15 червня 2020 р. № 400/779/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження розглянув адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , АДРЕСА_1
до відповідача:Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, вул. Мала Морська, 19, м. Миколаїв, 54001
про:визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач 1) ОСОБА_2 (надалі - позивач 2) ОСОБА_3 (надалі - позивач 3) звернулись до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (надалі - відповідач) з вимогами:
- Визнати припинення Департаментом праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради з травня 2019 року виплати сімї Грошовик щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, протиправним.
- Зобов'язати Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради поновити виплату сімї Грошовик щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, починаючи з дати припинення її виплати та виплачувати її в розмірі, встановленому Порядком надання щомісячної адресної допомоги.
В обґрунтування позовних вимог позивачами зазначено, що відповідачем протиправно з надуманих підстав не подовжено їм адресну допомогу, чим порушено їх права та інтереси.
Відповідач надав до суду відзив в якому проти задоволення позовних вимог просив відмовити в повному обсязі з огляду на те, що ОСОБА_1 отримує компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення, та відповідно для здійснення донарахування та виплати грошової допомоги переміщеним особам на проживання позивачам немає законних підстав.
Ухвалою суду від 17 лютого 2020 року позовну заява залишено без руху та надано час для усунення недоліків.
03 березня 2020 року до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 04 березня 2020 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
Від учасників справи надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.
У відповідності до положень частини п'ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
У 2014 році позивачі внаслідок збройної агресії Російської Федерації та окупації території АРК та м.Севастополя де вони проживали усією сім'єю були вимушені переміститися на материкову територію України, а саме до міста Очакова Миколаївської області, а згодом до міста Миколаїв.
На підставі ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року позивачі набули право взяття їх на облік внутрішньо переміщених осіб, на підстав чого їм були видані довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно довідки від 14.12.2016 №0000066462 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, позивач ОСОБА_1 , взятий на облік як внутрішньо переміщена особа.
Згідно довідки від 02.02.2017 року №2164 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, дружину позивача ОСОБА_2 , взята на облік як внутрішньо переміщена особа.
Згідно довідки від 17.11.2017 року №0000066488 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, сина позивачів ОСОБА_3 , взято на облік як внутрішньо переміщена особа.
Позивачами в 2014 році було оформлено щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (надалі - адресна допомога) на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до Постанови КМУ №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (надалі - Постанова №505) та Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (надалі - Порядок).
Позивачі отримували адресну допомогу до травня 2019 року у відповідних до Порядку розмірах, а саме:
- На ОСОБА_1 як працездатну особу - 442 грн;
- На ОСОБА_2 як працездатну особу - 442 грн;
- На ОСОБА_3 , 2004 р.н., як на дитину - 1000 грн.
07 травня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача з заявою про подовження виплат адресної допомоги.
Відповідно до витягу з протоколу №21 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат від 03.06.2019 року вирішено відмовити в призначенні соціальних виплат відповідно до п.12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Відповідач у відзиві зазначив, що ОСОБА_1 отримує компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення, та відповідно для здійснення донарахування та виплати грошової допомоги переміщеним особам на проживання позивачам немає законних підстав.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивачі звернулися для захисту своїх прав та інтересів.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 46 Конституції України, громадянам гарантовано право на соціальний захист.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) визначає «Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505 (надалі за текстом - Порядок №505).
Відповідно до пункту 2 Порядку №505 передбачено, що грошова допомога надається громадянам України, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, або змушені були покинути своє постійне місце проживання в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і перемістилися в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - особа, яка переміщується), а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Відповідно до пункту 3 Положення Порядку №505 грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах: для осіб, які отримують пенсію, дітей, студентів денної форми навчання закладів вищої освіти та учнів закладів професійно-технічної освіти, які досягли 18-річного віку (до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) - 1000 гривень на одну особу (члена сім'ї); для осіб з інвалідністю I групи та дітей з інвалідністю - 130 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для осіб з інвалідністю II групи - 115 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для осіб з інвалідністю III групи - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).
Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу. Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.
Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.
Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.
Відповідно до п. 5 Порядку, уповноважений представник сім'ї подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім'ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку.
Порядком № 505 визначено вичерпний перелік підстав коли грошова допомога не призначається.
Пунктом 6 Порядку № 505 передбачено, що грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Відповідно до абзацу першого пункту 8 Порядку протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім'ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім'ї.
Пунктами 10, 11, 12 Порядку № 505 визначається, що уповноважені органи мають право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити та безоплатно отримувати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання.
Виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі: подання уповноваженим представником сім'ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім'ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.
Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.
Отже, Порядком № 505 не передбачено такої підстави для відмови у призначенні або припинення виплати щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, як отримання грошової компенсації за піднайом житла чи отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з інших підстав.
Суд наголошує, що грошова компенсація за піднайом житлового приміщення виплачується: особам офіцерського складу у разі коли вони не забезпечені жилими приміщеннями за місцем проходження військової служби, не отримали за рахунок держави грошову компенсацію за належне їм для отримання жиле приміщення та перебувають на квартирному обліку, а також якщо військова частина не орендує для них та членів їх сімей житло; курсантам вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які мають сім'ї, у разі ненадання їм жилої площі в сімейних гуртожитках, відсутності таких гуртожитків та жилого приміщення за місцем проходження ними військової служби (навчання).
Виплата такої компенсації здійснюється відповідно до Порядку виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних сил України за піднайом (найом) ними житлових приміщень, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 26 червня 2013 року № 450.
Згідно з висновком Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 24 грудня 2004 року у справі № 22-рп/2004, відповідно до частини другої статті 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини; таке забезпечення, крім усього іншого, потребує законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що Суд неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами; у рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).
У справах «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine), заяви № 23759/03 та №37943/06, а також «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine), заява № 39766/05 Європейський суд з прав людини, встановивши порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким і узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
Таким чином, посилання відповідача, відмовляючи у продовженні нарахування та виплати щомісячної адресної допомоги позивачу, на роз'яснення Департаменту соціального захисту населення Миколаївської облдержадміністрації від 01.11.2019 року №2281/02 з посиланням на лист Міністерства соціальної політики України від 22 січня 2015 року № 684/0/14- 15/5 , суд вважає безпідставним, оскільки щомісячна адресна допомога переміщеним особам та грошова компенсація за піднайом житла не відносяться до однієї категорії витрат на проживання та містять різну правову природу.
Аналогічна правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №751/2087/16-а.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic» № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
Як зазначено у пункті 28 рішення у справі «Молдавська проти України» (заява № 43464/18), Суд враховує те, що закон, який застосований у цій справі не містить жодного положення, яке могло б ввести в оману заявника щодо його чинності та релевантності до відповідних правовідносин, а тому обмеження щодо реалізації відповідних прав скаржника було передбачуваним і обґрунтованим.
Аналізуючи поняття «якість закону» Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі «Солдатенко проти України» (заява № 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст.6 КАС України).
Згідно з частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною другої статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (вул..Мала Морська, 19, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 03194499) з вимогами визнання протиправними та зобовязання вчинити дії, задовольнити.
2. Визнати припинення Департаментом праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (вул..Мала Морська, 19, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 03194499) з травня 2019 року виплати сімї Грошовик щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, протиправним.
3.Зобов'язати Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (вул..Мала Морська, 19, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 03194499) поновити виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, починаючи з дати припинення її виплати та виплачувати її в розмірі, встановленому Порядком надання щомісячної адресної допомоги.
4. Стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (вул..Мала Морська, 19, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 03194499) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) сплачений квитанцією 0.0.1637240467.1 від 03.03.2020 року.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В. С. Брагар