належне їй майно, просила суд забезпечити позов шляхом: накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 ; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» вчиняти дії щодо позасудового звернення стягнення на п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки за договором іпотеки №74276 посвідченим 26.12.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. за реєстровим номером №4081.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції послався на те, що позивач не обґрунтувала, у чому полягають об'єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання майбутнього можливого рішення суду у даній справі з огляду на те, що спірна квартира була передана в іпотеку ПАТ «ДельтаБанк» за згодою позивача на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, а тому позивач усвідомлювала ризики невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, зокрема, можливість примусової реалізації спірної квартири у разі невиконання позичальником умов кредитного договору. За змістом ст. 23 Закону України " Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача цього нерухомого майна, навіть якщо до його відома не було доведена інформація про обтяження цього майна іпотекою.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам процесуального права, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Також згідно п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Також заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Як зазначалося вище, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, враховуючи зміст ч.2 ст. 149 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають на меті ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просила суд:
визнати недійсним договір №1463/К про відступлення прав вимоги, укладений 31.05.2019 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в частині відступлення права вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11277830000 від 26.12.2007 року; визнати недійсним договір про відступлення прав за договорами іпотеки, посвідчений 31.05.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Розсохою С.С., за реєстровим номером №5674 в частині відступлення прав іпотекодержателя за договором іпотеки №74276, посвідченим 26.12.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. за реєстровим номером №4081.
Отже предметом спору у даній справі є договори про відступлення прав вимоги.
Таким чином, позивачка звернулася до суду з позовом немайнового характеру, а тому колегія суддів приходить до висновку, що захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , є неспівмірним із заявленими вимогами про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги та погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» вчиняти дії щодо позасудового звернення стягнення на п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки за договором іпотеки №74276 посвідченим 26.12.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. за реєстровим номером №4081, так як предметом спору у даній справі є договори по відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, укладені між ПАТ " Дельта Банк" та ТОВ Факторингова компанія " Вектор Плюс", а не договір іпотеки .
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відсутні підстави вважати, що незастосування вказаних в заяві ОСОБА_1 заходів забезпечення позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання можливого рішення суду у даній справі. Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують.
Разом з тим, позивачка не позбавлена права повторно звернутись до суду із відповідною заявою, обравши при цьому інший вид забезпечення позову.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 01 квітня 2020 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Цирулевського Романа Олександровича.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Цирулевського Романа Олександровича залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 01 квітня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 19 червня 2020 року.
Головуючий: Судді: