16 червня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1406/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М.
за участю секретаря - Сириці І.О.,
за участю представників:
позивача - Швеця Р.Ю.,
відповідача - Гасанова Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Верум ТК” до Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №189250 Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області від 14.04.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи (а.с.31).
В обґрунтування позовних вимог представник позивача позивач посилається на те, що перевірка здійснювалась в порушення вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006, в якій зазначено про те, що за результатами перевірки складається акт у двох примірниках, кожен з яких підписується посадовими особами, що провели перевірку та посадовою особою суб'єкта господарювання або фізичною особою суб'єктом господарювання. У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання, або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис, але особу водія під час проведення перевірки не встановлено, не може значитись відмітка про відмову від підписання акту, яка має бути задокументована підписами свідків. Також, зазначав, що уповноважений представник позивача був присутній на розгляді справи інкримінованого порушення автотранспортного законодавства, дані якого не були занесені до тексту процесуальних документів. Крім того, посилався на те, що до матеріалів які були направлені позивачу та на підставі яких винесено незаконну постанову долучається лише один талон зважування, в той час як відповідачем направлено інший талон зважування за №25563 з іншим часом вимірювання ваги. Ще однією підставою для скасування оскаржуваної постанови, на яку посилається представник позивача, є той факт, що на момент здійснення перевірки перевезення сипучого вантажу здійснювалось без перевищення габаритно - вагових норм, загальна маса якого була допустима нормі транспортного засобу, а не причіпу. Також, представник позивача вказував на те, що Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром “Інституту Метрології”, свідоцтво про атестацію № 02-84-08. Проте, на переконання позивача, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі (зокрема сипучим). Зазначене свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним видом вантажу та про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів. Представник позивача стверджує, що результати вимірювання, здійснені відповідачем, не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем. Крім того, вказував, що зі змісту акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунку вбачається, що вони не містять будь-яких характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилося зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг і чи враховується під час зважування сипучий стан вантажу тощо. До того ж, зазначав, що інспекторами під час перевірки не було надано свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки.
Заперечуючи проти задоволення позову представником Управління Укртрансбезпеки надано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що в діях відповідача під час здійснення своїх владних управлінських функцій відсутні будь-які порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", Порядку здійснення державного контролю та інших нормативно-правових актів, регламентуючих діяльність державного органу з питань контролю на автомобільному транспорті. Зазначав, що 19.02.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області на підставі направлення на перевірку, на автодорозі Н-14 “Олександрівка - Кропивницький - Миколаїв” 75 км 812 м за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки МАN, державний номерний знак НОМЕР_1 , встановлено перевищення вагових параметрів на строєну вісь, а саме 25940 кг, при нормативно допустимій 22000 кг, що перевищує нормативно допустимий показник на 17,90%, у зв'язку з чим складено акт №034128 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 19.02.2020, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №030603 від 19.02.2020 та розрахунок плати за проїзд №1439 до акту №034128 від 19.02.2020. Представник відповідача також вказує, що водій відмовився надавати посвідчення водія, що унеможливило його ідентифікацію, а також відмовився отримувати свій екземпляр складених первинних матеріалів, про що перевіряючими особами було зроблено відмітку. Також, відповідач зазначав, що було дійсно проведено два зважування, перше о 15 год. 14 хв., за результатами якого було виявлено факт перевищення нормативно-вагових параметрів, а саме навантаження на строєну вісь становило 26520 кг при нормативно допустимому навантаженні 22000 кг. При цьому, вказував, що водію позивача, було надано право усунути факт перевищення вагових параметрів шляхом рівномірного розвантаження вантажу по периметру причепу, що і було зроблено водієм. За результатами другого зважування о 16 год. 06 хв. й було проведено нарахування й складання усіх первинних матеріалів. Тож, на думку відповідача, він дав можливість позивачу реалізувати своє право на усунення виявленого факту перевищення вагових параметрів, встановлене п.23 Постанови №879 “Про заходи щодо збереження автомобільних доріг України” від 27.06.2007. Крім того, відповідач посилався на те, що за кермом транспортного засобу під час перевірки знаходився водій, який відмовився представлятися га надавати свої документи для перевірки, всупереч вимогам ст.48 ЗУ “Про автомобільний транспорт”, а також не надав державним інспекторам для здійснення контролю дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень, виданий компетентними уповноваженими органами, який відповідно до ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", повинен знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам (а.с.39-49).
Ухвалою судді від 18.05.2020 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у даній справі та справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи на 16.06.2020. Також даною ухвалою витребувано докази (а.с.31).
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-III).
Статтею 6 Закону №2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою КМУ від 11.02.2015р. №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з п.8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою КМУ від 08.11.2006р. №1567 (далі - Порядок №1567), державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Частинами 14, 17 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону №2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Пунктами 12, 14 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Пунктами 16, 17 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб Укртрансбезпеки у кількості не менш як дві особи.
Габаритно-ваговий контроль проводиться однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення до рейдової перевірки посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки та власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, а також посадових осіб органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації.
Під час проведення рейдової перевірки можливе: застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис "Укртрансбезпека"; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю; використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення.
Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.
Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.
Судом встановлено, що 19.02.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області на підставі направлення на рейдову перевірку №007789 від 19.02.2020 (а.с.60) на автодорозі Н-14 “Олександрівка - Кропивницький - Миколаїв” 75 км 812 м проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки МАN, державний номерний знак НОМЕР_1 , причіп BODEX, державний номерний знак НОМЕР_2 , що належать ТОВ «Верум ТК», встановлено перевищення вагових параметрів на строєну вісь, а саме 25940 кг, при нормативно допустимій 22000 кг, що перевищує нормативно допустимий показник на 17,90%, у зв'язку з чим складено акт №034128 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 19.02.2020 (а.с.8, 55), довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №030603 від 19.02.2020 (а.с.9, 56), розрахунок плати за проїзд №1439 до акту №034128 від 19.02.2020 (а.с.10, 57).
Згідно акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №212318 від 19.02.2020 під час перевірки виявлено порушення, що полягало у перевезенні вантажу згідно ТТН №2 від 19.02.2020 без оформлення документів, перелік яких визначено ст.48 Закону “Про автомобільний транспорт”, а саме відсутній дозвіл, що дає право на рух автодорогами України з перевищенням встановлених законодавством нормативно-вагових параметрів від 10% до 20 %, за яке передбачено відповідальність ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с.53).
За результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області 14.04.2020 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №189250, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн. (а.с.51).
Відповідно до пунктів 21-22, 24 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Акти, зазначені у пунктах 20, 21 і 23 цього Порядку, реєструються в журналі обліку.
Враховуючи наведені норми, суд не погоджується з доводами позивача про порушення відповідачем процедури проведення перевірки. При цьому, суд зауважує, що позивач в обґрунтування позиції того, що йому не вручено копію акту перевірки, посилається на норми Порядку №1567, які втратили чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 р. №239.
Крім того, суд зауважує, що як вбачається зі змісту акту перевірки №212318 від 19.02.2020, водій відмовився надавати посвідчення водія, що унеможливило його ідентифікацію, акт перевірки водієм транспортного засобу не підписаний. Згідно з приміткою водій з актом ознайомлений, від пояснень та підписання акту відмовився.
Відповідно до пунктів 25, 26, 27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Судом встановлено, що акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №212318 від 19.02.2020 складено за формою згідно з додатком 3 Порядку №1567 та містить відмітки про відмову водія від підписання зазначеного акта перевірки, а також надання документу, що посвідчує особу водія (а.с.46).
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 26.03.2020 надіслано на адресу позивача повідомлення №23499/28/24-20 від 13.03.2020 про дату, час та місце розгляду справи про порушення автотранспортного законодавства стосовно акта №212318 від 29.02.2020 (а.с.50, 61), яке вручене представнику позивача за довіреністю 30.03.2020, що підтверджується витягом відстеження поштових відправлень Укрпошта, відправлення №2500905319868 (а.с.62).
При цьому, суд вважає безпідставними посилання представника позивача на те, що дані представника позивача, який був присутній на розгляді справи інкримінованого порушення автотранспортного законодавства, не були занесені до тексту процесуальних документів. Оскільки, представником позивача не наведено та судом не встановлено законодавчо встановленого обов'язку Управління Укртрансбезпеки щодо занесення таких даних до тексту документів.
Отже, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт відповідачем дотримано вимог Порядку №1567.
Згідно п.27 Порядку №1567 за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
За результатом розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт відповідачем прийнято оскаржувану постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн., на підставі абз.15 ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт” (а.с.6, 51).
В силу статті 34 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно з абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-IIІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Абзацом 1 частини 1 статті 60 Закону №2344-IIІ визначено, що суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник.
В розумінні вимог статті 1 Закону №2344-IIІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до ст.33 Закону №2344-IIІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Частиною 2 статті 29 Закону України “Про дорожній рух” від 30.06.1993 р. №3353-ХІІ встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті ст.33 Закону України “Про автомобільні дороги” від 08.09.2005 р. №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 р. №30 (далі за текстом - Правила №30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Відповідно до абз.1, 4 п.4 Правил №30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Частинами 1, 4 статті 48 Закону №2344 передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Згідно з п.1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 (далі Порядок №879), цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.
Відповідно до пп.4 п.2 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (п.3 Порядку №879).
Згідно з п.п.4, 6 Порядку №879 робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.
Власники (балансоутримувачі) пунктів габаритно-вагового контролю здійснюють фінансування робіт (послуг) з їх утримання, обслуговування та забезпечення функціонування.
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Пунктами 12, 13 Порядку №879 визначено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Здійснення габаритно-вагового контролю здійснено за допомогою приладу ваги пересувні автомобільні типу CHEKLODE FREEWEIGH, який за результатами повірки відповідає вимогам ГОСТ 29392-92 “Ваги для статичного зважування” для зважування дорожніх транспортних засобів та вимірювання навантаження на вісь та який відповідно до Сертифікату відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо урегульованих засобів вимірювальної техніки, про що свідчить Сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки Серія А №004666№ (UA-МІ/І-2195-2007, виданий 21.11.2007) та Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №34-00/2003 чинний до 19 червня 2020 (а.с.63, 64).
Вказані документи повністю спростовують доводи представника позивача щодо невідповідності даних габаритно-вагового контролю.
Відповідно до п.п.15, 16, 18, 20 Порядку №879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Габаритно-ваговим контролем транспортного засобу марки МАN TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_1 , причіп BODEX з номерним знаком НОМЕР_3 , встановлено, що повна маса транспортного засобу становить 40,28 т (при нормативно допустимій 40 т), а також встановлено, що навантаження на строєну вісь становило 25940 кг при нормативно допустимому навантаженні 22000 кг (а.с.55, 56), тобто виявлено перевищення вагових норм на строєну вісь, яке становить 17,90 %.
Законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2 %, що в даному випадку еквівалентно 440 кг на строєну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися. У даній справі перевищення навантаження на строєну вісь становить більше 2%.
До того ж, суд зауважує, що в контексті п.22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
Крім того, відповідно до п.23 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Відповідно до п.п.8.14-8.15, 8.19 Глави 8 Правил №363 на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані, зокрема: навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
Вантажі розміщують так, щоб маса вантажу рівномірно розподілялася між автомобілем і причепом.
Пунктом 8.20 Глави 8 Правил №363 визначено, що водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.
Відповідно до п.8.21 Глави 8 Правил № 363 визначено, що виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов'язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.
Згідно п.12.1 Глави 12 Правил №363 передбачено, що при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.
