Справа № 755/11684/19 Головуючий у суді І інстанції Астахова О.О.
Провадження № 22-ц/824/4771/2020 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.
17 червня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Ігнатченко Н.В.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Войтенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Укрямбуд» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 1 жовтня 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрямбуд» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних,
У липні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укрямбуд» (далі - ТОВ «Укрямбуд») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних.
На обґрунтування позову зазначено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 квітня 2014 року у справі № 755/24910/13-ц задоволено позов ТОВ «Укрямбуд» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги та стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 386 872,85 грн. На виконання зазначеного рішення суду 23 липня 2014 року було видано виконавчий лист № 755/24910/13-ц, за яким 8 серпня 2014 року відкрито виконавче провадження. 25 грудня 2014 року виконавчий лист повернуто стягувачу у зв'язку з його невиконанням боржником. 23 квітня 2015 року повторно відкрито виконавче провадження № 47337103, проте рішення суду так і залишається невиконаним.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 594 634,25 грн інфляційних втрат та 60 225,00 грн трьох процентів річних за час прострочення грошового зобов'язання, а всього - 654 859,25 грн за період з 11 квітня 2014 року по 18 червня 2019 року.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 1 жовтня 2019 року позов залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та трьох процентів заявлені позивачем з пропуском загального строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого просила відповідач у відповідній заяві.
Не погоджуючись з указаним рішенням, позивач через свого представника - адвоката Варицького Є.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Як на підставу своїх вимог посилається на те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову у разі подання відповідної заяви (постанова Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц). У зв'язку з наведеним, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що у разі неналежного виконання зобов'язань, позовна давність за вимогами про стягнення індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, повинна обчислюватися протягом трьох років з моменту набрання рішенням законної сили, якщо воно не виконано. Отже, суд мав частково задовольнити позовні вимоги з урахуванням поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, обрахувавши такий строк позовної давності, який обмежувався останніми трьома роками, що передували пред'явленню цього позову.
Відзив відповідача на апеляційну скаргу до суду не надійшов.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, що з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.
За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону ухвалене у справі рішення не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 квітня 2014 року у справі № 755/24910/13-ц задоволено позов ТОВ «Укрямбуд» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору та стягнення безпідставно отриманих коштів.
Визнано недійсним договір про надання поворотної фінансової допомоги від 10 січня 2012 року, укладений між ТОВ «Укрямбуд» та ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укрямбуд» грошові кошти, отримані за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 10 січня 2012 року, в розмірі 383 431,85 грн, судовий збір в розмірі 3 441,00 грн., а всього стягнуто 386 872,85 грн.
На виконання зазначеного рішення суду 23 липня 2014 року було видано виконавчий лист № 755/24910/13-ц та відкрито виконавче провадження № 44202649 з його примусового виконання.
Постановою державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві Торбинської О.М. виконавчий документ № 755/24910/13-ц від 23 липня 2014 року повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення.
23 квітня 2015 року постановою цього ж державного виконавця повторно відкрито виконавче провадження № 47337103 на підставі виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укрямбуд» заборгованості в розмірі 386 872,85 грн.
Згідно з інформацією про виконавче провадження № 47337103, рішення суду боржником не виконано, тому 23 квітня 2019 року винесено постанову про передачу ВД на виконання до ТОВ «Еко Полімербуд Трейд», в якому ОСОБА_1 працевлаштована.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач подала заяву про застосування строку позовної давності, в якій зазначила про те, що рішення суду про стягнення коштів набрало законної сили 17 червня 2014 року, тому трирічний строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних сплив 17 червня 2017 року. Позов ТОВ «Укрямбуд» пред'явлено лише 9 липня 2019 року, тобто після спливу строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому дата остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням і є датою, коли зобов'язання відповідача перед позивачем припинилося.
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та трьох процентів річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 8 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).
Таким чином, безпідставним є висновок суду першої інстанції про те, що перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, спливає через три роки після дати набрання законної сили судовим рішенням про стягнення кредитної заборгованості.
У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Встановлено, що у даній справі ТОВ «Укрямбуд» пред'явило позов 18 липня 2019 року згідно штемпеля на поштовому конверті, тому період, за який необхідно проводити стягнення заявлених позивачем сум, становитиме з 18 липня 2016 року по 18 липня 2019 року.
Відповідно до рішення суду у справі № 755/24910/13-ц ОСОБА_1 має невиконане грошове зобов'язання перед позивачем у розмірі 386 872,85 грн.
Виходячи із наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 146 136,38 грн інфляційних втрат (386 872 грн х добуток щомісячних індексів за відповідний період із серпня 2016 року по липень 2019 року включно / 100 % - 386 872,85 грн) та 34 818,56 грн трьох процентів річних за час прострочення грошового зобов'язання (386 872,85 грн х 3 % х 1095 днів / 365днів), а всього - 180 954,94 грн за період з 18 липня 2016 року по 18 липня 2019 року.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про сплив за всіма вимогами ТОВ «Укрямбуд» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційного збільшення боргу і трьох процентів річних позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, є помилковим.
Розглядаючи зазначений позов, районний суд належним чином не визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, не дослідив наявні у справі докази та не надав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 376 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з вимогами пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема: з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі викладеного, пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача стягуються документально підтвердженні судові витрати, понесені позивачем в межах даної справи, а саме: 2 714,32 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 4 071,48 грн - в апеляційному суді, а всього - 6 785,80 грн сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрямбуд» задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 1 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «Укрямбуд» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрямбуд» інфляційні втрати і три проценти річних у загальному розмірі 180 954,94 грн (сто вісімдесят тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні 94 копійки) за період з 18 липня 2016 року по 18 липня 2019 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрямбуд» 6 785,80 грн (шість тисяч сімсот вісімдесят п'ять гривень 80 копійок) сплаченого судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, крім випадків, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України.
Головуючий Н.В. Ігнатченко
Судді: С.А. Голуб
Д.О. Таргоній