справа №380/879/20
10 червня 2020 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Сидор Н.Т.,
за участю секретаря судового засідання Колодій О.Р.,
представника позивача Харченюка І.С.,
представника відповідача Драчук Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Явір-Інвест” до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Явір - Інвест.” до Державної служби України з безпеки на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 163654 від 24.12.2019 у розмірі 17000,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на неправомірність проведеної перевірки, за результатами якої складено оскаржувану постанову. Зокрема, зазначає, що попри заявлену ним вимогу про ознайомлення з документами, які б свідчили про правомірність та законність проведення 07.11.2019 рейдової перевірки, результатом якої став розгляд справи та винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 163654 від 24.12.2019, та щодо контрольно-вагового пристрою, яким здійснювалось 07.11.2019 зважування належного позивачу автомобіля, позивачу не вдалось ознайомитись із цими документами. Позивач зауважує, що талон № 2446 від 07.11.2019 про зважування транспортного засобу марки MAN моделі TGX 01, реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп марки PEISCHL, модель 3 ESKMO, реєстраційний номер НОМЕР_2 не містить жодних реквізитів щодо пункту проведення вагового контролю, більше того зі змісту вказаного чеку зважування від 07.11.2019 неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке використано відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг. Відтак, позивач вбачає за неможливе брати до уваги надані відповідачем довідку № 0007819 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 07.11.2019, акт № 0018819 про перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів від 07.11.2019, талон зважування транспортного засобу від 07.11.2019 № 2446, на підставі яких складено оскаржувану постанову.
Також позивач звертає увагу, що належний йому автомобіль перевозив сою (боби сої), що є сипучим вантажем. А тому проведення зважування у русі, шляхом поосьового заїзду тягача на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, на переконання позивача, не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу та причепа, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, легко деформується під дією мінімальних сил.
При цьому, позивач зазначає, що Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових вантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським Національним автомобільно-дорожнім університетом Державної Служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію № 02-84-08. Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.
Також позивач покликається на те, що не може нести відповідальність за абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутність у нього під час перевезення подільного вантажу дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, оскільки видачу таких дозволів для перевезення подільних вантажів не передбачено.
Відповідач позов не визнає. Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву (вх. № 12238 від 04.03.2020), де зазначає, що 07.11.2019 контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, на підставі графіку проведення рейдових перевірок з 04.11.2019 по 10.11.2019, а також відповідно до направлення на перевірку №009328 від 04.11.2019, на автомобільній дорозі Львів - Краківець 10 км+150 м проводилась рейдова перевірка у пункті габаритно-вагового контролю транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Відповідно до п. п. 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №422 від 20.05.2013, зупинений транспортний засіб марки МАН, номерний знак НОМЕР_1 . За результатами габаритно-вагового контролю вказаного транспортного засобу встановлено, що загальна маса транспортного засобу становила 41,10 т при нормативно допустимій - 40 т; навантаження одиничну вісь напівпричепа становило 12,28 т при нормативно допустимому 11 т. Про вказані дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить талон про зважування №2446 від 07.11.2019. На підставі п. 6 Порядку №422, у зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Львівській області складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових парламентів № 0018819 від 07.11.2019.
Зважування проводилось приладом автоматичним для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 0303T-AS2-PWIA, який відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підтверджено шляхом перевірки відповідності вимогам п. 5.2 ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь. Частина 1. Загальні технічні вимоги та методи випробування (OIML R 134-1:2006, IDT)».
Щодо аргументів позивача, з приводу того факту, що на час проведення рейдової перевірки методика зважування транспортних засобів, що здійснюють перевезення сипучих вантажів, - відсутня, представник відповідача зазначає, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов'язку по внесенню плати за таке перевищення.
З огляду на викладене, представник відповідача вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні таких відмовити.
У свою чергу, 16.03.2020 представником позивача подано відповідь на відзив, де викладено спростування тверджень відповідача по суті спору.
Щодо процесуальних дій у справі суд зазначає, що ухвалою судді від 10.02.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання у справі.