Відповідно до п.12.5 Глави 12 вказаних правил для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого грузу великоваговим автомобільним транспортом зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Відповідно до п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
Відповідно до абз.15 ч.1 ст.60 Закону №2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи: за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд погоджується з позицією відповідача щодо відсутності в його діях порушення прав позивача при здійсненні двох зважувань товару, який перевозився, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19.02.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки о 15 год. 14 хв. (чек зважування №25563) здійснено зважування транспортного засобу позивача, за результатами якого виявлено факт перевищення нормативно вагових параметрів, а саме навантаження на строєну вісь становило 26520 кг при нормативно допустимому навантаженні 22 000 кг (а.с.17).
Крім того, 19.02.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки о 16 год. 06 хв. (чек зважування №25569) здійснено зважування транспортного засобу позивача, за результатами якого виявлено факт перевищення нормативно вагових параметрів, а саме навантаження на строєну вісь становило 25940 кг при нормативно допустимому навантаженні 22 000 кг (а.с.11, 58).
Представник відповідача посилався на те, що після першого зважування транспортного засобу позивача, уповноваженими особами відповідача було надано водієві позивача право щодо усунення виявленого факту перевищення вагових параметрів, після чого було здійснено повторне зважування.
Суд зазначає, що пунктом 23 Порядку №879 встановлено, що власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
При цьому, суд звертає увагу на те, що нарахування та складання первинних документів відповідачем здійснено за результатами другого зважування товару, яким встановлено факт перевищення нормативно вагових параметрів у меншому розмірі, порівняно з першим зважуванням транспортного засобу.
Таким чином, враховуючи викладене, суд не вбачає в діях відповідача порушення прав позивача при здійсненні двох зважувань транспортного засобу позивача. Що свідчить про безпідставність посилань представника позивача в зазначеній частині.
Стосовно посилання представника позивача на відсутність Методики зважування транспортного засобу для підтвердження неможливості встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем (сипучим, подільним), суд враховує наступне.
В розумінні пп.2 п.2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Пунктом 19 Порядку №879, у редакції чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 р. №385 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 і від 27 червня 2007 р. №879” пункт 19 Порядку №879 викладено в такій редакції: “Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку”. При цьому змін до п.п.2 п.2 Порядку №879 внесено не було.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №671 “Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні” виключено пункт 19 Порядку №879.
З огляду на виключення п.19 Порядку №879, наявність у терміні “вимірювання” посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не розцінюється судом як наявність у відповідача обов'язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Викладене за своєю суттю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 02.08.2018 р. у справі №820/1420/17 (провадження №К/9901/24144/18).
Окрім того, суд враховує, що пункти 12, 13 Порядку №879 не встановлюють обов'язку для посадових осіб Укртрансбезпеки надавати водієві протокол, свідоцтво про метрологічну атестацію в ДП “Укрметстандарт” на предмет відповідності технічних характеристик ваг вимогам технічної документації виробника саме у режимі зважування у русі, повідомляти назву вагового комплексу, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль. Також законодавчо не встановлено вимоги щодо зазначення в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунку плати за проїзд характеристик вимірювального зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю.
Щодо тимчасового затримання транспортного засобу, суд зазначає наступне. У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Разом з тим, на думку суду, продовження транспортним засобом руху, не звільняє позивача від відповідальності, оскільки саме з виявленим перенавантаженням водій продовжив рух дорогами України.
Щодо заборони подальшого руху транспортного засобу позивача посадовими особами Укртрансбезпеки, то суд зазначає, що посадові особи Укртрансбезпеки, які згідно статті 19 Конституції України повинні діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, такими повноваженнями законом не наділені.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, дійшов висновку, що доводи позивача про протиправність оскаржуваної постанови є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Що свідчить про правомірність прийняття Управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області постанови №189250 від 14.04.2020. тому, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Зважаючи на вимоги ст.139 КАС України, а також з урахуванням ухвалення рішення в інтересах відповідача, сума сплаченого позивачем судового збору відшкодуванню не підлягає. Про наявність інших судових витрат сторонами не повідомлено.
Керуючись ст.ст.77-79, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Верум ТК” (25006, м.Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 32/11, ЄДРПОУ 43180600) до Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (25031, м.Кропивницький, вул.Автолюбителів, 2, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Рішення у повному обсязі складено - 19.06.2020.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина