м. Миколаїв.
19 червня 2020 р.справа № 400/4735/19
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідачаДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (надалі - позивачка або ОСОБА_1 ) звернулась з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - відповідач або Департамент ДВС), в якому заявила такі позовні вимоги:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати його винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 58234538, з підстав, передбачених ст. 39 ч. 1 п. 5 Закону України «Про виконавче провадження»;
- знати арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знати майно боржника з розшуку, виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також провести інші необхідні дії у зв'язку з закінченням виконавчого провадження;
- постанову про закінчення виконавчого провадження в день її винесення надіслати органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
В обґрунтування цих вимог, позивачка зазначила, що на виконанні Департаменту ДВС знаходилась постанова про стягнення з неї виконавчого збору. Не погоджуючись з її законністю, вона оскаржила цю постанову в судовому порядку і рішенням суду, яке набрало законної сили, постанова про стягнення виконавчого збору визнана протиправною та скасована. Разом з тим, державним виконавцем були вжиті заходи з арешту майна і коштів позивачки, які є чинними до тепер, незважаючи на скасування постанови, на підставі якої було відкрито виконавче провадження. Така бездіяльність відповідача, на думку позивачки, є порушенням ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої у разі скасування рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, виконавче провадження підлягає закриттю та ст. 40 того ж Закону, яка зобов'язує державного виконавця, у разі закінчення виконавчого провадження, зняти арешти, виключити відомості з Єдиного реєстру боржників та скасувати інші вжиті ним заходи.
Відповідач за весь час розгляду справи відзиву не подав.
Протягом розгляду справи, судом вживались всі можливі заходи для належного повідомлення відповідача, шляхом направлення судових повісток та телефонограм на адресу, в тому числі електронну, Департаменту ДВС (а. с. 65, 66, 67, 68, 75, 77, 78, 96, 99, 101, 102, 103).
Позовна заява залишалась без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (а. с. 52-54).
При відкритті провадження у справі, суд задовольнив заяву позивача про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до адміністративного суду (а. с. 2-3, 57-60).
Представник позивачки клопотав про розгляд справи в письмовому провадженні (а. с. 82).
Відповідач свого представника в судове засідання не направив.
17 березня 2020 р. засобами електронного зв'язку відповідач направив клопотання про відкладення розгляду справи та призначення судового засідання не раніше 8 квітня 2020 р., яке судом було задоволено (а. с. 83-92).
На підставі ст. 205 ч. 9 КАС України, справа розглянута в письмовому провадженні.
Вирішуючи справу, суд виходить з наступного.
Як слідує з матеріалів адміністративної справи, 29 січня 2019 р. старшим державним виконавцем Департаменту ДВС Сіренко С.В. відкрито виконавче провадження № 58234538 з примусового виконання постанови від 23 січня 2019 р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 2 890 472,13 грн., прийнятої в іншому виконавчому проваджені № 50964078 (а. с. 10).
Після відкриття виконавчого провадження № 58234538, відповідач вжив заходи, спрямовані на примусове виконання виконавчого документа, а саме:
29 січня 2019 р. відповідач прийняв постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 (а. с. 12-13);
постановою від 4 лютого 2019 р. накладено арешт на кошти боржника, які зберігаються на рахунках Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», АБ «Укргазбанк», АТ «Райффайзен Банк Аваль» (а. с. 14-15);
29 серпня 2019 р. прийнято постанову про арешт індивідуально визначеного нерухомого майна ОСОБА_1 у виді квартири, будинку, нежитлових приміщень та нежитлового об'єкту, а також транспортних засобів (а. с. 16-17);
29 серпня 2019 р. оголошено в розшук транспортний засіб ОСОБА_1 (а. с. 18-19).
Відомості про арешти майна (коштів) позивачки, накладені вищепереліченими постановами, внесені до відповідних державних реєстрів (а. с. 35-37).
2 липня 2019 р. Миколаївським окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі № 400/928/19, яким повністю задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту ДВС, визнана протиправною та скасована постанова про стягнення виконавчого збору від 23 січня 2019 р. ВП № 5096078 (а. с. 20-24) (рішення суду доступне за посиланням в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/Review/82752268).
24 жовтня 2019 р. рішення суду першої інстанції переглянуто П'ятим апеляційним адміністративним судом, який своєю постановою частково задовольнив апеляційну скаргу Департаменту ДВС та змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції та виклав її у власній редакції, а в іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду залишив без змін (а. с. 25-33) (рішення суду доступне за посиланням в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/Review/85268145).
За правилами ст. 255 ч. 2 КАС України, рішення суду набрало законної сили.
Стаття 3 ч. 1 п. 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору.
Як встановлено судом і підтверджуєтеся матеріалами справи, у виконавчому провадженні ВП № 50964078, Департамент ДВС 23 січня 2019 р. прийняв постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 2 890 472,13 грн. Ця постанова, яка є виконавчим документом в розумінні ст. 3 ч. 1 п. 5 Закону України «Про виконавче провадження» і підлягає примусовому виконанню, стала підставою для відкриття виконавчого провадження ВП № 58234538. Разом з тим, постанова про стягнення виконавчого збору від 23 січня 2019 р. ВП № 50964078, визнана протиправною і повістю скасована в судовому порядку.
Згідно з ст. 39 ч. 1 п. 5 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Так як постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору в силу приписів ст. 3 ч. 1 п. 5 Закону України «Про виконавче провадження» сама по собі є виконавчим документом, і відсутнє рішення, на підставі якого видана така постанова, суд вважає, що норма ст. 39 ч. 1 п. 5 Закону України «Про виконавче провадження» охоплює і випадки, коли скасовується рішення державного виконавця, яке саме є окремим виконавчим документом.
Також слід зауважити, що позивачка позбавлена можливості визнати виконавчий документ у виді постанови про стягнення виконавчого збору таким, що не підлягає виконанню, так як за правилами ст. 374 КАС України суд може визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, тільки у разі, коли він виданий самим судом.
Таким чином, після набрання законної сили рішенням суду 24 жовтня 2019 р., Департамент ДВС, який також був відповідачем у справі № 400/928/19, має обов'язок закінчити виконавче провадження ВП № 58234538 на підставі ст. 39 ч. 1 п. 5 Закону України «Про виконавче провадження», так як єдиним виконавчим документом, який в ньому підлягав примусовому виконанню, була скасована судом постанова про стягнення виконавчого збору від 23 січня 2019 р. ВП № 50964078.
З урахуванням викладеного, суд погоджується з доводами позивачки про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає в неприйнятті ним постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 58234538.
Відповідно до 245 ч. 2 п. 4 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Так як за правилами ст. 39 ч. 1 п. 5 Закону України «Про виконавче провадження» скасування рішення, яке є виконавчим документом, тягне за собою обов'язкове закінчення виконавчого провадження і Закон не передбачає прийняття державним виконавцем іншого (альтернативного) рішення, суд вважає за можливе покласти на відповідача обов'язок прийняте конкретно визначене рішення, а саме постанову про закінчення виконавчого провадження.
Стаття 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначає наслідки закінчення виконавчого провадження. Так, згідно з частинами 1, 2 цієї норми, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Відповідно до ст. 56 ч. 1 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Враховуючи скасування судом виконавчого документа у виді постанови про стягнення з позивачки виконавчого збору, наявність чинних арештів порушує її право на розпорядження своїм майном і не відповідає меті застосування інституту арешту майна (коштів) боржника.
Допустивши протиправну бездіяльність щодо незакінчення виконавчого провадження ВП № 58234538, шляхом прийняття відповідної постанови, як наслідок, відповідач не виконав і вимоги ст. 40 ч. 1-2 Закону України «Про виконавче провадження» щодо знаття арештів з майна позивачки, вилучення відповідної інформації з Єдиного реєстру боржників та вчинення інших, передбачених цією нормою дій, так як про це зазначається саме в постанові про закінчення виконавчого провадження, тобто відповідач повинен вжити таких заходів в силу приписів Закону, а не судового рішення, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно з ст. 139 ч. 3 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачка сплатила судовий збір в сумі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією № 93912 від 24 грудня 2019 р. (а. с. 4). Доказів понесення інших судових витрат, сторони суду не подавали.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд присуджує позивачці 384,20 грн. судового збору, які підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 00015622) задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 00015622), яка полягає в неприйняття постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 58234538, відкритого постановою про відкриття виконавчого провадження від 29 січня 2019 р., з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 23 січня 2019 р. ВП № 50964078, з підстав, передбачених ст. 39 ч. 1 п. 5 Закону України «Про виконавче провадження».
3. Зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 00015622) протягом 3 робочих днів з дня набрання рішенням суду в даній справі законної сили, закінчити виконавче провадження ВП № 58234538, відкрите постановою про відкриття виконавчого провадження від 29 січня 2019 р., з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 23 січня 2019 р. ВП № 50964078, з підстав, передбачених ст. 39 ч. 1 п. 5 Закону України «Про виконавче провадження».
4. В задоволенні позовних вимог про зобов'язання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 00015622) знати арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знати майно боржника з розшуку, виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також провести інші необхідні дії у зв'язку з закінченням виконавчого провадження; постанову про закінчення виконавчого провадження в день її винесення надіслати органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна, відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).
6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.
Суддя А. О. Мороз