01.06.2020 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив такі задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з мотивів аналогічним наведеним у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши вступне слово представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
07.11.2019 контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, на підставі графіку проведення рейдових перевірок з 04.11.2019 по 10.11.2019 (а.с. 59), а також відповідно до направлення на перевірку № 009328 від 04.11.2019 (а.с. 60), на автомобільній дорозі Львів - Краківець 10 км + 150 м проводилась рейдова перевірка у пункті габаритно-вагового контролю транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до п. п. 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою КМУ №422 від 20.05.2013 (далі - Порядок №422), зупинений транспортний засіб марки МАН, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ “Явір-Інвест.”
Як вбачається з талону зважування №2446 від 07.11.2019 (а.с. 62), за результатами габаритно-вагового контролю вказаного транспортного засобу встановлено, що загальна маса зазначеного транспортного засобу становила 41,10 т; навантаження одиничну вісь напівпричепа становило 12,28 т.
Відповідно до ч. 4 п. 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України 10.12.2013 № 1007/1207, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2014 р. за № 215/24992 (далі - Порядок № 1007/1207), та на підставі талону зважування № 2446 від 07.11.2019 (а.с. 62) контролюючими органами Управління Укртрансбезпеки у Львівській області складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю № 0007819 від 07.11.2019 (а.с. 63).
На підставі п. 6 Порядку №422, у зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Львівській області складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0018819 від 07.11.2019 (а.с. 64), в якому зафіксовано, що повна маса автомобіля марки MAN моделі TGХ 01 реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп марки PEISCHL модель 3 ESKMO реєстраційний номер НОМЕР_2 становила 41,10 т при нормативно допустимій - 40 т; осьове навантаження становило 12,28 т при нормативно допустимому 11 т.
За результатами проведеного габаритно-вагового контролю Управлінням Укртрансбезпеки у Львівській області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 07.11.2019 №382/040 (а.с. 65), відповідно до якого позивачу нараховано до сплати 123,21 грн.
Відтак, 24.12.2019 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Управлінням Укртрансбезпеки у Львівській області винесено постанову № 163654 про застосування до ТОВ “Явір-Інвест.” адміністративного-господарського штрафу у розмірі 17000 грн за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Вважаючи постанову Управлінням Укртрансбезпеки у Львівській області № № 163654 від 24.12.2019 протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
За змістом ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 затверджені Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до п. 16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.
Згідно з п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Пунктом 4 Правил №30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).
Підпунктом 4 п. 2 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Положеннями п. 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Пунктами 16-18 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Так, за результатами габаритно-вагового контролю позивачем посадової особою Укртрансінспекції видано довідку № 0007819 від 07.11.2019 (а.с. 63), згідно з якою повна маса автомобіля марки MAN моделі TGХ 01 реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп марки PEISCHL модель 3 ESKMO реєстраційний номер НОМЕР_2 становила 41,10 т при нормативно допустимій - 40 т; осьове навантаження становило 12,28 т при нормативно допустимому 11 т. Про вказані дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить талон зважування №2446 від 07.11.2019.
Згідно з п. 4 Правил №30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у п. 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Пунктом 21 Порядку №879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Абзацом 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак, оскільки навантаження на одиничну вісь напівпричепа становило 12,28 т при нормативно допустимому 11 т, що складає перевищення параметрів нормативу на 11,6%, загальна маса транспортного засобу становила 41,10 т при нормативно допустимій - 40 т, що складає перевищення параметрів нормативу на 2,8 %, відповідач правомірно застосував до ТОВ “Явір - Інвест.” адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.
Щодо доводів позивача про те, що довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю та чеку зважування від 07.11.2019 не зазначено відомостей щодо зважувального обладнання, суд зазначає, що форма зазначеної довідки затверджена Порядком № 1007/1207 та не передбачає зазначення таких даних.
При цьому, назва зважувального обладнання - вага № 411, вказана у талоні зважування № 2446 від 07.11.2019 (а.с. 62), в якому зафіксовано результати зважування транспортного засобу позивача та на підставі якого складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю.
За приписами п. п. 12, 13 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинно утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Що стосується зважувального обладнання, яким 07.11.2019 проводився габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача та його справності, судом встановлено, що такий здійснювався приладом автоматичним для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 0303T-AS2-PWIA серійний номер №411. На вказаний засіб вимірювальної техніки виданий сертифікат перевірки типу №000438 від 27.1 1.2018, який зареєстрований в реєстрі органу з оцінки відповідності за №UA.TR.002.CT.0115-17 Rev.0 (а.с. 66), та декларація про відповідність №4 від 06.12.2017 (а.с. 69), сертифікат відповідності № UA.TR.002.CB.0.35-17 від 06.12.2017 (а.с. 69), які свідчать про відповідність засобу вимірювальної техніки вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підтверджено шляхом перевірки відповідності вимогам п. 5.2 ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь. Частина 1. Загальні технічні вимоги та методи випробування (OIML R 134-1:2006, IDT)». Вище вказані документи видані ДП «Харківстандартметрологією», яке є уповноваженим органом метрології, стандартизації, сертифікації і оцінки відповідності, системи управління та випробування продукції Мінекономрозвитку України.
При цьому, засіб вимірювальної №030T-AS2-PWIA серійний номер №411 введений в експлуатацію 06.12.2017. Періодична повірка засобів вимірювальної техніки проводиться за методикою, яка зазначена в п. 5.3.1 ДСТУ OIML R 134-1:2010. Міжповірочний інтервал - 1 рік (наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1747 від 13.10.2016).
Так, 14 лютого 2019 року Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» проведено повірку засобів вимірювальної техніки про що свідчить Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 35-02/5350 від 14.02.2019 чинне до 14.02.2020 (а.с. 70).
З огляду на викладене, висновується, що станом на 07.11.2019 (дата проведення зважування транспортного засобу позивача) метрологічна характеристика вимірювальної техніки відповідала вимогам нормативно-технічної документації, тому у суду не виникає сумніву у достовірності результатів зважування. Позивачем на підтвердження заявлених доводів не надано жодного доказу, який би міг спростувати встановлені вище обставини.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду № 819/586/16 від 09.08.2019.
Щодо доводів позивача про те, що автомобіль позивача перевозив сою (боби сої), яка є сипучим вантажем та може переміщуватись по всім осям транспортного засобу під час руху, що в свою чергу, на переконання позивача, не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу та причепа, суд зазначає таке.
Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 2014 року "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі - Правила перевезення) на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.
Відповідно до пп. 8.14-8.15 Глави 8 Правил перевезення, завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.
Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
Згідно із п. 12.1 Глави 12 Правил перевезення, при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001.
Пунктом 12.5 Глави 12 вказаних правил передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Згідно із п. 8.20 Глави 8 зазначених правил водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу.
Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.
Посилання позивача на специфіку вантажу і що за рахунок саме його пересипання мало місце перевищення встановлено допустимого осьового навантаження не виключає відповідальності перевізника за виявлені порушення.
Щодо аргументів позивача, з приводу того факту, що на час проведення рейдової перевірки методика зважування транспортних засобів, що здійснюють перевезення сипучих вантажів, - відсутня, суд погоджується з відповідачем, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов'язку по внесенню плати за таке перевищення.
Так, пункт 19 Порядку №879 виключено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №671 від 30.08.2017, яка набрала чинність 08.09.2017.
З огляду на зазначене станом на 07.11.2019 (дата проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача) необхідність використання співробітниками Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю методики, затвердженої Мінекономрозвитку, не передбачена жодним нормативно-правовим актом.
Правову позицію щодо відсутності потреби в використанні відповідної методики виклав Верховний Суд у постанові від 02.08.2018 по справі №820/1420/17, де зазначено: «оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, Суд вважає, що відповідачем правомірно складено спірний розрахунок плати за проїзд. Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасування п. 19 Порядку №879 Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.»
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін на підтвердження своїх правових позицій, суд доходить переконання, що оскаржена постанова Управління Укртрансбезпеки у Львівській області відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.
Натомість, доводи позивача, зазначені у позовній заяві, не знаходять належного правового обгрунтування, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
У зв'язку з висновком суду про відмову у задоволенні позовної вимоги позивача, у суду відсутні підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань з суб'єкта владних повноважень судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову до суду.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295, п. 3 розділу VI , пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю “Явір-Інвест” до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.
Відповідно до п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені цим рішенням, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Явір - Інвест.» (81064, Львівська область, Яворівський район, с. Бердихів, вул. Промислова, 8; код ЄДРПОУ 38380596).
Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 39816845) в особі Управління Укртрансбезпеки у Львівській області (79020, м. Львів, пр. В.Чорновола, 57).
Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2020.
Суддя Сидор Н.Т.